Ка́мала Де́ві Га́рріс (, ; , Окленд, Каліфорнія) — американська державна і політична діячка, юристка. Віцепрезидент США з 20 січня 2021 року до 20 січня 2025 року. Кандидат на посаду Президента США (2024) від Демократів, після виходу з перегонів президента Байдена. Вона є першою жінкою-віцепрезидентом Сполучених Штатів, а також першою особою афроамериканського й азійсько-американського походження на цій посаді.
Гарріс закінчила Говардський університет та . Вона почала свою юридичну кар'єру в офісі окружного прокурора округу Аламеда. Згодом почала працювати в офісі окружного прокурора Сан-Франциско, а потім в офісі міського прокурора Сан-Франциско. У 2003 році її обрали окружним прокурором Сан-Франциско, у 2010 році — генеральним прокурором Каліфорнії, а у 2014 році переобрали на посаду генерального прокурора.
Гарріс була сенатором США від Каліфорнії з 2017 по 2021 рік. Вона перемогла на , ставши другою темношкірою жінкою та першою американкою південноазійського походження серед сенаторів США. На посаді сенатора Гарріс виступала за суворіші закони про контроль над зброєю, закон DREAM, федеральну легалізацію канабісу, а також реформи в галузі охорони здоров'я та оподаткування. Вона здобула національну популярність завдяки своїм гострим запитанням до чиновників адміністрації Трампа під час слухань у Сенаті, в тому числі до другого кандидата Трампа на посаду судді Верховного суду Бретта Кавано.
Гарріс брала участь у президентських виборах у США 2020 року, балотуючись на здобуття номінації від Демократичної партії; нетривалий час була серед лідерів демократичних праймеріз, однак наприкінці 2019 року зняла свою кандидатуру. Байден обрав її своїм партнером у передвиборчій гонці, і їхня спільна кампанія перемогла чинного президента й віцепрезидента Дональда Трампа та Майка Пенса на виборах 2020 року. Очоливши рівномірно розколотий Сенат після вступу на посаду, Гарріс відіграла важливу роль як голова Сенату. Вона віддала найбільше вирішальних голосів, ніж будь-який інший віцепрезидент, що допомогло ухвалити такі законопроєкти, як 2021 року та 2022 року.
Після того, як Байден зняв свою кандидатуру з президентських виборів 2024 року, Гарріс розпочала свою кампанію за підтримки Байдена й незабаром стала офіційним кандидатом на посаду президента.
5 листопада 2024 р. програла у президентських виборах у США своєму опонентові Дональду Трампу — 226 голосів колегій виборників (Гарріс) проти 312 голосів у Трампа.
Раннє життя Народилася 20 жовтня 1964 року в Окленді, штат Каліфорнія, у подружжі тамілки та ямайця. Її мати, Шаямала Ґопалан — дослідниця раку молочної залози, яка з Мадраса (нині Ченнаї) в 1960 році. Її батько, Дональд Гарріс — професор економіки Стенфордського університету, який емігрував з Ямайки в 1961 році для вступу в аспірантуру з економіки в Каліфорнійському університеті в Берклі.*
Незважаючи на це, Камалу Гарріс часто називають афроамериканкою. Пригадуючи життя своїх бабусь, Дональд Гарріс писав, що одна з них була родичкою власника плантації, а друга — невідомих коренів.
Її ім'я, Камала, походить від санскритського слова на позначення квітки лотоса. Її сім'я жила в Берклі, Каліфорнія, де обоє її батьків навчалися в аспірантурі. Вона мала близькі стосунки зі своїм дідом по матері, П. В. Гопаланом, індійським дипломатом. У дитинстві вона часто відвідувала свою родину в Безант-Нагарі (район Ченнаї). Змалку Гарріс ходила і до баптистської церкви чорношкірих, і до індуїстського храму. Вона має одну молодшу сестру, Маю Гарріс. Обидві сестри співали в баптистському хорі.
Батьки Гарріс розлучилися, коли їй було сім років, і її мати отримала опіку над дітьми за рішенням суду. Коли Гарріс минуло 12,Kamala Harris, The Truths We Hold: An American Journey (New York: Penguin Press, 2019), p. 19. її мати переїхала з дітьми в Монреаль, Канада, де Ш'ямала отримала дослідницьку позицію у і викладала в Університеті Макгілла.
