Захоплення Луганська більшовиками — військова операція загонів Червоної гвардії Донбасу під командуванням Пархоменка та Ворошилова по захопленню Луганська в кінці 1917 — початку 1918 року. Більшовикам протистояв 25-й українізований запасний полк на чолі з Михайлом Малашком.

Історія 20(7) листопада 1917 року ІІІ Універсалом проголошена Українська Народна Республіка. Опорою української влади у Луганську на той час були частини 25-го українізованого запасного полку. Проукраїнські настрої панували також серед луганських залізничних службовців. В Луганську діяла Слов'яносербська українська повітова рада, одним із провідників луганських українців був інженер Георгій (Юрій) Лисенко, командування перейняв на себе заступник комісара Донбасу від Центральної Ради Михайло Малашко.

Український рух у Луганську більшовики розцінювали як "виразно... антирадянський". Вони відзначали безсумнівну, хоча й короткотривалу політичну активність українців. Повітова рада, що її організували українці "на противагу більшовицькій Раді і Ревкому", проіснувала майже півтора місяці«Летопись революции» 1927. N 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 204.

27 листопада український начальник гарнізону міста Луганська видав наказ, про те що усі солдати-неукраїнці отпускаються на місяць додому а потім можуть з'явитися за місцем проживання до своїх військових начальників.Статья К. Е. Ворошилова о борьбе против социал-соглашателей и украинских буржуазных националистов в Луганске. «Правда» № 206, 18 декабря 1917 г.

На перший Всеукраїнський з'їзд рад, який проходив у Києві з 4 по 6 грудня 1917 р., з Луганська поїхали І. Лозовий та Черідніченко. Як писав більшовицький автор, делегатів "накачали" в Києві і, повернувшись до Луганська, вони створили на залізниці Украінський залізничний комітет. Місцевий більшовицький виконком не надав йому не якогось значення.«Летопись революции» 1927. N 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 202 Український залізничний комітет злився з більшовицьким комітетом і працював так два тижні. Але після пленарного засідання Луганської ради, на якій був прийнята резолюція з "національного питання", також на засіданні було схвалено робота РНК РРФСР. Після цього українці порвали з усіма більшовицький організаціями і почали вести проти неї боротьбу. Про це писав Ворошилов:

" Наші українці, крім УЦР з Києва, нічого і нікого не визнають, а нас розглядають як елемент, який забрався «в чужу хату», який підлягає вигнанню." Статья К. Е. Ворошилова о борьбе против социал-соглашателей и украинских буржуазных националистов в Луганске. «Правда» № 206, 18 декабря 1917 г.

На питання яка мета була у місцевих українських організацій також відповідає Ворошилов:

" Українці у нас хочуть будь-що-будь українізувати місто і всі установи. Але біда в тому, що всі робочі і українського і неукраїнського походження досить виразно висловлюються проти українізації у що б то не стало .."

Ліквідація винного складу На початку Першої світової війни в Російській імперії було запроваджено «сухий закон» – продаж алкоголю заборонявся майже повністю. В Луганську діяв казенний винний склад № 6. Там зберігалось більше 400 відер горілки.

Охорону складу здійснював 25-й Бахмутський український полк. Серед мешканців Луганська поширювалась ідея розгромити винний склад. У певний момент більшовики відсторонили українців та взялися самі охороняти склад. Погромних настроїв це не спинило. Щоби запобігти соціальному вибуху та повторенню бахмутського погрому було вирішено запаси горілки знищити – розстріляти з кулеметів. Однак це зробити не вдалось, бо на це потрібно було надто багато часу та набоїв. А місцеві мешканці, почувши про намір знищити горілку, почали розкрадати склад.

Врешті, було ухвалено розпочати продаж цієї горілки "не более одной бутылки на душу и не дороже, как по одному рублю"Николаев Подготовка Октября в Луганске // Летопись революции, 1927. N 5-6 (26-27), С. 206.. Від цієї фінансової операції більшовики отримали понад 1 млн. карб.

Інцидент з вагоном зброї Більшовицька партійна організація скерувала до Харкова свого члена Дмитра Васильовича Богданова із завданням дістати зброю для озброєння підконтрольного більшовикам загону Червоної гвардії ЛуганськаНиколаев Подготовка Октября в Луганске // Летопись революции, 1927. N 5-6 (26-27), С. 202..

Богданову вдалось роздобути вагон гвинтівок і чотири кулемети. Вагон перебував на станції Ниркове. Туди вирушив загін більшовиків (15 червоноармійців на чолі з Олександром Пархоменком, Миколою Мишковим та Павлом Васильовичем Івановим).

