Портрети Бенвенуто Челліні - декілька портретів італійського ювеліра та скульптора Бенвенуто Челліні (1500-1570), включаючи автопортрети та його портрети, виконані іншими митцями. Фізичний образ Бенвенуто Челліні визначається на основі його прижиттєвих портретів. Утім, завдячуючи декільком відомим портретам 17-20 сторіч, на яких автори зображали риси обличчя Челліні, користуючись своєю уявою, а також посмертним помилковим атрибуціям, у цьому предметі наявна певна плутанина.
Портрети Бенвенуто Челліні на фресці Вазарі Портрет Челліні розташований серед інших образів придворних митців флорентійського герцога Козімо I Медічі на фресці круглої формиVasari, Giorgio (1511–1572) Cosimo I di Medici among court sculptors, architects and engineers. Fresco. (1563). Palazzo Vecchio, Florence. Detail: Portrait of Benvenuto Cellini. (тондо), виконаної Джорджо Вазарі у флорентійському Палаццо Веккіо 1563 року. Просто під зображенням уже старіючого Челліні можна побачити підпис, що гласить: «Benvenuto SCVL».Pope-Hennessy, John Wyndham. "Benvenuto Cellini" // Abbeville Press, 1985. P. 16.
Усі особистості, показані на тондо, були впізнаваними у часи Вазарі.
На тондо зображені 11 осіб. Джорджо Вазарі згадав дев’ять із нихVasari, Jr. Ragionamenti del signor cavaliere Giorgio Vasari, pittore e architetto Aretino sopra le invenzionida lui depinte in Firenze nel Palazzo di Loro Altezze Serenissime, con lo illustrissimo ed esselentis. signore D. Francesco Medici, alora principe di Firenze / Arezzo, 1762 у письмових коментарях і підписах, розташованих праворуч від фрески: Ніколо Тріболо (Niccolo di Raffaello di Nicolo dei Pericoli), Джованні Батиста Тассо (Giovanni Battista del Tasso), Нанні Унгеро (Nanni Unghero), Сан Маріно (San Marino), Джорджо Вазарі, Баччо Бандінеллі (Baccio Bandinelli), Бартоломео Амманаті (Bartolomeo Ammanati), Бенвенуто Челліні (Benvenuto Cellini) та Франческо ді сер Якопо (Francesco Di ser Jacopo)Würtenberger, Franzsepp. Mannerism: The European Style of the Sixteenth Century// New York, 1963. P. 38*. Джорджо Вазарі не вказав лише одного зі своїх колег: Луку Мартіні (Luca Martini).
Портрет Бартоломео Амманаті , неправильно атрибуйований як портрет Бенвенуто Челліні
1891 року французький книговидавець Ежен Плон (Eugene Plon) піддав сумніву атрибуцію особистостей (яка вважалася автентичною починаючи з 16-го століття) на фресці.Plon, Eugène, "Benvenuto Cellini, orfèvre, médailleur, sculpteur, recherches sur sa vie, sur son oeuvre et sur les pièces qui lui sont attribuées", éditions Plon et Cie, imprimeurs éditeurs, Paris, 1883, p. 594 Незважаючи на те, що більшість особистостей, включаючи самого Челліні, з’являються на фресці підписані самим Вазарі, Плон, однак, висловлює сумнів стосовно точності підпису. У результаті своїх досліджень Плон стверджував у своїй книзі, що «справжнім» Челліні на фресці є чоловік, якого пізніше ідентифікують як Бартоломео Амманаті.Kirwin, W.,Ch. "Vasari's Tondo of Cosmo I with his Architects, Engineers and Sculptors in the Palazzo Vecchio : Typology and Re-Identification of Portraits"// Mitteilungen des Kunsthistorischen institutes in Florenz, 15(1971) pp. 105–122 Сучасні дослідження, зроблені у 1971 році повторно атрибували особистостей, зображених на тондо.
Портрет Джоджо Вазарі, неправильно атрибуйований як портрет Бенвенуто Челліні Третя атрибуція обличчя Челліні на фресці у Палаццо Веккіо була зроблена у кінці 18-го сторіччя. Ця версія належить британському художнику та граверові (Joseph Collyer (1748-1827)). (Francesco Tassi) стверджував у 1829 році що британський видавець Nugent доручив Колльєрові (Collyer) виконати гравюру «портрету Бенвенуто Челліні». Шукаючи правильне обличчя Бенвенуто, англійський художник покладався на зображення Челліні на тондо Вазарі. Проте Колльєрові (Collyer) не вдалося правильно ідентифікувати скульптора серед інших особистостей на фресці. Він помилково думав що Челліні є чоловіком, зображеним у самому низу тондо. Бенвенуто Колльєра (Collyer) – чоловік, якого зображено за розмовою з Франческо ді сер Якопо (Francesco Di ser Jacopo), і що дивиться через його плече у напрямку глядача.Cellini, Benvenuto "Vita di Benvenuto Cellini", orefice e scultore fiorentino, scritta da lui medesimo, restituita alla lezione originale sul manoscritto poirot ora laurenziano ed arricchita d’illustrazioni e documenti inediti dal dottor Francesco Tassi, vol. I, Firenze, 1829 (extrait page 38). Іншими словами, британський майстер створив «Портрет Бенвенуто Челліні» у 1771 році як портрет насправді автора малюнка Джорджо Вазарі, а не Бенвенуто Челліні.