Після закінчення біля центру Монреаля в 1981 році Гарріс навчалася в Університеті Говарда у Вашингтоні, округ Колумбія, за спеціальністю політичні науки й економіка. В університеті Гарріс обрали до студентської ради гуманітарних наук як представницю від першого курсу, вона була членкинею дебатної команди й сестринства .
Далі Гарріс повернулася в Каліфорнію, де в 1989 році здобула ступінь (JD) в Каліфорнійського університету Її прийняли в юридичну асоціацію State Bar of California у 1990 році.
21 квітня 2022 року російська влада ввела проти Гарріс персональні санкції.
Рання кар'єра З 1990 по 1998 роки Гарріс працювала заступницею в окрузі Аламіда (Каліфорнія), спеціалізуючись на справах щодо сексуального насилля над дітьми. 1994 року Віллі Браун, тодішній спікер асамблеї Каліфорнії, призначив її до Каліфорнійської апеляційної ради зі страхування на випадок безробіття, а пізніше до Каліфорнійської комісії з медичної допомоги, де працювала до 1995 року. У лютому 1998 року окружний прокурор Каліфорнії Теренс Галлінан найняв Гарріс на посаду свого помічника. Вона очолювала Відділ кримінальних справ щодо досвідчених злочинців, де, керуючи п'ятьма адвокатами, розглядала справи з убивств, крадіжок із проникненням, пограбуваннями, сексуальними злочинами, зокрема справами про третій напад.
2000 року влаштувалася в мерії Сан-Франциско, де працювала на . Гарріс очолювала Відділ із питань сімей та дітей, розглядаючи випадки щодо кривдження та зневаги дітей.
Окружний прокурор Сан-Франциско На виборах 2003 року Гарріс балотувалася на окружного прокурора Сан-Франциско. Вона проводила «сильну» кампанію проти , критикуючи його діяльність. Гарріс перемогла на виборах, набравши 56 % голосів. 2007 року її переобрали без конкурентів.
Упродовж шести місяців на посаді Гарріс закрила 24 із 74 нерозглянутих справ про вбивства. Вона довела до суду 49 справ про насильницькі злочини та добилася 36 вироків. До 2006 року Гарріс досягла показника покарання за злочини до 67 %, найбільший за десятиліття: за вбивства до 87 %, за торгівлю наркотиками до 74 %. Гарріс також закрила багато справ через угоди про визнання вини.
Вона також наполягала щодо суворіших обмежень для підсудних, причетних до злочинів із використанням зброї: підвищення розміру застави, проти звільнення на підписку про невиїзд, домагалася мінімального 90-денного терміну ув'язнення за приховану чи заряджену зброю. Департамент поліції Сан-Франциско закриття шпарин, якими раніше користувалися підсудні, але також звинувачували її в тому, що вона занадто повільна в переслідуванні підозрюваних у вбивстві. Під час своєї кампанії Гарріс пообіцяла ніколи не підтримувати смертну кару й дотримувалася цього у справі щодо вбивства офіцера поліції Сан-Франциско Ісаака Еспінози, застреленого 2004 року, та Едвіна Рамоса, нелегального іммігранта та ймовірного члена банди MS-13, якого звинувачували у вбивстві чоловіка й двох його синів у 2009 році.
Гарріс створила підрозділ із боротьби зі злочинами на підґрунті ненависті, зосередившись на злочинах проти ЛГБТ-дітей і підлітків у школах, та підтримувала A.B. 1160, Закон справедливості для жертв імені Гвен Араухо. 2004 року вона створила Відділ реабілітації Сан-Франциско. За шість років лише 10 % із 200 учасників програми знову скоїли злочин, порівняно з 53 % наркозлочинців Каліфорнії, які повернулися до в'язниці протягом двох років після звільнення. 2005 року як окружний прокурор вона створила підрозділ із боротьби з екологічними злочинами. Гарріс висловила підтримку політиці міста-притулку Сан-Франциско, за якою при кримінальному розслідувані не запитують імміграційний статус.
