Демичев Петро Нилович

Петро Нилович Де́мичев (; , селище Пєсочня Калузької губернії, тепер місто Кіров, Калузької області — , село Жайворонки Одинцовського району Московської області, Росія) — радянський державний і партійний діяч. Член Бюро ЦК КПРС по РРФСР (1959—1961). Член ЦК КПРС (1961—1989). Кандидат у члени Президії (Політбюро) ЦК КПРС 16 листопада 1964 — 30 вересня 1988 р. Секретар ЦК КПРС 31 жовтня 1961 — 16 грудня 1974 р. Міністр культури СРСР (1974—1986). Депутат Ради Союзу Верховної Ради СРСР 5—11-го скликань (1959—1989 роки).

Біографія Народився 21 грудня 1917 (3 січня 1918) року в родині робітника. Після закінчення школи з 1934 року навчався у Людіновському машинобудівному технікумі. У 1937 році — секретар районного комітету ВЛКСМ у місті Кірові.

З 1937 року служив у Червоній Армії. У 1937—1939 і 1940—1943 роках — студент Військової академії хімічного захисту. З 1939 по 1940 рік служив у танковій бригаді на території Монгольської Народної Республіки.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1943—1944 роках — студент Московського хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва.

У 1944 році закінчив Московський хіміко-технологічний інститут імені Менделєєва, де у 1944—1945 роках працював асистентом.

У 1945—1947 роках — завідувач організаційно-інструкторського відділу, а у 1947—1950 роках — секретар Совєтського районного комітету ВКП(б) міста Москви. У 1950—1952 роках — заступник завідувач відділу пропаганди і агітації Московського міського комітету ВКП(б).

У 1952—1953 роках — помічник 1-го секретаря Московського обласного і міського комітету ВКП(б)-КПРС Микити Хрущова.

У 1953 році закінчив заочно Вищу партійну школу при ЦК КПРС. У ВПШ працював над дисертацією по європейській філософії XIX століття.

У 1953—1956 роках — помічник 1-го секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова.

У 1956 — липні 1958 року — секретар Московського обласного комітету КПРС.

У липні 1958 — березні 1959 року — керуючий справами Ради Міністрів СРСР.

2 березня 1959 — 6 липня 1960 року — 1-й секретар Московського обласного комітету КПРС.

6 липня 1960 — 26 листопада 1962 року — 1-й секретар Московського міського комітету КПРС.

31 жовтня 1961 — 16 грудня 1974 року — секретар ЦК КПРС. З 23 листопада 1962 по 1964 рік був головою Бюро ЦК КПРС по хімічній і легкій промисловості. З 1965 року курував питання ідеології, історії і культури. З березня 1965 по 4 травня 1966 був головою Ідеологічної комісії ЦК КПРС.

14 листопада 1974 — 18 червня 1986 року — міністр культури СРСР.

18 червня 1986 — 1 жовтня 1988 року — 1-й заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР.

З жовтня 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення. Після розпаду СРСР жив на дачі в Підмосков'ї, здаючи свою московську квартиру в оренду.

Помер 10 серпня 2010 року в селі Жайворонки Одинцовського району Московської області. Похований на Знаменському цвинтарі (Московська область, Одинцовський район, сільське поселення Знаменське).

Нагороди чотири ордени Леніна (21.06.1963, 2.01.1968, 2.12.1971, 2.01.1988) орден Жовтневої Революції (2.01.1978) орден Вітчизняної війни I-го ступеня (23.04.1985) орден Трудового Червоного Прапора (30.01.1957) медаль «За трудову доблесть» (25.12.1959) ювілейна медаль «40 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр» (23.04.1985) медаль «За зміцнення бойової співдружності» (02.06.1980)

Джерела Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник./Сост. В. И. Ивкин. Москва, 1999. — ISBN 5-8243-0014-3 Біографія