Зорін Ігнатій Тимофійович  () — ерзянський оповідач. До цього часу історії Мокшансько-ерзянської літератури не приділяється належна увага. Відомості про життя оповідача мізерні. Відомо тільки місце його народження — Самарська губернія, Бугурусланський повіт, Ерзянське село Вечкан ().

Творчість

В 1898 році Зорін зустрівся з відомим фінським мовознавцем, фолькльористом і етнологом Гейкі Паасоненом. Професор отримав гроші для експедиції до ерзянських оповідачів. Такими оповідачами були: І.Сірікін, І.Зорін, А. Шувалов, І.Школьніков, А. Леонтьєв, С.Цигін, Роман Учаєв, В. Савкін ()Suomalais-Ugrilaisen seuran aikakauskirja. Journal de la societe finno-ougrienne XLVI, 1933, ISBN 951-9019-76-6.

Співробітництво Паасонен приїхав, у Вечканово збирати народні оповідки. Від Ігнатія Зоріна більше 100 фолькльорних творів, серед яких більше 20 являються авторськими поемами самого Ігнатія. Співробітництво Зоріна та Паасонена продовжувалося з 1900 року до 1910 рокуMordwinische Volksdichtung. Gesammelt on Ignatij Zorin, Durchgesehen u. transkribiert von Heikki Paasonen, übers. von Kaino Heikkilä u. Paavo Ravila, Herausgeg von Martti Kahla. V. Band. SUST 161. Helsinki 1977, Suomalais-Ugrilainen SeuraПекка Хакамиэс. Университет Йоэнсуу. Изучение мордовского фольклора в Финляндии.

Зорін зробив великий внесок у мокшано-ерзянську літературу. Він був не грамотним, але при цьому знавцем оповідок. Багато своїх оповідок він називав в народній поезії іменем "моро"().

Релігія В листах до Паасонена від імені Зоріна, які до цих пір зберігаються в Хельсьні в архіві фінсько-угорського суспільства, добре видно, що він як істинний літератор, розумів цінність мокшано-ерзянських традицій і був хранителем звичаїв стародавніх ерзянських молінь. Як віруючий в свого Бога, він являвся противником християнства. В більше як в 20 авторських творів не має ні одного, де б він описав антихристиянський конфлікт. Ігнатій Зорін був ревним сторонником національних звичаїв та традицій. Складав свої твори оповідач, коли ще шанувалося язичниство, а християнські традиційні моління ще не вкорінилися.

Напрями В поемах Ігнатія Зоріна добре прослідковується три напрямки його творчості.

1. Поеми з міфологічним мотивом: «Тинь кунсолодо, мокшот ерзят» (); «Мекс кеєрень пінгсте мінек коряс ерясть сєде парсте» (); «Ташто моро» (); «Коли Пурьгине саізе нікс Вере Пазонь омботькс мази тейтерензе Везоргонь» (). А також багато інших, які прославляють часи Тюштя.

2. Другий напрямок — соціально-історичні мотиви: «Седе ікеле мінь эрінек Пугачевонь пінгсте» (); «Од цьора башкіртнень ютксо» (); «Кезерень солдатстванть ланга моро» ().

3. Важливе місце займають ліричні поеми в основу яких лягли мотиви народних пісень: «Коли Родя поланзо мікшнізе ди одов рамізе»(); «Моро одпорадо ди сиречіде» (); «Наян моро» (); «Симицянь моро» (). В цей цикл входять любовні поеми зв'язані з традиціями молодіжних гулянь з народними піснями. В давні часи пісні співалися в домах, де збиралися люди на посиденьки. (Пиянь кудо ), Роштувань кудо (), Тейтерень кудо (). Тому в народних піснях і в поемах Зоріна присутні еротичні мотиви.

В поемах з міфологічним мотивом в основі лежить не міф, а тільки імена героїв. Все, що роблять герої з іменами богів — це діла земних людей і їх переживання. В мокшанських та ерзянських міфах, а також в міфологічних народних піснях таких сюжетів немає. Такий сюжет прослідковується в поемах Зоріна наприклад «Цёрась паро Левонтей» ().

Серед поем соціально-історичних тематики, особливе місце займає пісня «Раніше жили ми в часи Пугачова». Те, що говорить старий Аніка, йде в розріз з тим, що писалося про Пугачова в радянській літературі. Тому не випадково, що ця поема Зоріна ніде, крім збірника Паасонена, не публікувалася.

Жили мы до этого во времена Пугачева видели мы много бед пролили мы много слёз не было у нас князя не было у нас хранителя хотя и был князь ды и тот русский жил он не близко у моря про нас ничего не ведал о нас не беспокоился" '' — говорит Зорин в начале поэмы…

Література Mordwinische Volksdichtung. Gesammelt on Ignatij Zorin, Durchgesehen u. transkribiert von Heikki Paasonen, übers. von Kaino Heikkilä u. Paavo Ravila, Herausgeg von Martti Kahla. VI. Band. SUST 162. Helsinki 1977, Suomalais-Ugrilainen Seura. Мокшэрзянь литературань антология, XVIII—XX Векне / Кочказе, сёрмадозень очеркнень и комментариятнень А. В. Алёшкин.— Саранск: Мордовскяй книжнай издательствась. 2003.— 480 с. — Мордов.-мокша, эрзя, рус. яз. — (Тюштянь масторонц моронза-арьсеманза).

Примітки