Іван Солертинський (3 грудня 1902; Вітебськ, нині Білорусь — 11 лютого 1944; Новосибірськ, нині Російська Федерація) — російський радянський історик музики, театру і літератури. Мав частково білоруське походження.
Зробив істотний внесок у розробку питань класичної музичної спадщини, симфонізму, оперної й балетної драматургії. Вплинув на творчість композитора Дмитра Шостаковича, з яким близько товаришував. Автор статей про класичну музику, хореографію і театральне мистецтво Західної Європи, тогочасну музику зарубіжжяБраніслаў Смольскі. Салярцінскі // Беларуская энцыкляпэдыя ў 18 тамах / гал.рэд. Генадзь Пашкоў. — Менск: Беларуская энцыкляпэдыя імя Петруся Броўкі, 2002. — Т. 14. — С. 122. — 512 с. — 10 000 ас. — ISBN 985-11-0238-5. Володів 26-ма іноземними мовамиАляксандар Пукшанскі. Фэномэн Салярцінскага // Зьвязда: газэта. — 23 траўня 2012. — № 96 (27211). — С. 4. — ISSN 1990-763x..
Походження Наприкінці XVII століття засновник роду отримав прізвище Солертинський, коли навчався в православній семінарії. Прізвище походить від лат. sollertius — умілий. Родич Сергій Соллертинський (1846-1920) був професором Санкт-Петербурзької духовної академії. Батько Іван Іванович Солертинський (1850-1907) служив у чині статського радника в Петрозаводську (Олонецкая губернія, Російська імперія). У грудні 1898 року отримав призначення на посаду Вітебського повітового суду (Північно-Західний край; нині —Білорусь). У Вітебську одружився з молодою безприданницею зі шляхти Катериною Бабашинською. Пізніше став сенатором
Життєпис Народився у Вітебську (в будинку на вулиці Гоголя) в родині голови повітового суду. Був первістком серед 3-х дітей. Улітку 1902-го, через кілька місяців після народження сина, батька направили служити до Харкова, де той помер у 1907-му. Від овдовілої матері отримав домашнє навчання французької мови. Прожив у Вітебську до 18 років. У 1920 році у Вітебську познайомився з мислителем Михайлом Бахтіним (1895-1975). Там же відвідував концерти симфонічного оркестру під керуванням Миколи Малька (пізніше його викладач).
У 1921 році вступив до Петроградського університету, де у 1924 році закінчив романо-германське відділення факультету суспільних наук. Там же вивчав іспанську класичну літературу. Водночас до 1923-го займався в Інституті історії мистецтв, де у 1929 році закінчив аспірантуру з театрознавства Салярцінскі Іван Іванавіч // Віцебская абласная бібліятэка, 2010 г..
З 1923 року викладав історію музики, літератури, театру, психологію й естетику у вишах Петрограда, згодом Ленінграда. У середині 1920-х років навчався симфонічної музики в диригента Миколи Малька. З 1929 року працював у Леніградській філармонії, керівником якої став з 1940 року. Паралельно в 1934-1941 рр. працював у видавництві при філармонії. З 1936-го одночасно працював у Ленінградській консерваторії, професором якої став у 1939-му. Читав лекції й виступав з критичною публіцистикою про мистецтво, естетику і психологію. Улітку 1941 року після початку Німецько-радянської війни переїхав з Ленінградської філармонією до Новосибірська, де влаштовував концерти й лекціїСалярцінскі Іван Іванавіч // Віцебская абласная бібліятэка, 2010 г.
Пам'ять У 1944 році композитор Дмитро Шостакович присвятив пам'яті Солертинського 2-е фортепіанне тріо. З 1988-го у Вітебську щороку проводяться Міжнародний музичний фестиваль імені Івана Солертинського і наукові читанняКацярына Князева. Фэстываль імя Івана Салярцінскага падтрымлівае традыцыі клясычнай музыкі ў Віцебску // Беларускае тэлеграфнае агенцтва, 4 сьнежня 2015 г.. 9 грудня 1992-го Виконавчий комітет Вітебської області надав Вітебському музичному училищу ім'я Івана Солертинського. У 2003 році перед будівлею училища встановили пам'ятник Солертинському.
Прижиттєві книги «Болт» Шостаковича. — Л., 1931 Гектор Берлиоз. — М., 1932 Густав Малер. — Л., 1932 Симфонические поэмы Рихарда Штрауса. — Л., 1932 Жак Оффенбах. — Л., 1933 Арнольд Шёнберг. — Л., 1934 Леди Макбет Мценского уезда: опера Шостаковича. — Л., 1934 Четвёртая симфония Брамса. — Л., 1935 Вторая симфония Брамса. — Л., 1935 Джакомо Мейербер. — Л., 1936 Риголетто: опера Верди. — Л., 1936 Глюк. — Л., 1937 Кармен: опера Бизе. — Л., 1937 «Волшебная флейта» Моцарта. — Л., 1940 «Фиделио» Бетховена. — Л., 1940 Седьмая симфония Брукнера. — Л., 1940 Третья симфония Брамса. — Л., 1941
Література Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.14: Рэле — Слаявіна / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн.: БелЭн, 2002. — Т. 14. — 512 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0238-5 (Т. 14). Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі: У 5-і т / Рэдкал.: І. П. Шамякін (гал. рэд.) і інш. — Мн.: БелСЭ, 1986. — Т. 4: Накцюрн — Скальскі. — 742 с. — 9500 экз. Д. Д. Шостакович. Письма И. И. Соллертинскому. — СПб.: Композитор, 2006. — 276 с.
Примітки
Посилання І. Соллертинський. Арнольд Шенберґ І. Соллертинський. Гектор Берліоз І. Соллертинський. Джакомо Меєрбер І. Соллертинський. Жак Оффенбах І. Соллертинський. Історичні типи симфонічної драматургії І. Соллертинський. «Кармен» Бізе І. Соллертинський. Крістоф-Віллібальд Ґлюк І. Соллертинський. «Моряк-бурлака» Ваґнера І. Соллертинський. Нотатки про комічну оперу І. Соллертинський. Про «Нібелунгову каблучку» Ваґнера І. Соллертинський. Романтизм, його загальна і музична естетика І. Соллертинський. Ромен Роллан і музика І. Соллертинський. Симфонії Брамса І. Соллертинський. Симфонічні поеми Ріхарда Штрауса І. Соллертинський. Сьома симфонія Брукнера І. Соллертинський. «Фіделіо» І. Соллертинський. «Чарівна флейта» Моцарта