2006 року в межах ініціативи зі зниження різкого зростання рівня вбивств у місті Гарріс очолила загальноміські зусилля в боротьбі з прогулами серед дітей початкових шкіл у зоні ризику в Сан-Франциско. 2008 року вона назвала постійні прогули важливим питанням для громадської безпеки, наголосивши, що більшість ув'язнених і жертв убивств — це ті, хто кинув школу або постійно не ходив до неї. Гарріс уперше в історії Сан-Франциско притягнула до відповідальності шістьох батьків, чиї діти пропустили щонайменше 50 днів навчання. Її офіс за три роки притягнув до відповідальності сімох батьків, жоден з яких не був ув'язнений. До квітня 2009 року зменшилася на 23 % кількість учнів початкових шкіл, які постійно прогулювали навчання.
2013 року газета San Francisco Weekly повідомила, що Департамент поліції Сан-Франциско та офіс Гарріс захищали Авраама Ґерра-старшого, високопоставленого члена банди Нортеньйо, від повернення до в'язниці через порушення умов звільнення, оскільки Ґерра був інформатором, який надавав інформацію органам влади.
Генеральний прокурор Каліфорнії
На загальних виборах 2010 року Гарріс перемогла окружного прокурора Лос-Анджелеса від республіканців Стіва Кулі. 3 січня 2011 року вона склала присягу, ставши в історії штату першою жінкою, та першою особою з афроамериканським та азійським походженням, хто обіймав посаду генерального прокурора. У лютому 2014 року Гарріс оголосила про свій намір балотуватися на переобрання. 4 листопада 2014 року її переобрали. Її конкурент від Республіканської партії Рональд Голда набрав лише 42,5 % голосів проти 57,5 % Гарріс.
2011 року вона домоглася двох найбільших в історії Каліфорнії відшкодувань у межах закону про неправдиві претензії за надмірні виплати у програмах Medi-Cal і Medicare. Коли Гарріс обійняла посаду 2011 року, Каліфорнія ще відчувала наслідки іпотечної кризи. 2012 року Гарріс взяла участь у Національному врегулюванні іпотеки проти п'яти банків, забезпечивши 12 мільярдів доларів скорочення боргу для власників державної власності та 26 мільярдів доларів загалом. Того ж року уклала угоду з великими технологічними компаніями, зокрема Apple, Google, Amazon, яка вимагала від додатків у їхніх магазинах відображати політику конфіденційності для захисту персональних даних користувачів. Крім того створила Відділ електронних злочинів у Міністерстві юстиції Каліфорнії, який складається з 20 адвокатів.
Під час її терміну перебування на посаді генерального прокурора Гарріс керувала великими розслідуваннями та судовими переслідуваннями проти транснаціональних злочинних організацій за їхню причетність до насильницьких злочинів, шахрайських схем, торгівлі наркотиками та контрабанди.*
2012 року Гарріс підписав угоду з генеральним прокурором Мексики Маріселою Моралес про підвищення координації правоохоронних органів для боротьби зі транснаціональними бандами, які займаються контрабандою й торгівлею людьми через прикордонний пункт Сан-Ісідро.
2013 року Гарріс спільно з політичними лідерами Каліфорнії, зокрема зі спікером Асамблеї Джоном Пересом і президентом Сенату Дарреллом Стайнбергом, ініціювала прийняття Білля про права власників житла, який забезпечував один з найсильніших національних захистів від агресивної тактики викупу житла. Водночас вона відмовилася від подання цивільного позову проти OneWest Bank, що пізніше викликало критику через пожертви, які вона отримала від власника банку Стівена Мнучіна.
Гарріс 2014 року зіткнулася зі складною ситуацією, пов'язаною з рішенням Верховного суду у справі «Браун проти Плати», яке визнавало каліфорнійські в'язниці переповненими до такої міри, що це суперечило Конституції США. Вона активно захищала позицію штату, водночас працюючи над реформуванням системи кримінальної юстиції. Також тоді вона виступила співавторкою закону, який забороняв використання закону про захисту від гей-паніки в судах, що стало важливим кроком для захисту прав ЛГБТ+ спільноти.