Міжнародний аеропорт Даллас/Форт-Верт  — провідний міжнародний аеропорт, що обслуговує агломерацію Даллас — Форт-Верт у штаті Техас, США. Це найбільший хаб для American Airlines, головний офіс якої розташований неподалік від аеропорту. 2017 рік був рекордним для DFW, оскільки аеропорт зміг обслужити 67 092 194 пасажирів.

Це 4 найзавантаженіший аеропорт світу за кількістю злетів-посадок та 15 за пасажирообігом у першій половині 2018 року. Це найзавантаженіший аеропорт у штаті Техас, як за пасажирськими перевезеннями, так і за кількістю злетів-посадок. Це дев'ятий найзавантаженіший міжнародний шлюз у Сполучених Штатах і другий у Техасі. Маючи майже 900 щоденних рейсів American Airlines, DFW — другий за величиною авіаційний хаб у світі та США, після центру Delta в Атланті.

Займаючи площу 6963,4 га, DFW є другим за величиною аеропортом за площею в США, після міжнародного аеропорту Денвера.

Розташований приблизно по центру між великими містами Даллас і Форт-Верт, DFW розташований в округах Даллас і Таррант, і включає в себе частини Ірвінга, Ейлеса, Грейпвайна та Коппелла. Він має власний поштовий індекс та поштовий сервіс США («DFW Airport, TX»), а також власні поліцейські, пожежні та невідкладні медичні послуги. Члени ради директорів аеропорту призначаються «власниками міст» Далласа та Форт-Верта, де учасники, що не мають права голосу, обираються з чотирьох сусідніх міських аеропортів.

Станом на квітень 2019 року Аеропорт DFW обслуговує 249 напрямки, у тому числі 62 міжнародних та 187 внутрішніх напрямків у межах США. Перевершуючи 200 напрямків, DFW приєднався до невеликої групи аеропортів у всьому світі з цією відмінністю.

Історія

Планування Ще в 1927 році, до того, як у районі був аеропорт, Даллас запропонував спільний аеропорт із Форт-Вертом. Форт-Верт відхилив цю пропозицію і таким чином кожне місто відкрило власний аеропорт, Даллас-Лав-Філд і , кожен з яких мав регулярні авіаперевезення.

У 1940 році Адміністрація цивільної авіації виділила 1,9 мільйона доларів на будівництво регіонального аеропорту Даллас/Форт-Верт. American Airlines і Braniff Airways уклали угоду з містом Арлінгтон, щоб побудувати там аеропорт, але уряди Далласа і Форт-Верта не погодилися з його будівництвом, і проект був залишений в 1942 році. Після Другої світової війни Форт-Верт анексував ті території та збудував Амон Картер-Філд за допомогою American Airlines. У 1953 році Форт-Верт переніс свої комерційні рейси з Мічем-Філду до нового аеропорту, який розташовувався за 19 км від Лав-Філду. У 1960 році Форт-Верт придбав Амон Картер-Філд і перейменував його у Великий Південно-Західний міжнародний аеропорт (GSW), намагаючись конкурувати з аеропортом Далласа, але трафік GSW продовжував знижуватися по відношенню до Даллас-Лав-Філду. До середини 1960-х років Форт-Верт обслуговував 1% авіаперевезень Техасу, а Даллас - 49%, що призвело до фактичної відмови від GSW.

Пропозиція щодо спільного аеропорту була переглянута в 1961 році після того, як Федеральне управління цивільною авіацією (FAA) відмовилася інвестувати більше грошей в окремі аеропорти Далласа і Форт-Верта. Незважаючи на те, що аеропорт Форт-Верт був зрештою занедбаний, Даллас-Лав-Філд став перевантаженим і більше не було місця для розширення. Після наказу федерального уряду в 1964 році, що в односторонньому порядку виберуть ділянку, якщо міста не зможуть домовитися, офіційні особи двох міст нарешті домовилися про місце для нового регіонального аеропорту, що знаходиться на північ від покинутого GSW і майже рівновіддалене від двох мегаполісів. Земля була куплена містами в 1966 році і будівництво почалося в 1969 році.

