Мен Чан (; 9 грудня 919 — 12 липня 965) — другий і останній правитель Пізньої Шу періоду п'яти династій і десяти держав.
Біографія Був сином і спадкоємцем засновника держави Мен Чжісяна. Зайняв трон після смерті батька восени 934 року.
Його правління, що тривало понад три десятиліття, було відносно мирним і спокійним. Пізня Шу стала осередком мистецтва, зокрема літератури, оскільки Мен Чан усіляко підтримував митців.
Незважаючи на те, що Пізня Шу була найспокійнішим з південних царств, вона не розвивалась в економічному й військовому сенсах, що зрештою призвело до її занепаду.
Коли 960 року припинила своє існування остання з «п'яти династій» — Пізня Чжоу, а їй на зміну прийшла династія Сун, імператор останньої, Чжао Куан'їнь, розпочав процес об'єднання Китаю під своєю владою. 965 року він змусив Мен Чана визнати Пізню Шу володіннями Сун. Невдовзі Мен Чан помер.
Девізи правління Мінде (明德) 934—938 Ґуанчжен (廣政) 938—966
Примітки
Джерела
Стара історія П'яти династій, гл. 136 Історичні записи П'яти династій, гл. 64 Історія Сун, гл. 479 Цзи чжи тун цзянь, гл. 275, 278, 279, 281, 282, 283, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294 Сюй цзи чжи тун цзянь, гл. 2, 3, 4 Весняні й осінні аннали Десяти держав, гл. 49