Портрет Бенвенуто Челліні роботи Рафаеля Моргена (Raffaello Morghen) Два з половиною століття після написання тондо Вазарі, італійський митець (Raffaello Sanzio Morghen (1758-1833)) використав портрет на фресці з Палаццо Веккіо зразком для своєї гравюри «Портрет Бенвенуто Челліні».Gnaccarini, Giacomo Raffaele Morghen, in "L'Omnibus Pittoresco", n.36 del 22 novembre 1838, pp.361–362 Зображення Моргена (Morghen) було широко розповсюджене тогочасними видавцями. Нині роботи Рафаеля Моргена (Raffaello Sanzio Morghen) та їхні деривативи залишаються найвідомішими та найчастіше відтворюваними зображеннями Челліні. Автопортрети Челліні
Автопортрет Бенвенуто Челліні на погрудді Козімо I Медічі
По поверненні з Франції до свого рідного міста Флоренції 1545 року, Бенвенуто відлив бронзове погруддя Козімо I Медічі, великого герцога Тосканського. Декоративна голова, розташована на правому плечі цього погруддя, є автопортретом Челліні, що поєднує риси сатира, лева та людини.Perrot, Raoul. Biométrie faciale et expertise d'œuvres d'art // Paleobios, Lyon, 2007. Vol. 15. Попри те, що голова на плечі містить тваринні (анімалістичні) елементи, рельєф є антропоморфним.
Челліні використав лева та Сатира як прототипи. Лев, як частина гротескного образу на погрудді, є алюзією на самого Челліні. Анімалістичні риси Сатира у поєднанні з людським обличчям набувають ще більш виразного натяку на особистість Челліні, аніж семіотичне значення образу лева. Являючи себе у подобі Сатира, Бенвенуто посилається до свого власного прізвиська «Диявол». У свідомості суспільства доби Ренесансу Сатир був синонімічним образу диявола, якщо не власне дияволом.Cellini, B., The Autobiography // Gutenberg.org., as translated by John Addington Symonds, Vol. I Ch. LXXVII., (URL: http://www.gutenberg.org/ebooks/4028 (date of request January 6, 2015)Cellini, B., The Autobiography // Gutenberg.org., as translated by John Addington Symonds, Vol. I Ch. LVI., URL: http://www.gutenberg.org/ebooks/4028 (date of request January 6, 2015)
Др. Поуп Хеннессі висловлює здогад, що роги на обладунку Герцога є натяком на знак Зодіаку Козімо Медічі, а саме Козерога.Pope-Hennessy, John Wyndham. «Benvenuto Cellini» // Abbeville Press. [Hazan pour l’edition francaise], 1985. P. 307
Автопортрет Бенвенуто Челліні на нарисі з Королівської бібліотеки в Турині У Королівській бібліотеці в Турині (Biblioteca Reale di Torino) виставлено два нариси Бенвенуто Челліні, намальовані на обох сторонах одного аркуша паперу розміром 28.3 см на 18.5 смPope-Hennessy, John Wyndham. "Benvenuto Cellini" // Abbeville Press. [Hazan pour l’edition francaise], 1985. P. 311.. На одній стороні аркушу фігурує графітовий малюнок бородатого чоловіка віком приблизно 45 років, який ідентифіковано як автопортрет. На зворотній стороні можна знайти спроби пером та чорнилом малюнку тіл чоловічої статі, а також облич у профіль. Малюнок супроводжують декілька автографів власною рукою Бенвенуто, і серед нотаток міститься дата, що гласить: «21 червня 1559».
Автопортрет Бенвенуто Челліні на голові Персея Існує традиція, що потиличний бік голови Персея був замислений як автопортрет.Pope-Hennessy, John Wyndham. "Benvenuto Cellini". Abbeville Press. [Hazan pour l'édition française], 1985. P. 185.
