Кубок Великого шлему — тенісний турнір, що проводився щорічно в «Олімпія-галле» у Мюнхені (Німеччина) з 1990 по 1999 рік. Організатором цього заходу була Міжнародна тенісна федерація, яка запрошувала гравців, що впродовж року показали найкращі результати на турнірах Великого шлему.
Історія Турнір був створений у 1990 році і проводився на критих килимових кортах. З 1990 по 1996 рік відбувався в грудні, але з 1997 по 1999 рік його перенесли на середину осені. З 1990 по 1997 рік турнір обмежувався чоловічою частиною. Змагання серед жінок додались 1998 року і проходили одночасно з чоловічим турніром.
Протягом свого існування Кубок Великого шлему славився виплатою найвищих призових грошей серед усіх тенісних турнірів. Переможець перших трьох років Кубку отримував призові гроші на суму 2 мільйони доларів. 1993 року ця сума знизилась до 1,625 мільйона доларів, 1996 року зросла до 1,875 мільйона, і 1997-го повернулась до 2 мільйоні, а 1998-го знову впала до 1,3 мільйона. Якщо переможцем Кубка був гравець, який того року також виграв один з турнірів Великого шлему, то він отримував бонус у розмірі 1 мільйон доларів. Призові гроші для переможниць двох жіночих Кубків було встановлено на рівні 800 000 доларів.
Асоціація тенісистів-професіоналів не визнавала Кубок Великого шлему, не додавала очок за нього в свій комп'ютерний рейтинг і не фіксувала перемогу в ньому як офіційний кар'єрний титул. Після припинення існування Кубку у 1999 році, АТР вирішила ретроспективно визнати його й додати до життєписів гравців як офіційний кар'єрний титул. Компроміс між ITF і АТП оголошено 9 грудня 1999 року. Згідно з цим рішенням Кубок Великого шлему об'єднувався з Чемпіонатом світу ATP, також щорічним турніром ATP, який проводився в Німеччині. Новий турнір дістав назву Фінал Світового Туру АТП і став офіційною подією Туру.
Прямий результат злиття двох змагань все ще наявний в правилах кваліфікації до Фіналу Світового Туру АТП, які містять одну помітну відмінність від попереднього Чемпіонату світу ATP. На Чемпіонат світу потрапляли вісім гравців з найбільшим комп'ютерним рейтингом наприкінці сезону, навіть якщо це могло означати невключення переможця одного з турнірів Великого шлему, який не зміг заробити достатню кількість очок упродовж решти сезону. Наявні правила фіналу забезпечують участь одного з переможців турніру Великого шлему, який не зміг увійти до рейтингової вісімки наприкінці сезону (входить до 20-ти), і автоматичну кваліфікацію для семи гравців за комп'ютерним рейтингом. Восьмий за рейтингом гравець кваліфікується лише у тому випадку, якщо всі переможці турнірів Великого шлему самі належать до першої вісімки. Ця ситуація виникла на Tennis Masters Cup 2004, де Андре Агассі, який посідав 8-ме місце в чемпіонській гонці ATP, поступився своїм місцем Гастону Гаудіо, який переміг на Відкритому чемпіонаті Франції, але посів 10-те місце наприкінці року.
Піт Сампрас був найуспішнішим гравцем на цьому турнірі, вигравши два титули у трьох фіналах.
Кваліфікація Кваліфікація і посів на Кубок Великого шлему не були пов'язані з комп'ютерними рейтингами ATP. Гравці отримували очки за свої виступи на турнірах Великого шлему. На турнір потрапляли 16 найкращих гравців за результатами виступів на чотирьох турнірах Великого шлему, 12 — у 1998 і 1999 роках. Переможцям турнірів Великого шлему не було гарантовано участь.
Кваліфікаційні очки на Кубок Великого шлему ITF Кола турнірів Великого шлему КолоОчки 1-ше коло 2 2-ге коло 20 3-тє коло 40 4-те коло 75 чвертьфінал 150 півфінал 300 фіналіст 450 чемпіон 600
Формат гри Матчі першого і другого кола складалися щонайбільше з трьох сетів, тоді як півфінали і фінали — з п'яти. У вирішальних сетах не було тай-брейку.
Фінали
Чоловіки РікЧемпіониФіналістиРахунок 1990 Піт Сампрас Бред Гілберт 6–3, 6–4, 6–2 1991 Девід Вітон Майкл Чанг 7–5, 6–2, 6–4 1992 Міхаель Штіх Майкл Чанг 6–2, 6–3, 6–2 1993 Петр Корда Міхаель Штіх 2–6, 6–4, 7–6(7–5), 2–6, 11–9 1994 Магнус Ларссон Піт Сампрас 7–6(8–6), 4–6, 7–6(7–5), 6–4 1995 Горан Іванишевич Тодд Мартін 7–6(7–4), 6–3, 6–4 1996 Борис Бекер Горан Іванишевич 6–3, 6–4, 6–4 1997 Піт Сампрас Патрік Рафтер 6–2, 6–4, 7–5 1998 Марсело Ріос Андре Агассі 6–4, 2–6, 7–6(7–1), 5–7, 6–3 1999 Грег Руседскі Томмі Гаас 6–3, 6–4, 6–7(5–7), 7–6(7–5)
Жінки РікЧемпіонкиФіналісткиРахунок 1998 Вінус Вільямс Патті Шнідер 6–2, 3–6, 6–2 1999 Серена Вільямс Вінус Вільямс 6–1, 3–6, 6–3
Сітка
1990 Дата: 11 — 16 грудня
1991 Дата: 10 — 15 грудня
1992 Дата: 8 — 13 грудня
1993 Дата: 7 — 12 грудня
1994 Дата: 6 — 11 грудня
1995 Дата: 5 — 10 грудня
1996 Дата: 3 — 8 грудня
1997 Дата: 23 — 28 вересня
1998
Дата: 29 вересня — 3 жовтня
Чоловіки
Жінки
1999 Дата: 27 вересня — 4 жовтня
Чоловіки
Жінки
Примітки
Посилання Асоціація тенісистів-професіоналів (ATP) tournament details