Військова історія Азербайджану складається з тисяч років військових дій на території, що охоплює сучасну територію Азербайджану, а також втручання збройних сил Азербайджану в конфлікти за кордоном. Азербайджанці вважаються спадкоємцями різних давніх цивілізацій і народів, у тому числі корінних Кавказьких Албанців, Іранських племен, таких як скіфи та алани, й огузів серед інших (відзначимо, що кілька сучасних народів Кавказу можуть простежити своє походження до більш ніж одного з цих самих древніх народів).
Розташування країни на перехресті Європи й Азії дозволило азербайджанцям мати військові контакти як з європейськими, так і зі східними силами.
Античність
Кавказька Албанія
Кавказькі Албанці вважаються найдавнішими мешканцями Азербайджану.Historical Dictionary Ранні завойовники включали скіфів у 9 столітті до н. е.Azerbaijan — US Library of Congress Country Studies (retrieved 7 June 2006). Південний Кавказ зрештою був завойований імперію Ахеменідів близько 550 р. до н. е. Протягом цього часу у Азербайджан відбувається поширення Зороастризму. Ахеменіди у свою чергу зазнали поразки від Олександра Македонського в 330 р. до н. е. Після занепаду Селевкідів в Персії в 247 р. до н. е., Вірменське королівство здійснювало контроль над частинами сучасного Азербайджану між 190 р. до н. е. до 428 р. н. е..«Armenia-Ancient Period» — US Library of Congress Country Studies (retrieved 23 June 2006)Strabo, «Geography» — Perseus Digital Library, Tufts University (retrieved 24 June 2006). Кавказькі албанці заснували королівство в 1 столітті до н. е. і багато в чому залишалися незалежними до тих пір поки Сасаніди зробили королівство провінцією в 252 р. н. е.James Stuart Olson. An Ethnohistorical Dictionary of the Russian and Soviet Empires. Encyclopædia Britannica :The list of provinces given in the inscription of Ka'be-ye Zardusht defines the extent of the gigantic empire under Shapur, in clockwise geographic enumeration: (1) Persis (Fars), (2) Parthia, (3) Susiana (Khuzestan), (4) Maishan (Mesene), (5) Asuristan (southern Mesopotamia), (6) Adiabene, (7) Arabistan (northern Mesopotamia), (8) Atropatene (Azerbaijan), (9) Armenia, (10) Iberia (Georgia), (11) Machelonia, (12) Albania (eastern Caucasus), (13) Balasagan up to the Caucasus Mountains and the Gate of Albania (also known as Gate of the Alans), (14) Patishkhwagar (all of the Elburz Mountains), (15) Media, (16) Hyrcania (Gorgan), (17) Margiana (Мерв), (18) Aria, (19) Abarshahr, (20) Carmania (Керман), (21) Sakastan (Sistan), (22) Turan, (23) Mokran (Makran), (24) Paratan (Paradene), (25) India (probably restricted to the Indus River delta area), (26) Kushanshahr, until as far as Peshawar and until Kashgar and (the borders of) Sogdiana and Tashkent, and (27), on the farther side of the sea, Mazun (Оман) Правитель Кавказьких албанців, король Урнайр, офіційно прийняв християнство як державну релігію в IV столітті нашої ери, а Албанія залишиться християнською державою до 8 століття.«Albania» — Encyclopedia Iranica, p. 807 (retrieved 15 June 2006).«Voices of the Ancients: Heyerdahl Intrigued by Rare Caucasus Albanian Text» by Dr. Zaza Alexidze — Azerbaijan International, Summer 2002 (retrieved 7 June 2006). Сасанідський контроль завершився із їхньою поразкою від мусульман арабів в 642 р. н. е.«Islamic Conquest.»
Середньовіччя
Ісламські завоювання
Мусульманські араби розгромили Сасанідів і Візантійців під час свого просування до Кавказького регіону. Араби зробили кавказьку Албанію васальною державою після того, як християнський опір, очолюваний князем Джеванширом, здався в 667 р. У період між 9-м і 10-м століттями арабські автори почали посилатися на регіон між Курою і Арасом як Арран. За цей час араби з Басри і Куфи прибули в Азербайджан і захопили землі, які корінні народи покинули; араби стали землевласницькою елітою.A History of Islamic Societies by Ira Lapidus, p. 48. Cambridge University Press, Cambridge (1988), (retrieved 7 June 2006). Незважаючи на вогнища тривалого опору, більшість жителів Азербайджану перейшли до ісламу. Пізніше, у 10-му і 11-му століттях, Курдські династії Шеддадідів і Раввадідів правили частинами Азербайджану.
