Айно Бах (;  — ) — естонська художниця-живописиця, граверка, графікеса. Народна художниця Естонської РСР.

Життєпис Народилася 14 грудня 1901 року у селищі Коеру Вейсенштейнського повіту Естляндської губернії Російської імперії. Батько, Густав Бах, був серкетарем волосної управи Коеру. У родині було троє синів і дві дочки. Айно була наймолодшою.

Взимку 1906 року родині довелося залишити Коеру під тиском імперської влади. Після одного року в Таллінні — у 1907 році Бахи переїхали до Нарви, де залишалися до 1915 року.

Один із братів Айно — малював, сестра — вчилася в Петербурзькій консерваторії, мати — грала на музичних інструментах. У гості до Бахів часто приходили художники і . Мати й сестра Айно — позували Янсену як натурниці для його картин.

Після початку Першої світової війни Бахи виїхали до Омська, де Айно вступила до середньої школи. У 1921 році — родина повернулася до Естонії. Батько працював у Пайде бухгалтером міської управи.

Із кінця 1923 року — навчалася живопису у Вищій художній школі «Паллас» в Тарту. Спочатку — під керівництвом Ніколая Трійка, а згодом — вивчала мистецтво гравюри в графічній студії Адо Ваббе. Важкі матеріальні умови змушували часто переривати навчання — через брак коштів Айно довелося постійно підпрацьовувати: вона шила, давала приватні уроки, конструювала вікна, була навіть економкою. Художню школу закінчила у 1935 році, отримала диплом графічного дизайнера.

Під час навчання познайомилася з художниками Андрусом Йогані, та . У 1937 році — одружилася з Ліймандом. Того ж року подружжя подорожувало Європою: побувало у Берліні, Дрездені, Мюнхені і Парижі.

Із 1940 по 1941 рік — викладала в Вищій художній школі «Паллас», яку перейменували у Національну академію мистецтв.

Із 1941 по 1944 рік — жила в евакуації в Ярославлі, де брала участь у діяльності колективу естонських художників. Була однією з ініціаторів створення Спілки художників Ярославля, однією із засновників Спілки художників Естонії. Керувала цією Спілкою. Чоловік під час евакуації — загинув.

Із 1944 року — член КПРС.

Після війни — працювала фрілансеркою у Тарту.

З 1946 року — жила в Таллінні.

У 1961 році отримала звання Народний художник Естонської РСР.

Померла 6 серпня 1980 року у Таллінні. Похована на Лісовому цвинтарі Таллінна.

Творчість Одна з перших естонських граверів. Продемонструвала технічну віртуозність, яка допомогла розширити виразні можливості гравіювання інталіо. Виконала ряд робіт способом глибокого друку і монотипії. Також практикувала гравіювання металу, травлення і кольоровий монотип, часто змішуючи кілька прийомів в одній роботі, зокрема, металеву точку і акватинту.

Авторка портретів, жанрових композицій, ілюстрацій до багатьох творів естонських письменників. Її улюбленими сюжетами були портрети молодих жінок і дітей, а також жіноче оголене тіло. Стиль Бах називають поетичним реалізмом, хоча в 1940-х і 1950-х роках їй довелось піти на певні поступки більш академічному соціалістичному реалізму.

Брала участь у виставках в Ризі і Каунасі (1937), Римі, Будапешті і Антверпені (1939).

