Недобудовані АЕС Радянського Союзу — атомні електричні станції, будівництво яких почалося на території СРСР чи за його межами за радянськими технологіями, але з різних причин не було завершено.

Цілеспрямований розвиток атомної енергетики в СРСР почався в 1960-х роках. Будівництво АЕС здійснювалося у відповідності з планом по введенню енергетичних потужностей, що стверджувало вище керівництво країни. До кінця 1980-х років відбулося різке згортання численних новобудов атомної енергетики. Також було зупинено будівництво міст-супутників для працівників запланованих АЕС. З 1980-х років пропонували і продовжують пропонувати проєкти будівництва АЕС на занедбаних майданчиках.

Масове будівництво атомних електростанцій У 1960-х роках у Радянському Союзі був проведений аналіз паливно-енергетичного балансу країни та окремих її регіонів. На підставі цього аналізу фахівці зробили висновок, що через 10-15 років Європейська частина СРСР, в якій базувалася значна частина промисловості, зіткнеться з браком енергоресурсів. Дефіцит електроенергії було вирішено компенсувати за рахунок розвитку та будівництва АЕС, яке на той момент вже тривало в ряді країн.

Розвиток атомної енергетики СРСР здійснювалося шляхом адаптації для генерації електроенергії ядерних установок, розроблених для військових цілей. Радянські АЕС будувалися на основі двох типів реакторів: установки з водно-водяними корпусними енергетичними ядерними реакторами ВВЕР і установки з графітовими канальними реакторами (РБМК). Інші напрямки реакторобудування широкого розвитку не отримали.

За типовим проєктом атомної електростанції потужністю 4 ГВт, що складається з 4 моноблочних енергоблоків з реакторами ВВЕР-1000, відпрацьованому на перших чергах будівництва Запорізької та Балаковської станцій, повинні були бути побудовані Ростовська, Кримська, Башкирська і Татарська АЕС. Відмінності їх полягають лише в обліку особливостей майданчика розміщення: напрямку передачі електроенергії, яку виробляють АЕС, води і віддаленості джерел водопостачання, наявності та розташування під'їзних шляхів та інших факторів. Будівництво усіх названих АЕС почалося в кінці 1970-х років із запланованим введенням в експлуатацію наприкінці 1980-х — початку 1990-х років. Щодо кожної з споруджуваних тоді АЕС можна навести слова з дорожнього щоденника М. Сизова, сказаних про Костромську АЕС:

Масове будівництво АЕС загальмувалося після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Однак навіть не це стало причиною зупинки ряду будівництв. Подібна за масштабами катастрофа 1957 року на хімкомбінаті «МАЯК» у Челябінській області не зупинила в свій час розвиток атомного сегмента економіки — набагато вагомішою виявилась несприятлива економічна ситуація, що зупинила зведення дорогих об'єктів енергетики.

Після аварії на Чорнобильській АЕС було ухвалено рішення про зупинку будівництва майже всіх енергоблоків на базі реакторів РБМК.

Найбільшу популярність серед недобудованих атомних електростанцій колишнього СРСР набула Кримська АЕС, почасти через розташування в курортному регіоні, почасти через високий ступінь готовності (і, відповідно, туристичної привабливості для сталкерів), а почасти через розташування поруч експериментальних сонячної і вітряної електростанцій. Станція п'ять років приймала музичний фестиваль Казантип, що отримав назву якраз по півострову, де розташована АЕС. Потім знімалася у безлічі фільмів, з яких найвідомішим став «Залюднений острів» Федора Бондарчука (фото станції у кадрі фільму).

Після окупації Криму Російською Федерацією знову актуальною стала проблема постачання світла на півострів. У березні 2015 року повернутися до ідеї побудови АЕС в Щолкіному запропонував член комітету Ради Федерації Росії з економічної політики Віктор Рогоцький: «Атомна енергетика сьогодні абсолютно надійна і застосовується в усьому світі. У вас (у Криму) є дві проблеми — енергетика і вода. Атомна електростанція зможе назавжди вирішити обидва ці завдання», — сказав російський сенатор.

Однак керівництво концерну «Росенергоатом» повідомило, що ідея Віктора Рогоцького безперспективна.

Заступник директора корпорації Павло Іпатов тоді зазначив, що в цьому випадку будувати новий об'єкт — це навіть вигідніше, ніж відновлювати старий і зруйнований.

