My World 2.0 () — дебютний студійний альбом канадського співака і автора пісень Джастіна Бібера. Альбом вийшов 19 березня 2010 року на лейблі Island Records. Він вважається другою частиною проєкту з двох альбомів, першою з яких став його дебютний міні-альбом My World (2009). Після підписання контракту зі студією звукозапису, в світлі його зростаючої популярності на YouTube, Бібер працював зі своїм наставником Ашером, а також продюсерами , The-Dream і . Альбом записаний у тому ж стилі, що й My World, поєднуючи такі жанри, як поп та R&B з елементами експериментального хіп-хопу. Лірично, альбом торкається тем підліткової романтики та проблем .
Після випуску, My World 2.0 отримав в цілому позитивні відгуки від , які похвалили альбом. Він дебютував на першій сходинці американського чарту Billboard 200, із продажами у 283.000 примірників за перший тиждень. Таким чином, Бібер став наймолодшим співаком, який очолив цей хіт-парад, відтоді як Стіві Вандер посів першу сходинку чарту у 1963 році. Тоді, коли My World посів п'яту сходинку чарту того ж тижня, Бібер став першим артистом, який зайняв дві сходинки у першій п'ятірці хіт-параду, відтоді як це вдалося Неллі у 2004 році. На другий тиждень після релізу, альбом став продаватися ще активніше, ставши першим після альбому The Beatles , що дебютував на вершині чарту і продажі якого на другому тижні після випуску перевищили продажі за перший тиждень. Він також став другим поспіль альбом Бібера, що посів першу сходинку чарту в Канаді, а другого тижня після релізу альбом очолив чарти Ірландії, Австралії та Нової Зеландії. Він також увійшов у перші десятки чартів п'ятнадцяти інших країн. На підтримку альбому Бібер вирушив у свій перший світовий концертний тур My World Tour.
Виходу альбому передував реліз провідного синглу «Baby» за участі Ludacris, який вийшов 18 січня 2010 року, а також реліз двох цифрових синглів «Never Let You Go» 2 березня 2010 року та «U Smile» 16 березня 2010 року. Сингл «Somebody to Love» вийшов на радіо як другий сингл альбому 20 квітня 2010 року, а «U Smile» вийшов на радіо як третій сингл альбому 24 серпня 2010 року. Альбом був номіновано на премію Греммі як на .
Створення та композиція У 2009 році в інтерв'ю журналу Billboard на , Бібер пояснив, що має намір розділити свій дебютний реліз на дві частини — My World і My World 2.0. Бібер сказав, що люди не хочуть чекати «понад півтора року» на нову музику, і було вирішено, що найкраще випустити перший реліз частинами. В інтерв'ю Бібер заявив: «Я хотів зробити те, що було трохи більш в стилі R&B, і це могло б торкнутись всіх. Я просто хотів показати свої вокальні здібності.» У інтерв'ю для Нью-Йорк таймс Бібер зазначив, що більша частина створення альбому проходила в Атланті, і підтвердив співпрацю з і The-Dream. Бібер сказав, що він сподівається, що альбом буде набагато кращим, якщо врахувати, що My World був його першою роботою в студії, сказавши, що він був «востаннє альбомним новобранцем, оскільки це була робота протягом першого його [творчого] року».
Альбом називали «більш гострим і більш зрілим», ніж його попередник. Сара Андерсон з AOL Music зазначила, що «його другокурсний реліз також демонструє поєднання поп і хіп-хоп доріжок». Альбом також розповідає про «вінтажні тін-поп-теми», але звучить як «зразок баблгаму 2010-х». Його також називали «привабливим, піднесеним і мрійливим», що нагадує «ударні танцювальні хіти». Змістовно, пісні альбому це «вимушені драматичні стосунки підлітків з оточуючими і зі світом». Джоді Розен з Rolling Stone зауважив, що «Допоки буде рок-н-рол, будуть такі симпатичні співаки, як Бібер, які пропонують легке уявлення про підліткові таємниці та душевний біль: пісні наповнені романтикою, але перш за все, вільною від сексу.»
