Морська гармата 38 см SK C/34SK - Schnelladekanone (швидкозарядна гармата); C - Construktionsjahr (рік розробки) була розроблена в Німеччині у другій половині 1930-х років. Нею озброювалися кораблі класу Бісмарк, крім того планувалося встановити її на лінійні крейсери клас О і переозброїти лінкори класу Шарнгорст. Шість двогарматних установок було продано до Радянського Союзу, ще їх планували встановили на лінійні крейсери класу Кронштадт, проте їх туди так і не доставили. Запасні гармати використовували у береговій артилерії у Данії, Норвегії та Франції. Одна гармата до сих пір знаходиться біля фортеці Мівіг за Крістіансандом.

Боєприпаси В гарматі використовували стандартну німецьку систему заряджання, де базовий заряд знаходився у металічній гільзі та доповнювався іншим у шовковій сумці. Обидва заряди заряджали разом.

Метальний зарядM.Dv.Nr.185 p. 6 Основний заряд: 38 см HuelsKart34 -GefLdG- RPC 38 (16/7)

Додатковий заряд: 38 см VorKart34 -GefLdG- RPC 38 (16/7)

Снаряд

З гарматою 38 см SK C/34 використовували чотири типи снарядів, хоча Siegfried-Granate можна було використовувати лише в береговій артилерії. Майже на 40 відсотків легшим снарядом стріляли зі зменшеним зарядом зі швидкістю 920 м/с на відстань 40 км. З повним зарядом його швидкість становила 1050 м/с, а відстань стрільби 55,7 км.Hogg, pp. 242-3

СнарядВагаПовна вагаДулова швидкістьВідстаньОФ снаряд з балістичним ковпачком та носовим детонатором(38 см Spgr. L/4.6 m Kz (m.Hb)Невідомо при 30°ОД снаряд з балістичним ковпачком та донним детонатором(38 см Spgr L/4.5 Bdz (m.Hb))Невідомо при 30°ББ снаряд з балістичним ковпачком і донним детонатором (Psgr L/4.4 BdZ (m.Hb))Невідомо при 30°ОФ снаряд з носовим і донним детонаторами та балістичним ковпачком (Si-Gr L/4.5 Bdz u. Kz (m.Hb)) (легкий заряд) TNTОФ снаряд з носовим і донним детонаторами та балістичним ковпачком (Si-Gr L/4.5 Bdz u. Kz (m.Hb)) (повний заряд) TNT

Морська гармата За даними Круппа це 38 см гармата S.K.C/34 e WA52-453(e). У башту Drh.L. C/34e встановлювалося по дві таких гармати з кутами підвищення від -5° 30' до +30°.Bauvorschrift fuer den Schiffskoerper p. 64 SI 48 Кожна гармата мала власну люльку, на відстані в 3,5 м одна від одної, але зазвичай вони були поєднані. Загалом башта мала гідравлічне живлення, але тренувальні механізми, допоміжні механізми підвищення, допоміжні підйомники і деякі навантажувальні механізми мали електричне живлення. Вага башти становила від 1048 тонн до 1056 тонн,Bauvorschrift fuer den Schiffskoerper p. 52 SI 33 вона спиралася на кулькові підшипники на погоні діаметром 8,75 м, гармати могли підніматися зі швидкістю 6° за секунду, а обертатися по траверсу зі швидкістю 5.4° за секунду. Гармати заряджалися під кутом +2.5° і мали телескопічний досилач з ланцюговою передачею. Відповідно до німецьких інструкцій швидкість заряджання повинна була складати 2,5 снаряди за хвилину. Під час випробувального періоду у Балтійському морі AVKS звітували про швидкість заряджання в 3,125 снаряди за хвилину.AVKS-700 Schlußbericht p. 19 Hauptaufzuege В бойових умовах на Бісмарку, під час бою з HMS Hood та Prince of Wales, швидкість заряджання становила один снаряд за хвилину.Campbell, pp. 229-30

Бронювання башти розташуваннятовщинарозташуваннятовщиналоблоб і корма скошеного дахубортиборти скошеного дахукормаплаский дах

Кількість Шістнадцять гармат було встановлено на «Бісмарк» та «Тірпіц», а шість було замовлено для Гнейзенау для переозброєння в 1942. Шість мали встановити на лінійні крейсери класу О, але не відомо чи були вони побудовані. Шість установок з дванадцятьма гарматами були продані Радянському Союзу, який планував озброїти ними лінійні крейсери класу «Кронштадт», але їх не отримав. Надлишкові гармати використали як берегову артилерію.

