Лоанґо, або Королівство Лоанґо — ранньодержавне утворення народу вілі, яке склалось не пізніше XVI ст. на західному узбережжі Екваторіальної Африки, від гирла річки до річки Лоеме (на території сучасного Конго).
Історія Королівство Лоанґо з'явилося в XIV столітті як частина Королівства Конго. Між 1512 та 1570 роками від Королівства Конго відокремився народ , який населяв територію Лоанґо. Наприкінці XVI століття Лоанґо вибороло незалежність від Королівства Конго. У XVIII столітті держава була торгівельним та економічним центром Західної і Центральної Африки.
Священною столицею Лоанґо було велике селище Буалі (або ), де розташовувалася резиденція нтіну, або малоанґо (верховного правителя). До смерті 1766 року Н'Ґангуе М'Вумбе панувала абсолютна монархія. З кінця XVIII ст. точилася боротьба між кланами Нката і Конді. В цей час за наказом Н'Ґангуе М'Вумбе Ніамбі розбудовується портове місто . Близько 1840 року перемогу у міжклановій боротьбі за владу здобув клан Нката.
Головним зайняттям мешканців було підсічно-вогневе мотичне землеробство. У XVII—XVIII ст. на території Лоанґо процвітала работоргівля. У 1870-х рр. королівство розпалося на кілька незалежних державних утворень. 1883 року Мое Макосо Чінкосо визнав протекторат Франції. Після Берлінської конференції 1884—1885 рр. територія увійшла до складу Французького Конго.
Джерела Африка: энциклопедический справочник. Т.2. Москва. «Советская энциклопедия». 1987. -671с. с.74.