Архієпископія православних церков руської традиції у Західній Європі () — єпархія з особливим статусом у складі Московського патріархату (РПЦ), яка об'єднує православні руської богослужбової традиції в ряді країн Європи, головним чином у Франції. Центр знаходиться в Парижі.
Дане об'єднання утворене на початку 1920-х років навколо митрополита Євлогія (Георгіївського), який в 1931 році, не знаходячи далі можливим перебувати в юрисдикції Московського Патріархату з центром в СРСР, а також не бажаючи визнавати над собою владу закордонного Синоду в Сремських Карловцях (Югославія), разом з підтримали його кліриками і мирянами був прийнятий в Константинопольський Патріархат. Об'єднання під керівництвом митрополита Євлогія отримало статус тимчасового екзархату Константинопольського Патріархату. У 1965 р. Константинопольський Патріархат відмовився від своєї юрисдикції над ним і благословив повернутися йому в підпорядкування патріарха Московського, що не було виконано. Після цього до 1971 року дане об'єднання існувало як «Православна архієпископія Франції і Західної Європи і російських західноєвропейських церков розсіяння». У 1971 році об'єднання знову було прийнято в Константинопольський Патріархат, а з 1999 року до 2018 року мало статус Екзархату парафій російської традиції в Західній Європі. У нинішньому вигляді існує з 7 жовтня 2019 року, коли була прийнята в Московський Патріархат.
За час свого існування ця єпархія перетерпіла певну еволюцію, якщо на початку вона об'єднував російськомовних емігрантів першої хвилі з Російської імперії на богослужінні виключно церковнослов'янською мовою, то починаючи з післявоєнних років і особливо в останні роки свого існування в його склад приходили православні християни різного етнокультурного походження, а богослужіння відбувалися не тільки церковнослов'янською, але і місцевими мовами.
З огляду на те, що дане об'єднання неодноразово змінювало назву, статус і навіть титул правлячого архієрея (в 1920—1959 і з 2019 — митрополит, в 1960—2019 — архієпископ), його, щоб підкреслити спадкоємність, неофіційно називають «церковним уділом митрополита Євлогія»Карташёв А. В. Предисловие // На путях К вселенскому собору. — Paris: YMCA Press, 1932.Нивьер А. Митрополит Евлогий и русское православное духовенство в Западной Европе в 1920—1930-х гг. (на основании архивов Епархиального управления Западно-Европейского Русского Экзархата Константинопольского Патриархата) // Материалы Международной научной конференции «Религиозная деятельность русского зарубежья» (Всероссийская государственная библиотека иностранной литературы им. М. И. Рудомино, Центр религиозной литературы и книг русского зарубежья, Москва, 9—10 ноября 2005 г.)..
Історія
Російські парафії в Західній Європі в підпорядкуванні митрополита Євлогія Архиєпископія православних російських церков у Західній Європі веде свою історію від парафій сформованих біженцями з Росії в Західній Європі після державного перевороту 1917 року. 2/15 жовтня 1920 р. Тимчасове вище церковне управління на Півдні й Сході Росії під головуванням архієпископа Новочеркаського і Донського Митрофана Симашкевича призначило «керуючим російськими парафіями в Західній Європі» на правах єпархіального архієрея в еміграції архієпископа Житомирського і Волинського Євлогія Георгієвського. Призначення було підтверджено указами патріарха Тихона № 423 і 424 від 26 березня/8 квітня 1921 р. («зважаючи на постанови Вищого Російського Церковного Управління за кордоном») — «тимчасово, надалі до відновлення правильних і безперешкодних зносин зазначених церков з Петроградом» (оскільки закордонні парафії історично знаходилися в підпорядкуванні Петербурзької єпархії), що було здійснено за згодою митрополита Петроградського і Гдовского Веніаміна (Казанського).
При формуванні Російської Зарубіжної Церкви, парафії що підпорядковувалися архієпископові Євлогію, увійшли до її складу. Їх представники брали участь у Першому всезакордонному соборі в Сремських Карловцях.
Указ патріаршої канцелярії за № 348 від 5 травня 1922 р., написаний під сильним тиском безбожної влади, скасовував Вище церковне управління за кордоном і передавав владу над усіма російськими біженцями митрополита Євлогія, який не пішов на конфлікт з іншими зарубіжними російськими архіпастирями. За його почином і соборним рішенням зарубіжних архієреїв, згідно з указом патріарха Тихона здійснився розпуск Тимчасового вищого церковного управління, а потім організувався Архієрейський синод Російської православної церкви закордоном в юрисдикції якого в 1923 р. виділився Західноєвропейський митрополичий округ на чолі з митрополитом Євлогієм.
Але вже у 1926 р. митрополит Євлогій протистояв Архієрейському Синоду і, в 1927 р. увійшов у підпорядкування Московському Патріархату, очолюваним Заступником Патріаршого Місцеблюстителя митрополитом Сергієм Страгородським. При цьому від нього відокремилися парафії, які вирішили зберегти вірність Російській Зарубіжній Церкві.
