Верещин () — село в Польщі, у гміні Уршулін Володавського повіту Люблінського воєводства. Населення — (2011). Город Галицько-Волинської землі, садиба роду Верещинських.
Назва На думку російського мовознавця В. П. Нерознака, назва Верещина походить від руського імені Вереща, або Верещака, що тлумачиться як балакун, крикун (від дієслова верескати, верещати).
Історія Згідно найдавнішим писемним джерелам, Верещин є найстаршим поселенням в межах гміни Уршулін. Село розташовано на височині як острів посеред болотистої місцевості. Тобто це могло бути городище, яке захищали болота — типу Пересопниці чи Щекаріва. Літопис руський за Іпатієвським списком згадує це село у 1204 р. як населений пункт Галицько-Волинської землі.
У 1435 році Верещин фігурує як садиба роду Верещинських гербу Корчак. З Верещина походить Йосиф Верещинський.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали римо-католики, меншою мірою — греко-католики, які розмовляли українською мовою.
У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.
Населення Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Церква у Верещині
Перша згадка припадає на 1510 р.Gil A. Prawosławna eparchia Chełmska do 1596 roku. — Lublin-Chełm, 1999. — S. 237. За даними митрополита Іларіона (Огієнка), перша згадка про православну церкву в селі датується 1446 роком. У 1541 р. зазначається, що ктиторами існуючої в селі церкви були дідичі Верещинські, предками яких були Дмитро Волчок і син Богдан, жертводавці церкви. У 1619—1620 рр. місцевий священик був учасником Холмського собору духовенства.Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. Том XIX. — Вильна, 1892. — С. 79 В кінці XVII ст. збудована наступна церква коштом дідича села Северина Верещинського.Słownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa, 1893. T. 13. — S. 227. Як свідчить запис в актових книгах Холмського гродського суду за 16 березня 1695 р., Казимир Гочковський, місцевий священик і декан Холмський, виділив кошти на утримання тут притулку для старців.Акты издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Том XXVII. — Вильна, 1900. — С. 5.
29 травня 1697 р. дідич Миколай Станіслав Верещинський презентував на пароха Дам'яна Козловича і надав йому привілей.Katalog dokumentów różnej proweniencji 1397—1794. // Archiwum Państwowe w Lublinie. — Lublin, 1998. — S. 84. У акті візитації 1741 р. описана як церква Собору Пр. Богородиці, дерев'яна, «в стінах і дахах непорядна, покрита снопками, без підлоги, з трьома вікнами (третє у вівтарі) оправленими в дерево і одними дверима».Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 772, a. 65. Дзвіниця розташовувалась окремо. Парафія Собору Пр. Богородиці піддалась сильній латинізації, бо в середині XIX ст. в церкві не було іконостасу, зате стояли органи.Maliszewski M., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. — Siedlce, 1992. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 302 вірян. У 1873 р. вибудовано нову дерев'яну одноверху церкву св. Володимира, зв'язану з дзвіницею, вкриту заломаним наметовим дахом.ЦДІА, фонд 693, оппис 1, справа 586; Górak J. Typy i formy drewnianej architektury sakralnej Lubelszczyzny. // Kwartalnik architektury i urbanistyki. — Warszawa, 1987. Т. ХХХІІ. Z. 3-4. — S. 239—250. З 1875 р. церква православна.
У липні-серпні 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церквуЖуків Б. Нищення церков на Холмщині в 1938 р. — Краків, 1940.. Під час Другої світової війни в селі діяла відновлена православна парафія. Богослужения відбувалися в домовій церкві, влаштованій в плебанії.Urban K. Materiały do powojennych dziejów cerkwi prawosławnej na Podlasiu. // Над Бугом і Нарвою. — Більськ Підляський, 1993. № 1. — С. 10
Примітки