Нота Частота звучання (Гц) Чутність C-4 1 C-3 2 C-2 4 C-1 8 C0 16 ✓ C1 32 ✓ C2 64 ✓ C3 128 ✓ C4 256 ✓ C5 512 ✓ C6 1024 ✓ C7 2048 ✓ C8 4096 ✓ C9 8192 ✓ C10 16384 ✓ C11 32768 C12 65536 Науковий стандарт настроювання музичних інструментів, що також має багато відомих назв: філософський стрій, стрій Совера або стрій Верді — стандарт настроювання музичних інструментів, за яким ноту до першої октави (C4) настроюють на частоту в 256 Гц, а не 261,62 Гц, як це прийнято сьогодні, що є приблизно на 37,6 центів нижчим, ніж у загальноприйнятому стандарті A440. Стандарт запропонував у 1713 році французький фізик Жозеф Совер і підтримав італійський композитор Джузеппе Верді в XIX столітті, а згодом став пропагувати , починаючи з 1980-х.
«Науковий стрій» не використовується в музичній практиці, але досі згадується в наукових працях завдяки тому, що в усіх октавах ноті «до» відповідає частота звуку, що виражається числом двійкової системиMarshall Long, Architectural acoustics, p.81, Elsevier, 2006 Clarence Grant Hamilton, Sound and Its Relation to Music, p.56, Read Books, 2009 Eli Maor, Trigonometric delights, p.210, Princeton University Press, 2002 . «Scientific pitch…has the advantage that all octaves of C correspond to powers of two».Herbert Stanley Allen, Harry Moore, A text-book of practical physics, p.202, Macmillan, 1916. «The reason for the choice of 256 as middle C in scientific work is in order that the number of vibrations corresponding with any C shall be a whole number».. Нота ля (A) вище ноти до (C) першої октави (A4) відповідно до загальноприйнятого стандарту налаштовується на 440 Гц, відповідно до наукового строю вона матиме частоту в 430,54 Гц.
Історія До XX століття не було загальноприйнятого стандарту настроювання музичних інструментів, проте існувала тенденція до поступового підвищення цих стандартів. Французький фізик-акустик Жозеф Совер, досліджуючи частоту звуку, встановив, що на різних інструментах, які демонстрували йому музиканти, нота ля першої октави (А4) настроюється по-різному в діапазоні від 405 до 421 Гц. Інші дослідники того часу, такі як Християн Гюйгенс, і Брук Тейлор, також знайшли подібні розбіжності для ноти A4 і навіть реєстрували частоти в нижчому діапазоні — до 383 Гц. В 1701 році Совер запропонував, аби всі музичні ноти базувалися на son fixe (фіксованому звучанні), встановивши одній із нот відповідність частоті 100 Гц, тоді як висоту інших вираховувати від цієї ноти. В 1713 році він змінив свою думку і запропонував зафіксувати частоту звучання ноти до першої октави (C4) у 256 Гц; що згодом і назвали «філософським строєм» або «строєм Совера». Намагання Соверра стандартизувати стрій наразилося на опір тогочасних музикантів і запропонований стандарт не було прийнято. Ідею Совера намагались відродити математик сер Джон Гершель і композитор в середині XIX століття, але «філософський стрій» так і не було визнано як стандарт.
У XIX столітті італійський композитор Джузеппе Верді намагався зупинити постійне підвищення стандарту висоти настроювання оркестрів. В 1874 році він написав «Реквієм», зазначивши, що цей твір має виконуватись у строї, відповідному офіційному французькому стандарту diapason normal, при якому нота ля (A4) налаштовувалася на 435 Гц. Згодом він зазначив, що частота в 432 Гц була б трохи кращим варіантом для оркестрівRosen, David, Verdi, Requiem. Одним із рішень, яке він запропонував, було наукове настроювання нот. Але намагання Верді були малоуспішнимиLetter from Verdi to Giulio Ricordi, Verdi's Aida, Giuseppe Verdi, Hans Busch.
В 1988 році Ліндон Ларуш і ініціювали кампанію із затвердження наукового строю як загальноприйнятого стандарту для концертного налаштування інструментів у класичній музиці. Інститут назвав цей стрій «налаштуванням Верді», через зв'язок із відомим композитором. Не дивлячись на те, що Верді використовував налаштування в 432 Гц, як частоти для ноти A4, а не 430,54. Інститут Шиллера стверджує, що він має в основі ту саму математичну основу: 256 Гц для ноти До першої октави. Інститут також наводить аргументи на користь «наукового строю», говорить про її історичну коректність, посилаючись на трактат Йоганна Кеплера про рух планетарних мас. Опонентом щодо цієї ініціативи став оперний співак . Він стверджував, що Інститут запропонував затвердити використання «наукового строю» в Італії обов'язковим, що передбачало накладання штрафу і конфіскацію усіх камертонів, настроєних інакше. Закер написав, що він вважає твердження Інституту Шиллера про стрій Верді історично не достовірними. Тім Пейдж із видання «Newsday» повідомляв, що послідовники ініціативи Інституту Шиллера проводили демонстрації на вулиці довкола концертних залів з петиціями, аби не допустити музику Антоніо Вівальді, і навіть зірвали концерт під керівництвом Леонарда Слаткіна з метою роздати брошури з написом «Леонард Слаткін служить Сатані».
Примітки