Мальований автопортрет Бенвенуто Челліні На мальованому портреті обличчя Челліні виглядає на декілька років старшим, ніж на туринському нарисі. Судячи з ще не запалих щік, Бенвенуто на малюнку з Турину ще не втратив корінні зуби. Цей малюнок є нарисом.Nasobin, O.B The painted portrait of Benvenuto Cellini as an illustration for his books. // Humanitarian, socio-economic and social sciences .- 2014. - N5. - p. 364 - 368. ISSN: 2220-2404; ISSN 2221-1373
Нариси олією на папері були розповсюдженим засобом серед італійських художників пізнього Ренесансу та періоду маньєризму.Wittkower, R., Masters of the Loaded Brush; Oil Sketches from Rubens to Tiepolo, p. xvii. Круглий капелюшок червоного оксамиту, одягнений на Челліні, |є алюзією на голову]] Св. Макарія Великого (St. Macarius the Great), відомого персонажу знаменитої середньовічної фрески «Тріумф Смерті» (Цвинтар Кампо-Санто, Піза).
Автопортрети Бенвенуто Челліні як Юпітера (Персея) та Океана (Сільничка Франциска I або Сальєра) Підпис, що містить слова «TE FILI SIQUIS LAESERIT ULTOR ERO»Pope-Hennessy, John Wyndham. "Benvenuto Cellini"// Abbeville Press. [Hazan pour l'édition française], 1985. P. 175, вирізьблено на мармуровому картуші попід нішою Юпітера на постаменті «Персея» Челліні. Риси Юпітера, хоча й дуже ідеалізовані, мають схожість з рисами обличчя Нептуна (Океана) зі знаменитої Сільнички Франциска I, або Сальєри, роботи Челліні. Сільничка (26 х 33,5 см, золото, частково вкрите емаллю, постамент: чорне дерево) є його єдиним ювелірним витвором, що зберігся до наших часів. Цей витвір був виконаний Бенвенуто одразу після його ув’язнення, між 1540 та 1543 роками, таким чином, за десять років до того, як він відлив Юпітера у Флоренції.
Риси облич обох богів могли натякати на характерні особливості зовнішності Бенвенуто, виявлені на інших портретах скульптора.
Портрет Бенвенуто Челліні на порфірі Ежен Плон (Eugene Plon) , французький редактор 19-го сторіччя, окрім помилкової спроби повторно виконати атрибуцію персонажів фрески Вазарі у Палаццо Веккіо, довів до відома громадськості артефакт, відомий сьогодні як «портрет Бенвенуто Челліні на порфірі»"Benvenuto Cellini" . Musee-renaissance.fr. Retrieved 18 October 2018.. Він писав:
П. Ежен Піот (M. Eugene Piotte) немало зобов’язав нас тим, що передав нам (для вивчення) портрет, виконаний на порфірі, що містить наступний підпис на зворотній стороні, зроблений срібними літерами: «Benvenuto Cellini, nato di Giovani di Andra e di Maria Lisabetta di Stefano Granacci, il di d'Ognissanti nel 1500»Plon, Eugene. Benvenuto Cellini – Orfèvre, médailleur, sculpteur. Recherche sur sa vie, son œuvre et sur les pièces qui lui sont attribuées // Plon et Cie, Paris, 1883. Pp 133–134
Сьогодні цей артефакт зберігається у Національному музеї Ренесансу у Замку Екуан у Франції. Цей портрет тепер атрибуйовано художникові Франческо Сальвіаті. Плон датує 8,5-сантиметровий медальйон першою половиною 16-го сторіччя і він переконаний, що цей медальйон є точним відображенням «портрету месіра Бенвенуто у рамі горіхового дерева», що, у відповідності зі свідченнями нотаріуса, висів на стіні в домі ювеліра на момент його смерті.Inventaires dressés après le décès de Benvenuto Cellini le 16 février 1570 / Vie de Benvenuto Cellini écrite par lui-même // La Table Ronde, 2002, p. 650 – 655 Плон стверджує, що «декілька портретів, виконаних на порфірі, зберігаються у Галереї Пітті (Pitti Gallery)» і що «усі вони датуються тією ж епохою відносно часу їх створення».Plon, Eugene. Benvenuto Cellini – Orfèvre, médailleur, sculpteur. Recherche sur sa vie, son œuvre et sur les pièces qui lui sont attribuées // Plon et Cie, Paris, 1883. Pp 133–134. Утім, вчені спростовують це твердження. Відомості, доступні на сьогодні, свідчать про те, що існували лише два портрети на порфірі. На одному з них зображено так званого «Бенвенуто Челліні», а на іншому – «Фердінандо I Медічі (Ferdinando I Medici)».Collomb, Anne-Laure.La Peinture sur pierre en Italie 1530–1630 // Thèse de doctorat d’Histoire de l’Art, UNIVERSITÉ LUMIÈRE LYON 2 HISTOIRE DE L’ART ET ARCHÉOLOGIE – CNRS UMR 5190. Lyon, 2006.