Вибрані роботи

«Автопортрет» (вугілля, 1929) «Рука» (суха голка, 1929) «Натюрморт зі скульптурою» (суха голка, 1929) «Модель» (офорт, 1929) «Жіночий портрет» (суха голка, 1930) «Жінка з гітарою» (офорт, 1931) "Куток майстерні в «Палласі» (офорт, 1931) «Стара» (офорт, 1932) «Молодий циган» (суха голка, 1933) «Оголена модель» (суха голка, 1933) «Натюрморт» (офорт, 1934) «Голова старого» (офорт, 1935) «Робітник» (офорт, 1935) «Портрет дівчини» (суха голка, 1935) «Жінка з гітарою» (суха голка, акватинта, 1936) «Мати з дитиною» (акватинта, 1937) «Жінка із дзеркалом» (суха голка, акватинта, 1937) «Дівчата» (акватинта, 1937) портрет Адо Сяярітса (офорт, 1937) «Старий з трубкою» (офорт, 1937) «На вікні» (акватинта, 1937) «Жінка під парасолькою» (кольорова монотипія, 1937) «Дівчина зі склянкою» (кольорова акватинта, 1937) «Дівчина з квіткою» (суха голка, акватинта, 1938) «Циганка» (олівець, 1938) «Циганський хлопчик» (олівець, 1938) «Кінь» (акватинта, 1938) «Подруги» (кольорова монотипія, 1939) «Портрет Хельги Раам» (суха голка, 1940) портрет поетеси Керсті Мерілаас (офорт, 1940) портрет поетеси Дебори Вааранді (суха голка, 1940) портрет письменника Ааду Хінта (офорт, 1940) «Жінка з мискою» (кольорова монотипія, 1940) «Партизан» (ліногравюра, 1942) «Бездомні» (акватинта, 1943) портрет генерала Лембіта Перна (суха голка, 1943) портрет поетеси Лідії Койдула (суха голка, 1943) «Енн Пилдроос» (сангіна, 1943) «Медсестра» (сангіна, 1943) портрет артиста Прійта Пильдрооса (туш, 1943) «Лист» (кольорова монотипія, 1944) портрет Адо Сяярітса (графіт, 1945) «Автопортрет» (вуголь, 1945) портрет співачки (сангіна, 1946) портрет актриси Терьє Кукк (чорна акварель, 1946) портрет художника (вугілля, 1946) «Автопортрет з цигаркою» (кольорова монотипія, 1946) портрет скульптора (пресоване вугілля, 1947) «Вулиця в Гурзуфі» (вугілля, 1947) портрет Іти Сакс (сангіна, вугілля, 1948) портрет партизанки Елі Систраметс (вугілля, 1948) портрет письменника Югана Смуула (офорт, акватинта, 1948) портрет (вугілля, 1948) портрет художниці (вугілля, 1949) «Дівчина з Кява» (монотипія, 1950) «Дівчина у профілі» (суха голка, 1951) «Дівчина з шарфиком» (офорт, 1952) «За роялем» (монотипія, 1952) портрет художника (монотипія, 1952) портрет Терьє Круус (монотипія, 1952) «Дівчина у національному костюмі» (суха голка, 1954) «Спляча дитина» (суха голка, 1955) «Маленька Марі» (суха голка, 1957) портрет поетеси Дебори Вааранді (суха голка, 1957) портрет Ему Сіваді (вугілля, 1958) «Дівчина в синьому капелюсі» (кольорова монотипія, 1959) </div>

Нагороди Республіканська премія (1947) 3 ордена і медаль

Примітки

Література Бернштейн Б. Айно Бах. — М., 1959.

Посилання Aino Bach Aino Bach , Aino Bach — legend ja reaalsus,  — 2. mai 2003

Джерела Бах-Лийманд Айно Густавовна// Большая советская энциклопедия: в 30 т. / Гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Т.3.Бари-Браслет. — М.: «Советская энциклопедия», 1970. — С. 53. — 630 000 екз. Бах-Лийманд Айно Густавовна // Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство/ Гл. ред. В. М. Полевой. — М.: Советская энциклопедия. Книга I. А-М, 1986. — С. 69. Бах-Лийманд Айно Густавовна// Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. — 4-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1987. — С. 116. — 2 500 000 екз. Aino Bachi sünnist möödub 115 aastat// . — 2016. — грудень. — № 300. Aino Bach [näituse kataloog]/ Koostaja: Hilja Läti; Kujundaja: Vive Tolli. — Tallinn: Tallinna Riiklik Kunstimuuseum, 1961. — 88 с. — ISBN 9789949066797 Chalvin A. Aino Bach// Le Dictionnaire universel des Créatrices , Eesti Entsüklopeediakirjastus 1996 , Unustatud või unustamatud? Aino Bach ja Agaate Veeber 100  — Sirp, 15.02.2002