Провідний сингл альбому «Baby», який Rolling Stone називає «свідомо створеним зворотнім зв'язком», звучить як та ду-воп під впливом хіп-хопу. Змістовно, пісня розповідає про розставання з першим коханням у таких рядках, як «And I wanna play it cool/But I'm losin' you…/I'm in pieces/Baby fix me….» (). Моніка Еррера з Billboard заявила, що «Somebody to Love» та «Eenie Meenie» були «написані для [радіоформату] ». «Somebody to Love» містить впливи європейської музики, зокрема, євроденсу та євродиско, і є «щирим благанням до другої половинки». «Eenie Meenie» називають «витонченим регатоном», що має згадки дитячих віршів. Дві композицій альбому «Runaway Love» та «U Smile» містять звичне для Motown звучання, і критики стверджують, що композиції виходять за вікові межі Бібера. Першу з них порівнювали з роботами Майкла Джексона та The Jackson 5 під впливом фанку та диско. Пісню було називано «соковитою» і «прогулянковою», і такою, що створює літній настрій. Джон Караманіка з Нью-Йорк таймс відзначив, що «Runaway Love» стала «виграшною сумішшю» та «Policy of Truth» гурту Depeche Mode. В той же час, «пронизливий грув» пісні, за деякими повідомленнями, нагадує пісні Джанет Джексон «» і Джастіна Тімберлейка «». Останній сингл «U Smile», який порівнювали з Hall & Oates, має «блюзове» сприйняття, і використовує такі метафори, як «You are my ends and my means/With you there's no in between» ().
Енді Келман з AllMusic зазначив, що балади альбому можна вважати дорослими та сучасними якщо «співак відповідатиме їм віком». Балади альбому, такі як «Never Let You Go» та «Stuck in the Moment», є міксами «закоханих текстів з великими, привабливими приспівами». Щодо попередньої пісні було відзначено, що вона містить різні загальні риси пісні Кріса Брауна «», в той час як остання відсилає до приречених пар, таких як Ромео і Джульєтта, Бонні та Клайд і Сонні та Шер. У «That Should Be Me», «сльозливій баладі», Бібер «грає покинутого колишнього», зі словами: «Did you forget all the plans that you made with me?» (). Текст пісні «Up», в якій Бібер співає про любов, робить його невразливим, коли він співає про те, як стосунки можуть лише покращитись, з явними перебільшеними, такими як «We'll take it to the sky/Past the moon/Through the galaxies» (). Бонус-трек Walmart «Where Are You Now» продовжує тему підняту в пісні «Down to Earth» міні-альбому My World, зосереджуючись на почуттях Бібера після розлучення батьків.
Сингли «Baby» за участі Ludacris вийшла як провідний сингл альбому 18 січня 2010 року, і міцно закріпилася в ротації радіо-форматів та . Пісня мала рекордний успіх для Бібера, посівши 3 та 5 сходинки чартів Канади та Сполучених Штатах відповідно, і увійшла до перших десяток музичних хіт-парадів п'яти інших країн.
«Somebody to Love» була представлена в ефірі радіо-форматів mainstream та rhythmic, як другий сингл альбому 20 квітня 2010 року. Він потрапив до першої двадцятки в чартах більшості країн.
«U Smile» спочатку вийшов як другий цифровий сингл для радіо-формату mainstream 24 серпня 2010 року, а як повноцінний третій сингл альбому — 6 вересня 2010 року. Сингл сягнув 17 та 21 сходинок у чартах Канади та США, відповідно. Завдяки значним цифровим завантаженням він також зайняв 98 позицію у хіт-параді Великої Британії.
«Never Let You Go» вийшов першим суто цифровим синглом альбому 2 березня 2010 року. Він дебютував на 14 та 21 сходинках у чартах Канади та США, відповідно. Кліп на пісню було знято на курорті Atlantis на Багамах. Вважалося, що це другий сингл альбому, але щодо цього були суперечки, оскільки «Somebody to Love» представили на радіо як другий сингл.
Просування Як і у випадку з My World, Бібер продовжував виступати на радіо, окрім інших виступів. 5 березня 2010 року Бібер виступив у Берліні на Dome 53. У Великій Британії він брав участь у ток-шоу , на ранковому телешоу , а також у шоу . 9 березня Бібер виконав кілька пісень з My World та My World 2.0 в ефірі програми «Q Sessions» телеканалу , коли в мережі стартували продажі його альбому. Він та Селена Гомес виступили на концерті в 21 березня. Бібер також з'явився в програмі телеканалу ABC і дав інтерв'ю з CBS News. Він також виступив на ток-шоу 23 березня та з'явився в епізоді шоу 24 березня, а також виступив на телеканалу BET і Пізньому шоу з Девідом Леттерманом. Бібер продовжував тримати актуальною тему альбому, зокрема виступив на церемонії нагородження 27 березня 2010 року та у квітні став музичним гостем програми Суботнього вечора в прямому ефірі. Бібер також представив альбом на 11 травня 2010 року, і виступив в ефірі реаліті-шоу American Idol. Бібер продовжував просувати альбом, взявши участь у шоу 4 червня 2010 року та 19 червня у «MuchMusic Awards».