+Перелік незавершених атомних електростанцій на території СРСР*Назва станціїПроєктна потужністьТип реакторів Рік початку будівництва Рік зупинки будівництва Місто-супутник Перспективи запуску АЕСБашкирська АЕС4000 МВтВВЕР-100019801993АгідельневизначеніКостромська АЕС3000—4600 МВтРБМКП-2400, РБМК-1500, ВВЕР-120019791990Чисті Борине раніше 2035 рокуКримська АЕС4000 МВтВВЕР-100019751989ЩолкіненіМінська АТЕЦНеофициальный Сайт посёлка Дружного — Информация о сайте .2000 МВтВВЕР-100019831987Дружнийперебудована в ТЕЦОдеська АТЕЦ2000 МВтВВЕР-100019801986Теплодарможливо як ТЕЦРостовська АЕС4000 МВтВВЕР-100019771990Волгодонськзапущена в 2001 роціТатарська АЕС4000 МВтВВЕР-100019801990Камські ПоляниневизначеніХарківська АТЕЦ2000 МВтВВЕР-1000——БоркиніПівденно-Уральська АЕС2400 МВтБН-80019821993Озьорськ або МетліноніВоронезька АСТ1000 МВтАСТ-50019831990ШиловоніГорьковська АСТ1000 МВтАСТ-50019821993ніні

крім цього, було зупинено будівництво: Азербайджанської АЕС (у селищі НавагиНужен ли Азербайджану атомный реактор? ), Бакинська АТЕЦАТ КІЕП - Київський Інститут Енергопроект Архангельської АТЕЦ (згадуються два майданчики: 1-й за 10 км на схід від Архангельська, на східному березі річки ЮрасПросмотр темы — Недостроенная АЭС • На Севере ., 2-й біля селища РикасихаПроект АЭС в Архангельской области небезопасен. Площадка для предполагаемой АЭС находится в сейсмоопасной зоне .), Волгоградської АТЕЦ, Грузинської АЕС, Далекосхідної АЕС (біля озера Еворон), Іванівської АСТ, Краснодарської АЕС (у селищі Мостовський), Чигиринської АЕС (спочатку ДРЕС). Але їх зведення не вийшло за стадію підготовчих земляних робіт, тобто, на відміну від перерахованих вище об'єктів, вони залишилися лише на папері; Мінська АТЕЦ, що будувалась у 1983—1988 роках в підсумку була добудована як звичайна ТЕЦ (Мінська ТЕЦ-5), а селище енергетиків Дружний увійшло до складу смт Свіслоч.

На момент зупинки будівництва готовність першого енергоблоку Ростовської АЕС становила 95 %, Кримської АЕС — 80 %. На Костромській АЕС були зведені лише допоміжні об'єкти пускового комплексу, зведення реакторних і машинних відділень АЕС не починалося, тому проєкт був переглянутий спочатку під реакторні установки ВПБЕР-600 (модифікація ВВЕР-640, так і не запущені в серійне виробництво), а пізніше під ВВЕР-1000.

Н. Горєлов писав про будівництво Башкирської АЕСНиколай Горелов, «Время новостей, 12 февраля 2002 года»:

У багатьох випадках (Кримська, Башкирська, Татарська електростанції) офіційною причиною зупинки будівництва називалося знаходження майданчика АЕС на тектонічному розломі і небезпеки техногенної катастрофи в разі природних катаклізмів, таких як Кримського землетрусу 1927 року. Цьому доводу опонує Роберт Нігматулін, колишній депутат Держдуми РФ, академік РАН, голова Вищої екологічної ради Росії: «Я в таких випадках згадую Спітакську трагедію, тоді епіцентр землетрусу був на місці, де знаходиться Вірменська АЕС. І атомна станція прекрасно все винесла — ні тріщинки.» Більш пізні експертизи, проведені в тому числі і Академією наук СРСР«Обеспечение безопасности развития атомной энергетики в Республике Башкортостан на примере строительства Башкирской АЭС». В. А. Дмитриев, филиал концерна «Росэнергоатом» «Дирекция строящейся Башкирской АЭС», директор — Материалы конференции «Проблемы обеспечения безопасности АЭС и атомных объектов», УГАТУ, Уфа, 2006 підтверджували, що по тектонічних сейсмічних умовах майданчики АЕС відповідають нормативним документам. Крім того, на момент зупинки будівництва більшості з перерахованих АЕС роботи по зведенню реакторних відділень знаходилися на початковій стадії, що дозволяло при необхідності внести корективи з урахуванням більш високих вимог по сейсмостійкості АЕС. Більш того, реактори ВВЕР-1000 розраховані на сейсмічний вплив при проєктному землетрусі з магнітудою 7 балів за шкалою Ріхтера. Втім, навіть Запорізька АЕС, що повністю відповідає вимогам МАГАТЕ, оснащена реакторами ВВЕР-1000, в документах другої половини 1980-х років також згадувалася серед небезпечних, через розташування на ділянці, що піддається карстовим явищам та зсувам.Доповідна записка КДБ УРСР до ЦК КПУ про основні недоліки проєктування, будівництва та експлуатації об'єктів атомної енергетики республіки. Червень 1986 р.

