Ферна́нду (; —) — португальський шляхтич, магнат. Герцог Браганський; граф Барселуський, Нейвійський, Фарійський (1461—1478), Оренський (1460—1478). Маркіз Віла-Вісозький (1455—1478). Граф Аррайолуський (1433—1478). Сеньйор Гімарайнський і Мофотівський. Представник Браганського дому. Народився у Лісабоні, Португалія. Другий син браганського герцога Афонсу й графині Беатриси Перейри. Онук португальського короля Жуана І й конетабля Нуну Перейри. За заповітом останнього отримав Аррайолуське графство (1422). Служив при дворах королів Жуана І, Дуарте й Афонсу V. Був членом королівської ради. Виступав проти Танжерського походу (1432), але з наказом короля взяв у ньому участь як конетабль шляхти (1437). Після поразки португальців повернувся на батьківщину. Взяв участь в роботі Лейрійських кортесів (1438), де на чолі шляхетської партії зірвав ратифікацію договору з Марокко про здачу Сеути. Був призначений Сеутським губернатором (1445—1450). Волею короля Афонсу V удостоєний титул маркіза. Брав участь у завоюванні Алкасер-Сегера (1458). Після смерті старшого брата Афонсу успадкував Оренське графство, став спадкоємцем Браганського дому (1460). Через рік, після смерті батька, очолив цей дім. Розбудував свою резиденцію у Віла-Вісозькому замку. Фундував Віла-Вісозький монастир святого Августина. Під час походу короля Афонсу V до Асіли (1471) тимчасово виконував функції регента в Португалії. Помер у Вілі-Вісозі, Португалія. Похований у заснованому ним монастирі.
Імена Ферна́нду Брага́нський () — за іменем династії та батьківським герцогським титулом. Ферна́нду I Брага́нський () — на противагу Фернанду II Браганському. Ферна́нду Віла-Вісозький () — за титулом маркіза. Ферна́нду Аррайо́луський () — за графським титулом.
Сім'я
Батько: Матір: Рідна сестра: Рідний брат:
Джерела Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947. Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
Посилання