Олекса́ндр Микола́йович Безсме́ртний ( , Білорічиця Прилуцького району Чернігівської області) — український актор театру і кіно. Народний артист України (1999).
Життєпис 1973 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва (викладач В. Биковець).
1973—1975 — актор Луганського обласного музично-драматичного театру.
1975—1980 — артист Ансамблю пісні й танцю Київського військового округу.
1979 року удостоєний звання заслуженого артиста УРСР.
1981—2000 — провідний актор Київський академічний театр юного глядача на Липках.
2000—2020 — провідний актор Київського академічного Молодого театру.
Знімається в кіно.
Лауреат премії ім. О. Бойченка. Нагороджений орденом «Знак Пошани».
1999 року удостоєний звання народного артиста України.
Ролі в театрі Арнольд («Шрами» Є. Шабана) Бурідан («Нельська вежа» за А. Дюма) Граф Альмавіва («Божевільний день, або Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше) Дорн («Чайка» А. Чехова) Мартін Дайзерт («Еквус» П. Шеффера) Робін Гуд («Стріли Робін Гуда» С. Прокоф'єва, І. Токмакова) Хорія («Запах стиглої айви» Й. Друце) Молодий театр Борис Олегович («Афінські вечори» П. Гладиліна) Дефурнет, директор («Голубка» Ж. Ануя) Серебряков («Дядя Ваня» А. Чехова) Хеннінг («Поступися місцем» В. Дельмар) Франтішек Абель («Соло для годинника з боєм» О. Заградника) Офіціант («Тектоніка почуттів» Е.-Е. Шмітта)
Ролі в кіно Шинкарук («Опер за викликом», 2018) Адам Бойташ («Невиправні», 2017) Генерал («Ластівчине гніздо», 2011) Микола, батько Ольги («Тільки кохання», 2010) Павло («Колишня», 2007) Денікін («Дев'ять життів Нестора Махна», 2006) Шляхтич («Богдан-Зиновій Хмельницький», 2006) Будівельник Василь («Не мине й року…», 1973)
Примітки
Джерела Безсмертний Олександр Миколайович //
Олександр Миколайович Безсмертний Інформаційна агенція культурних індустрій ПРО Безсмертний Олександр Миколайович // «Чернігівське земляцтво». — с. 2 Чуйко Т. П. Не загубився й граф Альмавіва… // Театрально-концертний Київ. — 2000. № 5–7.