Ширваншахи
Ширваншах (Shīrwān Shāh)Barthold, W., C.E. Bosworth "Shirwan Shah, Sharwan Shah. «Encyclopaedia of Islam. Edited by: P. Bearman, Th. Bianquis, C.E. Bosworth, E. van Donzel and W.P. Heinrichs. Brill, 2nd edition або Шарваншах (Sharwān Shāh), був титулом у середньовічних ісламських часах персонізованої династії арабського походження. Ширваншах створив рідну азербайджанську державуTadeusz Swietochowski. Russia and Azerbaijan: A Borderland in Transition, Columbia University, 1995, p. 2, : „In the fifteenth century a native Azeri state of Shirvanshahs flourished north of the Araxes.“ і були правителями Ширвана, історичного регіону в сучасному Азербайджані. Ширваншахи встановили найдовшу ісламську династію в ісламському світі.
Сельджуки і держави-наступники
Сельджуцький період історії Азербайджану, можливо, був навіть важливішим, ніж арабське завоювання, оскільки сприяв формуванню етнолінгвістичної національності сучасних азербайджанських турків.
Після занепаду Аббасидського халіфату територія Азербайджану перебувала під впливом численних династій, таких як Саларіди, Саджиди, Шеддадіди, Раввадіди і Буїди. Однак на початку 11 століття територію поступово захопили хвилі огуз-тюркських племен, що виходили з Центральної Азії. Першою з цих тюркських династій були Газневіди з північного Афганістану, які завоювали частину Азербайджану до 1030 року. За ними йшли сельджуки, західна гілка огузів, які завоювали весь Іран і Кавказ і посунули до Іраку, де вони повалили Буїдів в Багдаді в 1055 році.
Сефевіди і піднесення шиїтського ісламу
Сефевіди () був Суфійським релігійним орденом створеним в 1330-х роках Шейхом Сефі ад-Діном (1252—1334), за яким його й епонімічно називали.
Цей суфійський орден відкрито звернувся до гетеродоксальної гілки дванадцяти шиїтського ісламу наприкінці 15 століття. Деякі послідовники Сафавідів, особливо турки Кизилбаші, вірили в містичну та езотеричну природу своїх правителів і їхній зв'язок з будинком Алі, і тому були схильні фанатично боротися за них. Керманичі Сафавідів стверджували, що вони походять від самого Алі та його дружини Фатіми, дочки пророка Мухаммада, через сьомого імама Муса аль-Казима. Чисельність Кизилбаші збільшилися до 16-го століття, і їхні генерали змогли успішно вести війну проти держави Ак-Коюнлу і захопити Тебриз.
Сефевіди на чолі з Ісмаїлом I розширили свою базу, звільнивши Баку в 1501 році і переслідуючи ширваншахів.
Російське панування
Після їх розгрому з боку Росії в Російсько-перській війні 1803–13, Каджарська Персія була змушена підписати Ґюлістанську угоду в 1813, якою визнала втрату території на користь Росії. Місцеві ханства були або скасовані (як у Баку чи Гянджі), або прийняті під російський патронат.
Інша Російсько-перська війна в 1826-28 призвела до ще однієї нищівної поразки для іранської армії. Росіяни продиктували ще одне остаточне врегулювання Туркманчайською угодою, що призвело до того, що в 1828 році перські Каджари поступилися кавказьким територіям. Договір встановив нинішні кордони Азербайджану та Ірану, коли закінчилося панування місцевих ханів. На контрольованих Росією територіях було створено дві провінції, які згодом становили основну частину сучасної Республіки — провінція Елісаветполь (Гянджа) на заході, і провінція Шамаха на сході.
Російська громадянська війна
Після розпаду російської імперії під час громадянської війни, адміністрації на Кавказі спочатку утворили Закавказький комісаріат у 1917 році. У квітні 1918 року було проголошено Закавказьку Демократичну Федеративну Республіку, що було спробою сформувати федеральний союз з Вірменією і Демократичною Республікою Грузія. Через місяць федеративна республіка розпустилася, а Азербайджанська Демократична Республіка була проголошена в Гянджі 28 травня 1918 року. Це була перша демократична республіка, створена в ісламському світі.
