Теодор Денгофф (*Teodor Denhoff, д/н — 1684) — державний діяч, урядник Речі Посполитої.
Життєпис Походив з німецького шляхетського роду Денгоффів власного гербу. Молодший син Генрика Денгоффа, королівського секретаря і старости динабурзького, та Анни Марії фон Нольде.
Спочатку служив дворянином при королевичі Яні Казимирі. Ймовірно, в цей час перейшов до католицтва. 1648 року у Варшаві одружився з Катериною Франціскою фон Бессен, придворною дамою королеви Речі Посполитої, що сприяло його кар'єрі.
У 1655 році призначається підстолієм великим литовським, в 1656 році — крайчим великим литовським. В 1658 році Теодор Денгофф став підскарбієм надвірним литовським, а в 1661 році отримав посаду підкоморія надвірного коронного. Водночас долучився до французької партії, отримавши того ж року з королівської скарбниції Франції 4000 ліврів, а його дружина — 500 ліврів.
Його дружина Катерина фон Бессен була коханкою польського короля Яна II Казимира і мала великий вплив при королівському дворі. Теодору Денгоффу протягом 1660-х років було надано староства ужендувське, дерпське, адзельське, дидзьке, біловодське, віслицьке, кампіноське, влодзімерське.
У 1668 році перед зреченням король Ян II Казимир подарував Денгоффу великий палац Уяздов. Після зречення короля Теодор Денгофф підтримував кандидатуру французького принца Людовика Конде-Бурбона на трон Речі Посполитої.
Втім у 1669 році на сеймі підтримав кандидатуру Міхала Корибута Вишневецького. Проте контакти з двором погіршилися через профранцузьку позицію дружини Денгоффа.
У 1673 року на елекційному сеймі Теодор Денгофф голосував за Яна Собеського. Обидва рази на елекційні сейми обирався від Інфляндського воєводства. У 1674 році передав в якості посагу Уяздовський палац своєму зятю Стнаніславу Любомирському. Помер Теодор Денгофф 1684 року.
Родина Дружина — Катерина Франціска фон Бессен.
Діти: Ян Казимир (1648—1697), кардинал, єпископ Чезенскій Генрик (д/н — після 1697), староста ужендувський Францішек Теодор (д/н — до 1701), староста віслицький Ельжбета (д/н — 1702), дружина Станіслава Іраклія Любомирського, маршалка великого коронного Урсула, дружина Марціна Контського, каштеляна Кракова
Джерела Urzędnicy centralni i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku spisy opracowali Henryk Lulewicz i Andrzej Rachuba, Kórnik 1994, s. 205. Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 684 с.: іл. ISBN 985-11-0314-4.