Хі (велика Χ, мала χ; ) — двадцять друга літера грецької абетки, в системі грецьких чисел, має значення 600.
Вимова
Давньогрецька У давньогрецькій мові читалася як придиховий глухий м'якопіднебінний проривний /kʰ/.
Койне У грецькому койне і пізніших діалектах вимова змінилася на фрикативний [x] чи [ç]. Зміни в читанні відбулися також з літерами «тета» і «фі».
Новогрецька У новогрецькій мові залежно від положення в слові літера має два різні читання: перед голосними переднього ряду /e/ чи /i/ вона вимовляється як [ç], перед голосними непереднього ряду /o/ чи /u/, а також перед приголосними — як [x]Μποτίνης, Α. (2011): Φωνητική της ελληνικής. ISEL. σελ. 89, 111..
Транслітерація У латинізованому запису грецьких слів χ передається диграфом ch. Іноді трапляється транслітерація як kh.
Оскільки в латині не було звука [kʰ]/[x] як окремої фонеми (він траплявся у деяких словах, наприклад pulcher, де був алофоном звука [k]), у пізній латині звичайне читання ch у грецизмах як [k].
Нащадки Від Χ візантійського уніціалу походить кирилична Х. На латинському ґрунті ця буква використовувалася лише в словах грецького походження, де передавалася через буквосполучення -ch (schola — школа).
Інше використовування
Мала літера У міжнародному фонетичному алфавіті — позначення глухого язичкового фрикативного звука. У фізиці — позначення електричної чи магнітної сприйнятливості.
Інше Від назви літери утворений літературознавчий термін хіазм, а також термін хіазма в генетиці й інша назва перехрестя зорових нервів.
Примітки