Будівництво деяких АЕС тривало, незважаючи на виниклі труднощі. Так зведення Хмельницької АЕС було розпочато в 1981 році. Перший енергоблок було зведено в 1987, а другий енергоблок, закладений в 1983 році, запущений тільки в 2004 році, а інші два блоки будуються досі. Перспективи їх завершення не ясні. Пропонувалася ідея зведення на їх місці енергоблоків на базі китайських реакторів.

Аналогічно склалася доля Ростовської АЕС, будівництво якої було розпочато в 1981 році. Навіть перший блок станції не був добудований. В 1990 році, обласна Рада народних депутатів під потужним тиском громадськості ухвалила рішення про «неприпустимість будівництва АЕС на території Ростовської області на сучасному етапі». Це сталося в той момент, коли будівельна готовність першого енергоблоку становила 95 %, другого — 47 %. Роботи відновилися тільки в 2000 році, 1-й блок був запущений в 2001 році, другий у 2010 році, третій — в 2015 році.

Припинення будівництва Наприкінці 1980-х рр. постановами Ради Міністрів СРСР були припинені будівництва АЕС. У 1990 р. Верховна Рада України оголосила загальний мораторій на будівництво нових АЕС в Українській РСР. Так була зупинена низка проєктів: Чигиринська, Кримська, Одеська та Харківська АЕС, а також зведення декількох енергоблоків Хмельницької та Рівненської АЕС.

У 1993 році мораторій було скасовано. Вдалося відновити будівництво енергоблоку № 4 на Рівненській АЕС та енергоблоку №2 на Хмельницькій АЕС. У 2004 році вони обидва були введені в експлуатацію.

Проєкти відновлення будівництва У 2005 році про ідею відновити проєкт Чигиринської АЕС заявив міністр палива та енергетики України Іван Плачков.

У 2021 році «Енергоатом» підписав меморандум про будівництво п'яти енергоблоків АЕС в Україні разом з Westinghouse. У 2022 році ці компанії підписали контракт на розробку оновленого техніко-економічного обґрунтування будівництва двох блоків AP-1000 на Хмельницькій АЕС. Трохи згодом, у 2022 році в уряді знову повідомили про ідею добудувати Чигиринську АЕС. Зокрема, в Чигиринській міській раді відбулася перша робоча зустріч із представниками «Енергоатома». За інформацією "Енергоатому" станом на серпень 2024 року будівництво нової АЕС відбуватиметься в межах енергетичної стратегії України на період до 2050 року.

У лютому 2025 році депутати Верховної Ради України проголосували в цілому за дозвіл "Енергоатому" купити необхідне обладнання в Болгарії і про початок робіт із добудови двох атомних блоків на Хмельницькій АЕС. У свою чергу парламент Болгарії дав дозвіл проводити перемовини з продажу цього обладнання за не менше як 600 млн євро.

Міста-супутники

Технологія будівництва АЕС передбачає декілька етапів, з яких зведення безпосередньо станції виявляється заключним етапом. Враховуючи величезні обсяги робіт (тільки на фундаментну плиту одного енергоблоку йде більше будматеріалів, ніж на декілька багатоповерхових житлових будинків), необхідно початкове зведення будівельної бази, ділянок автомобільних доріг і залізниць, насосно-фільтрувальної станції, водогонів і каналізаційних споруд, пуско резервній котельні та інших об'єктів. Тому спочатку йде зведення містечка будівельників, яке по мірі зведення і введення в експлуатацію станції, стане містечком енергетиків.