Більшовики насильно відправили вагон зі зброєю у складі пасажирського потягу до ЛуганськаНиколаев Подготовка Октября в Луганске // Летопись революции, 1927. N 5-6 (26-27), С. 203..

Контрольована більшовиками червона гвардія розставила по Луганську свої пости, а на станцію пригнали паровоз з патронного заводу, щоби швидко відтягнути вагон зі зброєю і сховати її на заводі.

На інформацію про скоре прибуття вагону зі зброєю швидко зреагували солдати 25-го українського полку. Вони оточили залізничну станцію. Поки більшовики пречеплювали вагон зі зброєю до свого паровоза, українці змогли підійти до вагона. Першим вистрілив Олександр Пархоменко, його підтримали більшовики-кулеметники звагону. Паровоз рушив у напрямку патронного заводу. Один із українських вояків перевів стрілку на іншу колію. Вагон зійшов з колії. Навколо зібрались більшовики та українці і зав'язалась суперечка.

Олександр Пархоменко про це згадував: «З Харкова я привіз зброю. Але провокатори про це донесли петлюрівцам. Вони оточили паровоз і вагони, де знаходилася зброя. Тим часом наспіли червоногвардійці. Зав'язався бій. Перемога залишилася на нашому боці. Треба було відвезти цю зброю на патронний завод. У цей час з'явилася кавалерія петлюрівців. Їх офіцер скомандував „пли“, і кулі обсипали червоногвардійців, які стояли біля вагонів, і мене, але не зачепили .. Я вихопив бомбу і закричав: „Ми вмираємо за праве діло, і ви помрете, як негідники!“ Петлюрівці, злякавшись бомби, відскочили. І як з-під землі виросли мої кулеметники. Вони відкрили вогонь. Вороги розбіглися. Зброя нами була відвезено зі станції на завод, де і роздано робітникам»Толокольников Г. А. Александр Пархоменко. М., 1962, С. 11..

На місце аварії вагона прибули представники ради червоноармійці представники української повітової ради. Після довгих суперечок було прийнято рішення перенести зброю в будівлю Слов'яносербської повітової народної ради і поставити біля нього паритетний караул з солдатів і червоногвардійців. Питання про те, кому потрібно було передати зброю мало вирішитися на наступний день. Однак, уночі більшовики з патронного і гартманского заводів зв'язали українську частину варти і перевезли зброю на патронний завод.«Летопись революции» 1927. N 5-6 (26-27). С. 203 Київська газета «Нова рада» цитувала харківське видання «Нова громада»: «така сама подія трапилася й в Луганську, де „Гайдамаки“ оточили вагона та забрали до себе зброю, що було прислано для „красної гвардії“, в вагоні було 1200 рушниць»Нова рада, 1917, № 205, 10 грудня, С. 4..

Демобілізація 25-го українського полку Напередодні Різдва вояків 25-го українського полку розпустили по домівках. У часі це збіглося із демобілізацією, оголошеною військовим міністром УНР Миколою Поршем. Після розпуску українського полку Українська повітова рада до кінця січня припинив своє існування, а її голова зник в невідомому напрямку.«Летопись революции» 1927. N 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 207

26-27 грудня 1917 року у Луганськ увійшов більшовицький загін Юрія Сабліна Савченко В. Двенадцать войн за Украину. — Харьков: Фолио, 2006. — 415 с..

Луганський раднарком

У лютому 1918 р. у Луганську відбувся з’їзд рад Луганського гірничого району. На з’їзді було обрано виконавчий комітет рад у складі Борис Вобліков (голова), Яків Істомін, Іван Пархоменко-Крицький, Юрій Лутовінов. Невдовзі цей виконком об’єднався з виконкомом Луганської (міської) ради робітничих депутатів. Спільно вони утворили Луганську раду народних комісарів. Очолив цю раду Юрій Лутовінов.

Луганська рада народних комісарів претендувала на владу в Луганську та околицях. 9 квітня 1918 р. Луганський раднарком об'єднався із Раднаркомом ДКР.

Звільнення від більшовиків Наприкінці квітня – на початку травня 1918 року Луганськ було звільнено від більшовиків та відновлено владу УНР.

Див. також Захоплення Луганська більшовиками (1919)

Примітки

Джерела «Летопись революции» 1927. N 5-6 (26-27) Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім — друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1922—1933 Статья К. Е. Ворошилова о борьбе против социал-соглашателей и украинских буржуазных националистов в Луганске. «Правда» № 206, 18 декабря 1917 г.