Армін Теофіл Вегнер (; 16 жовтня 1886, Ельберфельд (нині — Вупперталь), Німецька імперія — 17 травня 1978, Рим, Італія) — німецький письменник і правозахисник, фотограф, свідок і дослідник Геноциду вірмен в Туреччині, «Праведник народів світу».
Біографія Армін Вегнер народився в Ельберфельді. Після захисту дисертації по праву зробив декілька подорожей, а потім вступив на військову службу. Під час Першої світової війни служив медиком, був нагороджений Залізним хрестом. Отримавши військове звання другого лейтенанта, Вегнер незабаром був направлений в Німецький санітарний корпус в Туреччині, який входив до складу підрозділу, який охороняв Багдадську залізницю.
До початку Першої світової війни Багдадська залізниця була побудована тільки частково. На півночі рейки були прокладені до Рас-ель-Айна (за час війни до Нусайбіна), на півдні — від Багдада до Самарри. На будівництві окремих ділянок Багдадської залізниці були задіяні вірменські робочі бригади. У 1915 році вони були повністю знищені младотурками. Вегнер став очевидцем геноциду вірмен і зробив сотні фотографій. В даний час вони є одними з основних фотографічних свідчень геноциду. Ця діяльність викликала невдоволення турецької влади, і на їх вимогу Вегнер був арештований і висланий до Німеччини. Деякі фотографії були конфісковані і знищені, однак він зміг вивезти безліч негативів, сховавши їх у поясному ремені.
Перед початком Паризької мирної конференції 1919 року Вегнер звернувся до її неформального лідера, президента США Вудро Вільсона з проханням допомогти вірменському населенню і домогтися створення незалежної Вірменського держави. Він також опублікував збірку своїх листів з описом геноциду і дослідження положення вірмен в кемалістською Туреччини.
Армін Вегнер став релігійним соціалістом, активно брав участь в пацифістському русі. У 1922 році, коли турки-кемалісти продовжували знищувати вірмен, Вегнер видав книгу «Крик з Арарату» («Der Schrei von Ararat») із закликом надати цивільні права вірменським біженцям. У 1927-1928 рр. Вегнер з дружиною відвідав СРСР, побували вони і в Східній Вірменії, де Вегнер багато спілкувався з біженцями. Після повернення з СРСР Вегнер видав книгу «Five Fingers Over You», де описав політичні насильства більшовиків.
У 1933 році Вегнер звернувся з відкритим листом до Гітлера з пропозицією врятувати Німеччину від найбільшої несправедливості і ганьби, для чого потрібно було припинити недавно розпочаті переслідування євреїв. Сам він після цього піддався гонінням, які привели його до тривалого ув'язнення в концентраційних таборах Заксенгаузен, Бергермор і Ліхтенбург. У 1938 році Вегнер втік до Італії. Після війни залишився жити в Римі.
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами Командор ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1956) Премія Едуарда фон дер Гайдта (1962) Почесне звання «Праведник народів світу» (1967) Орден Святого Григорія Просвітителя (Вірменська апостольська церква) (1968)
Література
Alloa, Emmanuel, "Afterimages. Belated Witnessing of the Armenian Catastrophe", in Journal of Literature and Trauma Studies 4.1 (2015), 43–54 [on Armin T. Wegner's photographs] https://muse.jhu.edu/article/621137/pdf Tamcke, Martin (ed.). Orientalische Christen und Europa: Kulturbegegnung zwischen Interferenz, Partizipation und Antizipation. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, 2012. Armin T. Wegner and the Armenians in Anatolia, 1915. Milan: Guerini e Associati, 1996. Milton, Sybil. "Wegner, Armen T." in Encyclopedia of genocide, vol. 1. Israel W. Charney (ed.) Santa Barbara, CA: ABC-CLIO, 1999, pp. 611–612. Fascism and Democracy in the Human Mind: A Bridge Between Mind and Society — Page 426 by Israel W. Charny
Посилання Фотографії, зроблені Вагнером під час геноциду вірмен Лист Вегнера Гітлеру (нім.) Товариство «Армін Т. Вегнер» Вегнер, Армін , Яд ва-Шем (англ.)
Примітки