Виборці пішли на вибори в містах по свій території Даллас/Форт-Верту, щоб затвердити новий регіональний аеропорт Північний Техас, який був названий на честь Комісії Північного Техасу, яка була важливою в регіональному аеропорту. Комісія Північного Техасу сформувала Комісію аеропорту Північного Техасу, щоб контролювати планування та будівництво гігантського аеропорту. За результатами референдуму, новий регіональний аеропорт Північного Техасу вирішено побудувати.

Згідно з оригінальним дизайном аеропорту 1967 року, DFW мав мати пірсові термінали, перпендикулярні до центрального шосе. У 1968 році проект був перероблений, щоб забезпечити напівкруглі термінали, які служили для ізоляції вантажно-розвантажувальних ділянок від центрального шосе, а також для забезпечення додаткового місця для паркування в середині кожного півкола. План запропонував тринадцять таких терміналів, але спочатку було збудовано лише чотири.

Відкриття та операції DFW проводив церемонію відкриття з 20 по 23 вересня 1973 року, яка включала першу посадку надзвукового Concorde у Сполучених Штатах, літак Air France на маршруті з Каракаса до Парижа. Учасники відкриття аеропорту включали колишнього губернатора Техасу Джона Конналі, секретаря з транспорту Клода Брінегар, сенатора США Ллойда Бентсена і губернатора Техасу Дольфа Бріско. Аеропорт відкрився для комерційної служби як Регіональний аеропорт Даллас/Форт-Верт 13 січня 1974, загальна сума витрат становила 700 мільйонів доларів. Першим рейсом в аеропорту був рейс 341 American Airlines з Нью-Йорка, який зупинився в Мемфісі і Літл-Році. Назву було змінено на Міжнародний аеропорт Даллас/Форт-Верт у 1985.

Коли він відкрився, DFW мав чотири термінали, пронумеровані 2W, 2E, 3E і 4E. Протягом першого року діяльності аеропорт обслуговувалися авіакомпаніями American Airlines, Braniff International Airways, Continental Airlines, Delta Air Lines, Eastern Air Lines, Frontier Airlines, Ozark Air Lines, Rio Airways і Texas International Airlines. Поправка Райт 1979 року заборонила далекі авіаперевезення з Лав-Філду залишивши Southwest Airlines як єдину авіакомпанію, що обслуговує аеропорт і працюючи виключно як внутрішньодержавний авіаперевізник у Техасі.

Braniff International Airways були основним оператором на DFW в перші роки аеропорту, працював хаб біля Термінала 2W для міжнародних рейсів до Південної Америки та Мексики з 1974 року, до Лондона з 1978 і до Європи й Азії з 1979 до припинення всіх перевезень у 1982. Під час епохи Braniff DFW був одним з чотирьох американських аеропортів, які обслуговували Concorde; Braniff розпочав обслуговування Concorde з Далласу до Вашингтону з 1979 по 1980, використовуючи літаки British Airways і Air France тимчасово перереєстровані в Braniff під час польотів у Сполучених Штатах. Пізніше British Airways ненадовго замінили звичайну планову службу DC-10 на Concorde.

Слідом за дерегуляцією авіакомпанії, компанія American Airlines (яка вже багато років була одним з найбільших перевізників, що обслуговували агломерацію Даллас/Форт-Верт) створила свій перший хаб у DFW 11 червня 1981 року. American закінчили перенесення своєї штаб-квартири з Гранд-Прері до будівлі у Форт-Верті, розташованої на місці старого Великого Південно-Західного аеропорту, недалеко від аеропорту DFW 17 січня 1983 року; авіакомпанія почала орендувати об'єкт.. Retrieved on August 27, 2009. До 1984 року хаб American зайняв більшу частину термінала 3E і частину термінала 2E. Хаб American зміг заповнити весь термінал 2E до 1991 року. American також розпочали міжнародні перевезення на великі відстані з DFW, додавши рейси до Лондона в 1982 році і Токіо в 1987 році.

