Підве́рбці — село в Україні, у Олешанській сільській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Історія Перша згадка в письмових джерелах про Підвербці (Podwirbcze) датується 10 лютого 1438 рокуAkta grodzkie i ziemskie. — T. XII. — S. 32. — № 270..
1469 року шляхтич Підвербецький () представив два привілеї: один — князя Владислава Опольського на село Підвербці, інший — королівське надання на право вічного посідання села Незвисько з умовою несення військової служби — S. 384..
У 1770 р. в селі збудована та освячена дерев'яна церква Воскресіння Христового, в якій зберігали метричні книги із записами, починаючи з 1742 р. Місцева греко-католицька парафія входила до Кулаківського деканату (1832—1842), а потім до Жуківського деканату (1843—1885) Львівської архієпархії. У 1885 р. парафія увійшла до складу новоствореної Станиславівської греко-католицької єпархії. У 1832 р. на парафії було 494 вірних, у 1884—712. До Підвербцівської парафії належала дочірня церква Перенесення мощів св. Миколая в с. Ісаків.
Парохами та адміністраторами Підвербців були: о. Микола Морозевич (?-1854), о. Микола Маринович (1854—1871), о. Олександр Бачинський (1871—1872), о. Григорій Третяк (1874), о. Іван Дворянин (1874—1909), о. Михайло Грималюк н. 1889 р., рукоположений 1918 р., настоятель 1938 р.,
Відомі уродженці Григорій Ткачук (1918—1989) — двічі Герой Соціалістичної ПраціДмитро Полюхович. Галицький господар подільської землі // Zbruč, 19.02.2015. Іван Пеник (1955—2018) — художник, поет, портретист та ілюстратор книжокІван Пеник: художник, який змінював світ // ІФОУНБ імені I. Франка .
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська75299.60%білоруська10.13%інші/не вказали20.27%Усього755100%
Примітки