Реакції критиків
My World 2.0 отримав середню оцінку 68 зі 100 від сервісу Metacritic. Енді Келман з AllMusic оцінив альбом на чотири зірочки з п'яти, відзначивши альбом за його «оптимістичні поп-пісні з R&B-присмаком» разом з баладами Бібера, які «можна назвати дорослими та сучасними, якщо співак відповідатиме їм віком». Він також похвалив денс-поп-пісні, назвавши їх «світлом, що зупиняється у вухах», і що «тема нерозділеного кохання відчувається що звучить досить глибоко; балади мають всі необхідні нам підказки про драматичних закоханих підлітків, що йдуть наперекір світу». Лія Грінблатт з Entertainment Weekly дала альбому рейтинг «B», зазначивши, що «навряд чи [альбом] вплине на дорослих, які не перебувають у радіусі прямого вибуху цільового діапазону Бібера», проте вона високо оцінила його «R&B-свеґ», який нагадав їй «ранніх Ашера і Джастіна Тімберлейка», разом із тим високо оцінивши пісню «U Smile» як «мерехтливий шматочок блакитноокого-соул-стилю гурту Hall & Oates» та, на завершення, додавши: «там, здається, справжній талант під усім цим волоссям».
Проте, оглядач Руді Клаппер виявила, що його продюсери «роблять для нього мало користі» та пояснила це так: «Майже кожна пісня вимагає певного призупинення віри завдяки тексту, але якщо хтось ігнорує те, що фіго*** Бібер блює у будь-якому місці My World 2.0, проявляючи себе переважно шматком нешкідливої поп-музики». Лука О'Ніл з Бостон глоуб критикував «переробку» музики різних стилів і написав у висновку до своєї рецензії таке: «чи буде хтось пам'ятати про цей альбом акуратного R&B, соулу та молодого попу за п'ять хвилин у майбутньому? Час покаже.» Джон Караманіка з Нью-Йорк таймс назвав альбом «збіркою люб'язних потрясінь відповідного віку з періодичними сплесками недоречної дорослості», але додав, що «біберова незграбність легко приглушилась продюсуванням — більш технологічним — яке, хоч і є менш амбіційним, ніж його дебютний міні-альбом, ще є досить ефективним». Rolling Stone дав альбому три зірочки з п'яти зірок і називав його «серйозним хорошим поп-альбомом, що торкається давніх тем тін-попу, але звучить, як типовий баблгам 2010-х».
Трек-лист Трек-лист опубліковано на офіційному вебсайті Бібер 26 лютого 2010 року.
Автори
Раян Олдред — стиліст Арден «Keyz» Алтіно — фортепіано, клавішні, продюсер (Трек 4) К. Андерсон — композитор (Трек 8) Зак Аткінсон — мистецький напрям, дизайн Насрі Атве — композитор, бек-вокал, продюсер, оркестровка (Треки 9-10) Джонта Остін — композитор (Трек 6) Воррен Бабсон — інженер запису (Трек 4) Бруно Бейц — гітара (Трек 4) Метт Беклі — музичний редактор (Трек 8) А.Дж. Бенсон — артисти і репертуар Джастін Бібер — композитор, вокал (Всі Треки) Бенні Бланко — композитор, ударні, клавішні, музичне програмування, продюсер, інженер (Трек 8) Люк Бойд — композитор, бек-вокал (Трек 10) The Jackie Boyz (Карлос і Стівен Бетті) — композитор, бек-вокал (Трек 8) Скотт «Скутер» Браун — виконавчий продюсер С. Бріджес — композитор (Трек 1) Ліса Д. Брансон — артисти і репертуар Дейв Клаус — інженер запису, асистент аудіо зведення (Трек 4) Браян-Майкл Кокс — музичний продюсер, оркестровка (Трек 6) Том Койн — освоєння Бен Діфаско — гітара (Трек 4) Dirty Swift — музичний продюсер, музичний інженер запису (Трек 7) Джеррі Дюплессі — композитор, продюсер (Трек 4) Пол Дж. Фальконе — додаткові клавішні (Трек 4) Сербан Гейн — аудіо зведення (Трек 8) Шані Гонзалес — артисти і репертуар Енді Грассі — інженер запису (Трек 4) Кук Гаррелл — вокальний інженер запису, вокальний продюсер (Всі Треки)