Компанія Delta Air Lines також побудували хаб у DFW, який займав більшу частину термінала 4E до 1990-х років. Хаб Delta досяг максимуму близько 1991 року, коли Delta обслуговували 35% пасажирів DFW; їх частка була скорочена вдвічі до 2004 року, після того, як багато з їх магістральних маршрутів були знижені до більш частого регіонального сервісного обслуговування в 2003 році. Delta закрила свій хаб у DFW у 2004 році в рамках реструктуризації авіакомпанії, щоб уникнути банкрутства, скоротивши свої перевезення в DFW лише на 21 рейс на день з більш ніж 250 і перенаправляючи літаки в центри в Цинциннаті, Атланту і Солт-Лейк-Сіті. До закриття, Delta мала частку ринку 17.3%. Після закриття хабу Delta, DFW запропонував Southwest Airlines перенести свої рейси до DFW із Лав-Філду, але Southwest, як і раніше, вирішили залишитися в Лав-Філді.

У 1989 році адміністрація аеропорту оголосила про плани відновити існуючі термінали і додати дві злітно-посадкові смуги. Після того, як в наступному році було опубліковано дослідження впливу на навколишнє середовище, міста Ірвінг, Ейлесс і Грейпвайн подали в суд на аеропорт через його плани розширення. Битва була остаточно вирішена (на користь аеропорту) Верховним Судом США у 1994 році. Сьома злітна смуга відкрита в 1996 році. Чотири перші злітно-посадочні смуги північ-південь (найближчі до терміналів) були подовжені від 3471 м до їх нинішньої довжини 4084 м. Перша, 17R/35L, була подовжена в 1996 році (в той же час нова злітна смуга була побудована), а інші три (17C/35C, 18L/36R і 18R/36L) були подовжені в 2005 році. Зараз DFW є єдиним аеропортом у світі, який має 4 постійні прокладені злітно-посадкові смуги довжиною більше 4000 метрів.

Термінал D, побудований для міжнародних польотів, і DFW Skylink, сучасна двонаправлена система переміщення людей, відкрита в 2005 році.

З 2004 по 2012 рік DFW був одним із двох пунктів допомоги армії США, які приймали війська США, що поверталися з війни в Іраку та Афганістані для відпочинку та оздоровлення. Це закінчилося 14 березня 2012 року, коли всі війська почав приймати лише Міжнародний аеропорт Гартсфілд-Джексон в Атланті.

Міжнародна Рада Аеропортів (ACI) назвали аеропорт "Найкращим великим аеропортом із більш ніж 40-мільйонним пасажирообігом у Північній Америці для задоволення пасажирів у 2016 році

У червні 2018 року аеропорт DFW відкрив повністю функціонуючу аварійну кімнату на території аеропорту, розташовану в Southgate Plaze біля штаб-квартири аеропорту і центру оренди автомобілів.

Майбутнє Оскільки DFW продовжує зростати і встановлювати рекорди, аеропорт вивчає можливість створення шостого термінала, який буде відомий як термінал F. Він буде орієнтовно розташований на південь від термінала D і через Міжнародний Паркінг від термінала E, в районі паркінгу Express South. Skylink був спроектований і побудований для розміщення термінала F, так як доріжка йде приблизно по напівкруглому шляху над парковкою, подібно до її шляху через інші термінали. Проте в даний час ведуться дискусії між аеропортом та його найбільшим орендарем, American Airlines, щодо того, чи потрібно будувати Термінал F, як було заплановано раніше або побудувати абсолютно новий термінал.

Термінали

Міжнародний аеропорт Даллас — Форт Верт має п'ять терміналів та 165 воріт. Аеропорт розроблений з урахуванням розширення і може теоретично вмістити до тринадцяти терміналів і 260 воріт, хоча цей рівень розширення навряд чи буде досягнутий у найближчому майбутньому. Перші чотири термінали були розроблені Hellmuth, Obata and Kassabaum і Brodsky, Hopf & Adler.

Термінали в DFW — напівкруглі (за винятком новітнього термінала, термінала D, який має форму «квадратної U») і побудований навколо центральної артеріальної дороги з півночі на південь, International Parkway. До кінця 1990-х років вони були позначені числами (2 — найпівнічніший, 4 — найпівденніший) та буквою («E»  —,східний «W» — західний). Ця система була пізніше відокремлена, а термінали тепер позначаються літерами від A до E. Термінали A, C і E (з півночі на південь) знаходяться на східній частині аеропорту, тоді як термінали B та D (з півночі на південь) з західного боку.