Мара Белчева (; 8 вересня 1868, Севлієво — 16 березня 1937, Софія) — болгарська поетеса, перекладачка.

Життєпис Народилася 8 вересня 1868 року у Севлієво в родині Іваниці Хаджі Ангелової, онука Хаджі Ангела Іванова-Севлієвця. Закінчила середню школу у Тирново. Відвідувала Віденський вищий інститут дівчат. Викладала у Русе та Софії. Після вбивства чоловіка, міністра Христо Белчева (1891) вивчала філологію у Відні. Там вона була запрошена на посаду фрейліни. З 1903 року була близька з Пенчо Славейковим, її життя було пов'язане з ним до його смерті у 1912 році. Під час Другої балканської війни (1913) вона була сестрою милосердя й учителькою у Софії.

Поетеса і перекладачка з широкими культурними інтересами. Вона перекладала твори Фрідріха Ніцше — «Так казав Заратустра» (1915), Ґергарта Гауптмана — «Затоплений дзвін» (1922) та інші. Вона видавала вірші з 1907 року. Її творчість є унікальною індивідуальною в історії болгарської «жіночої» поезії. Духовно збагачена своїм спілкуванням з великими болгарськими поетами, Белчева створила інтимну лірику ніжних почуттів і роздумів. Її роботи присвячені людській близькості та довірі. Улюбленим персонажем у її віршах є людина, гідна тривалої прихильності, честі та відданості. Поезія Мари Белчевої усвідомлює вічний духовний зв'язок. Сповідальний стиль ранніх віршів поетеси пізніше стає пов'язаний з рефлексією на вічні людські проблеми. Вона визнає християнські чесноти й довіряє їм, думка про Бога стає однією з панівних у її творах. Висока моральність, спокійні мрійливо-ностальгічні почуття любові, прагнення до гармонії в існуванні визначають обличчя її творчості. Редакторка «Вибраних творів» Пенчо Славейкова (1923).

Померла 16 березня 1937 року у Софії.

Будинок Мари Белчевої, на вулиці Христо Белчев, 12 у Софії є однією пам'ятою архітектури у стилі сецесії у Болгарії.

Джерела Ця стаття базується на матеріалі Словото, використовується з дозволу.

Бібліографія

На прага стъпки. Стихове. Ал. Паскалевъ, 1918. Пенчо Славейков. Бегли спомени. Държавна печатница, 1923. Сонети. 1925. Избрани песни. Стихове. Печатница «С. М. Стайковъ», 1931. Един живот. Поезия, преводи, дневник, спомени, писма. Състав. Мирела Иванова. Ред. Ирен Иванчева. УИ «Св. Климент Охридски», 1995. И сенките ни тихо ще се слеят. Стихове и писма (заедно с Пенчо Славейков). Персей, 2010. Весталка, неразбулена мечта. Стихове. Изида, 2013. Мара Белчева. Поезия. Т. 1. Съст. Милена Кирова; автор на бележките и коментара към тях — Албена Вачева. София: Кибеа, 2018, 271 стр., ISBN 978-954-474-728-2 Мара Белчева. Проза и преводи. Т. 2. Съст. Милена Кирова; автор на бележките и коментара към тях — Албена Вачева; подбор и коментар на документалната част — Катя Зографова. София: Кибеа, 2018, 351 стр. ISBN 978-954-474-729-9

Про неї

Иван Спасов. И слънцето върни. Български поетеси (Литературнокритични очерци). София: Български писател, 1987 Ирен Иванчева. «Спомен от бъдещето за Мара Белчева». Предг. — В: Мара Белчева. Един живот: Поезия, преводи, дневник, спомени, писма. Състав. Мирела Иванова. Ред. Ирен Иванчева. София: Университетско издателство «Св. Климент Охридски», 1995. Благовеста Касабова. «Ръми в душата ми…»: Щрихи към портрета на Мара Белчева. София: Снежана, 1995 Мария Кайкиева. Мара Белчева, 1868—1937: Био-библиография. Пазарджик, 1996 Анастасия Първанова. Творчеството е любов. Кн. 1. Евгения Марс, Мара Белчева, Яна Язова. София: Ваню Недков, 1999 Албена Вачева. «Чуй, тихий извор е дълбок!»: Мара Белчева (1868—1937)". — В: «Неканоничната българска литература». Т. 1. Благоевград: Университетско издателство «Неофит Рилски», стр. 65 — 79. Същият текст е публикуван в LiterNet. София Ангелова. «Мара Белчева». В: Неслученият канон. Български писателки от Възраждането до Втората световна война. Съст. и ред. Милена Кирова. София: Алтера, 2009. Милена Кирова. «Мара Белчева, или изборът да бъдеш Ехо» Архив на оригинала от 2015-12-27 в Wayback Machine., Public Republic, 20 август 2010. Ирен Иванчева. "Мара Белчева (1868—1937). Тя рече: «На свое слънце грее се душата». — В: Гласове на жени в българската поезия. Аспекти на междутекстовост (от средата на XIX до 40-те години на XX век). София, Просвета, 2015, с. 286—349.

Примітки

Посилання Про Мару Белчеву в національному каталозі наукових бібліотек Болгарії Критика Мари Белчевої в Літернет