Тимчасовий Екзархат Константинопольського Патріархату в Західній Європі
10 червня 1930 р. постановою заступника Патріаршого місцеблюстителя митрополита Сергія Страгородського і Тимчасового священного синоду при ньому митрополит Євлогій був відсторонений від посадиЖурнал Московской Патриархии: 1931 г. Год издания первый. № 2 // Постановления Заместителя Патриаршего Местоблюстителя и Временного при нём Патриаршего Священного Синода. Б. По делу митрополита Евлогия. От 10 июня 1930 года, № 108: «<…> Принимая во внимание: а) что организованные церковниками разных исповеданий в заграничных странах моления за Русскую Церковь носили отнюдь не двусмысленный, откровенно политический характер, имея целью мобилизовать не только общественное мнение, но и правительства всех государств Западной Европы на крестовый поход против нашего Советского Союза; б) что Преосвященный митрополит Евлогий, стараясь показать якобы полное отсутствие политического характера в помянутой церковной демонстрации, только подтверждает своим объяснением совершенное им нарушение принятых на себя обязательств — быть лояльным к Сов. Союзу; в) что настоящее нарушение Преосвященным митрополитом Евлогием обязательств является далеко не первым и нет никаких гарантий от повторения подобных же нарушений в будущем; г) что при таких данных дальнейшее оставление Преосвященного митрополита Евлогия на ответственном посту Управляющего русскими церквами в Западной Европе представляется нецелесообразным, Постановили: 1. Преосвященного митрополита Евлогия уволить от управления русскими церквами в Западной Европе и поручить оное временно, впредь до новых распоряжений, Преосвященному архиепископу бывшему Белостокскому Владимиру (Тихоницкому).» за участь у молінні про страдаючу Російську церкву в м. Лондоні на запрошення архиєпископа Кентерберійського. Тимчасове управління російськими парафіями в Західній Європі було доручено архієпископу Володимиру Тихоницькому, котрий прийняти посаду відмовився. Митрополит Євлогій отримав також підтримку від єпархіальних зборів. Митрополит Сергій підтвердив свій указ і передав правління митрополиту Литовському й Віленському Елевферію Богоявленському. Однак більша частина парафій зберегла лояльність митрополиту Євлогію, котрий після наради з вікарними єпископами вирішив звернутися з апеляцією до патріарха Константинопільського. 17 лютого 1931 р. патріархом Константинопільським Фотієм II російські парафії були перетворені на «Тимчасовий екзархат святого апостольського й патріаршого трону Константинополя в Західній Європі» — тимчасовий екзархат в юрисдикції патріарха КонстантинопольскогоТомос Константинопольского Патриарха Фотия II о создании временного экзархата русских приходов в Западной Европе, 17.2.1931. Мудров С. Православная Европа. Статья 5. Франция: русский конфликт? — Православие.Ru.; митрополиту Євлогію був наданий титул Патріаршого екзарха. Як згадував митрополит Антоній Блум: «Патріаршій Церкві тоді залишилися вірні людей 40-50 в Парижі та людей 10-15 в Ницці, маленький прихід в Берлині, малюсенький прихід в Бельгії — це все, що було. Вся решта пішли під Константинополь»О Трехсвятительском Подворье В Париже . 30 квітня 1931 р. митрополит Євлогій та його прибічники були під забороною священнослужити від московського Тимчасового патріаршого синоду митрополита Сергія Страгородського («з огляду на продовження непослуху митрополита Євлогія піддати його повній забороні священнодіяти»)ЖУРНАЛ МОСКОВСКОЙ ПАТРИАРХИИ: 1931 год. Год издания первый. № 6 // А. По делу митрополита Евлогия (от 30 апреля 1931 года, № 75). Перехід відбувся без відпускних грамот й в деяких листах митрополита Сергія Страгородського патріарху Фотію був визнаний канонічно безпідставним та не законним. До того ж патріарх Фотій в листі митрополитові Сергію і митрополит Євлогий в зверненнях до пастви й пастирів, наголошував на тимчасовий характер утворених умов.
Повернення митрополита Євлогія в Московський Патріархат Наприкінці 1944 р. митрополит Євлогій виразив бажання повернутись під юрисдикцію Московської патріархіїПисьмо управляющего Русскими православными церквами в Западной Европе митрополита Евлогия местоблюстителю митрополиту Алексию о положении в Зарубежной Русской церкви, отношениях с Карловацким Синодом и др. ГА РФ. Ф. 6991. Оп. 1. Д. 20. Л. 16-19. Машинописная копия.. 29 августа 1945 года митрополитом Николаем (Ярушевичем), специально для сего прибывшим в ПарижМитрополит Николай. Наше пребывание во Франции. // ЖМП. — 1945. — № 10. — С. 14—25., был совершён акт воссоединения с Московским патриархатом митрополита Евлогия и его викариев Владимира (Тихоницкого) и Иоанна (Леончукова), текст которого гласил, что «на сие имеется словесное согласие Его Святейшества патриарха Вселенского Вениамина»Исторический архив: журнал. — 2000. — № 6. — С. 116—117.. 7 сентября 1945 года состоялось постановление Священного синода РПЦ о воссоединении приходов, управляемых митрополитом Евлогием, с Московским патриархатомВыписка из журнала № 23 заседания Священного Синода от 7 сентября 1945. // ЖМП. — 1945. — № 9. — С. 13.; но отпускная грамота от патриарха Константинопольского получена не была. Кроме того, из информационного письма заместителя наркома иностранных дел СССР Владимира Деканозова председателю Совета по делам РПЦ Георгию Карпову от 25 декабря 1945 года видно, что устремления экзарха не разделяли «массы» верующих экзархата: «<…> В эмигрантской церкви массы верующих самостоятельны. Успехи митрополита Николая Крутицкого вовсе не закреплены и могут быть легко разрушены. Тов. Богомолов считает, что следует поспешить с присылкой в Париж постоянных представителей Московской патриархии и закрепить первоначальные успехи Николая, иначе англо-американцы захватят заграничные православные организации в свои руки и обратят их в орудие борьбы против нас»Информационное письмо заместителя наркома иностранных дел СССР В. Г. Деканозова Г. Г. Карпову о необходимости усиления активности РПЦ по отношению к православным приходам на Западе ГА РФ. Ф. 6991. Оп. 1. Д. 65. Л. 17. Подлинник..