Азербайджанська Демократична Республіка
Серед важливих досягнень парламенту новоствореної демократичної республіки було поширення виборчого права на жінок, що зробило Азербайджан першою мусульманською державою у світі, яка надає жінкам рівні права з чоловіками. У цьому досягненні, Азербайджан випередив навіть такі розвинені країни, як Сполучене Королівство та Сполучені Штати. Іншим важливим досягненням АДР було створення Бакинського державного університету, який був першим у Азербайджані університетом сучасного типу.
Історія сучасної Азербайджанської армії розпочинається з Азербайджанської Демократичної Республіки у 1918, коли Збройні сили Азербайджанської Республіки були створені 26 червня 1918 року. Першим фактичним Міністром оборони Азербайджанської Демократичної Республіки був Др. Хосров бей Султанов. При офіційному створенні Міністерства, ген. Самад бей Мехмандаров став міністром, а ген-лт. його заступником. був ген.-мр. (1 серпня 1918 — 26 березня 1919), ген.-лт. Мамед Бей Сулькевич (26 березня 1919 — 10 грудня 1919) та ген.-мр (10 грудня 1919 — 28 квітня 1920).Azerbaijani Army marks 91 years
Деякими з найідоміших генералів Азербайджанської Демократичної Республіки були:
генерал-лейтенант, Самад бей Мехмандаров (1855—1931) генерал-лейтенант, Алі-Ага Шихлінські (1865—1943) генерал-ад'ютант, (1863—1919) генерал-майор, (1884—1920) генерал-майор, (1881—1920) генерал-майор, (1875—1920) генерал-майор, Мурад Гірай Тлехас (1874—1920) генерал-майор, Емір-Казім Мірза Каджар (1853—1920) генерал-майор, Мамед Мірза Каджар (1872—1920) генерал-майор, Аліяр-Бек Гашимбеков (1856—1920) генерал-майор, Давид-Бек Едігаров (1881—1920) генерал-майор, Ферідун-Бей Верізов (1850—1925) генерал-майор, Халил-бей Талішханов (1859—1920)
Червона Армія вторглася в Азербайджан 28 квітня 1920 року. Незважаючи на те, що більшість новоствореної азербайджанської армії була зайнята придушенням вірменського повстання, що розгорілося у Карабаху, азербайджанці не здавали своєї короткої незалежності 1918-20 років швидко або легко. Близько 20 тисяч із загальної кількості 30 тисяч солдатів загинуло у спротиві російському відвоюванню.Hugh Pope, „Sons of the conquerors: the rise of the Turkic world“, New York: The Overlook Press, 2006, p. 116, Національна армія Азербайджану була розформована більшовицьким урядом, 15 з 21 армійських генералів були страчені більшовиками.
Флот Військово-морський флот Азербайджану був заснований у 1918 році. Коли Російська імперія розпалася, АДР успадкувала всю російську флотилію Каспію. Серед суден АДР були канонерські катери Карс, Ардахан, Астрабад, Геок-Тепе, Аракс і Байлов. Британці також передали свій військовий корабель у Каспійському морі — колишнє російське судно — новому незалежному Азербайджану.
Радянський Азербайджан
Друга світова війна
Операція «Едельвейс», проведена німецьким вермахтом, була спрямована на Баку через її важливість як постачальника нафти СРСР
Протягом Другої світової війни, Азербайджан відіграв вирішальну роль у стратегічній енергетичній політиці Радянського Союзу, більша частина нафти Радянського Союзу на Східному фронті була поставлена з Баку. Указом Верховної Ради СРСР у лютому 1942 р. Завзятість понад 500 робітників і працівників нафтової промисловості Азербайджану нагороджена орденами і медалями. Операція «Едельвейс», проведена німецьким Вермахтом, була спрямована на Баку через його важливість, як постачальника нафти СРСР.Swietochowski, Tadeusz(1995) Russia and Azerbaijan: A Borderland in Transition, Columbia University, p. 133. Близько 800 тисяч азербайджанців добре воювали в рядах Радянської Армії, з яких померло 400 тисяч і генерал-майор Ази Асланов був нагороджений двічі Героєм Радянського Союзу.