Антоній Мінькевич, іноді Мінкевич (, іноді Minkiewicz; 16 вересня 1881, Личівка — після 12 липня 1920) — польський гірничий інженер, громадський діяч, міністр.
Життєпис Народився у зем'янській родині. Випускник 1-ї житомирської гімназії. Вступив у Київський університет святого Володимира, з якого був виключений за участь у польських молодіжних організаціях та участь у патріотичній маніфестації. Потім навчався в Гірничій академії в Леобені.
Працював гірничим інженером на шахті «Юзеф» у Старому Олькуші. Бувши головою рятувального комітету в Олькуші, доклав зусиль, зокрема, до створення 1916 року польської гімназії імені короля Казимира Великого, відділення Польського туристичного товариства та двотижневика «Літопис Олькуського повіту».
У проміжку з 23 жовтня 1918 по 4 листопада 1918 року і від 17 листопада 1918 по 30 вересня 1919 року був міністром продовольства в урядах Юзефа Свежинського, Єнджея Морачевського та Ігнація Яна Падеревського.
Із січня 1920 року був головним комісаром Цивільного управління земель Волині і Подільського фронту. 12 липня 1920 року повертався поїздом із Проскурова у Кременець після перемовин про можливість утворення польсько-української федерації. Потяг атакували червоноармійці, після чого Мінькевич пропав безвістиLandau L. Internetowy Polski Słownik Biograficzny: Antoni Mińkiewicz (Minkiewicz) , ймовірно, потрапивши у полон або загинувшиZasłużeni na 100-lecie. Antoni Minkiewicz — człowiek czynu
29 грудня 1921 року нагороджений Командорським хрестом ордена Відродження Польщі.Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921–1924 . — miejsce = Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926. — s. 19.
Із 1989 року обраний покровителем Олькуського краєзнавчого музею Польського туристично-краєзнавчого товариства.
Примітки
Джерела Kto był kim w II Rzeczypospolitej / pod red. prof. Jacka. M. Majchrowskiego. — Warszawa 1994. — wyd. I. — s. 56.