Протизенітні властивості Під час ремонту після операції Тангстен, морські 38 см гармати SK C/34 лінкора «Тірпіц» класу Бісмарк були модифіковані для ведення вогню по літакам. Гармати отримали спеціальні 38 см снаряди для ведення загороджувального зенітного вогню. Снаряди були схожі на японські снаряди San Shiki якими стріляли лінкори типу «Ямато» та інші. Тірпіц стріляв по літакам Королівської флотської авіації з головних гармат в операціях Пленет, Браун, Кіготь Тигра, Маскот та Гудвуд. У операціях Параван, Обвіейт та Катехіз 38 см осколкові снаряди «Тірпіца» виявилися не ефективними проти висотних бомбардувальників Королівських ВПС.

Гармати берегової оборони

Для використання у береговій артилерії ці гармати отримали більші камори для використання зарядів для далекобійних снарядів Siegfried.http://www.navweaps.com/Weapons/WNGER_15-52_skc34.htm Chamber volume increased from 19,467 in3 (319 dm3) to 22,072 in3 (361.7 dm3), rifling length reduced from 629.2 in. (15.982 m) to 620 in (15.748 m)Campbell, p. 229 Гендер і Чемберлен зазначають вагу цих гармат лише в 105,3 тонни, з можливим урахування ваги нової камори.Gander and Chamberlain, p. 272 Гармати встановлювали у одногарматні башти Bettungsschiessgerüst (вогнева платформа) C/39. Максимальний кут підвищення становив 60°, а траверс 360°, залежно від розташування. Установка C/39 мала два відсіки; у верхньому знаходилася гармата і механізм заряджання, а у нижньому артилерійські підйомники, мотори подачі снарядів та мотори підвищення гармат і обертання башти. Башта мала власне живлення і підземні артилерійські погреби.Hogg, p. 242 Зазвичай її встановлювали на бетонних барбетах, маючи захист лише з власної броні, але Гітлер вважав цей захист не надійним, а тому батарея «Тодт» на мисі Грі-Не у Па-де-Кале поблизу Вімере отримала бетонний каземат з товщиною стінок 3,5 метри. Це знизило можливість наведення гармати у горизонтальній площині до кута в 120°.Gander and Chamberlain, p. 256 Інші установки C/39 були встановлені в фортеці Гансгольм у Данії та в фортеці Вара в Крістіансанн, Норвегія.

Чотири башти Drh LC/34, три з яких призначалися для Гнейзенау і одна закінчена для Радянського Союзу, були модифіковані для наземної служби. Їх планували встановити в Пемполі, Бретань та на Кап-де-ла-Аг на опівострові Котантен, but construction never actually began.Gander and Chamberlain, p. 259 Побудова двох башт у Блааванд-Оксбі, Данія тривала до кінця війни.

Залізничні гармати Деякі гармати використовувалися як залізничні 38 см гармати Siegfried K (E), одну з них захопили американці під час операції «Драгун» в 1944.François, p. 75

Див. також 305-мм важка гаубиця Škoda зразка 1911 року

Схожа зброя

Гармата 380 мм/45 Modèle 1935 : Французький еквівалент Гармата 381 мм / 50 Model 1934 : Італійський еквівалент

Примітки

Виноски

Цитати

Джерела

Службові інструкції та публікації

Krupp datasheet 38 cm S.K.C/34 WA52-444 Krupp datasheet 38 cm S.K.C/34 e WA52-453(e) Bauvorschrift fuer den Schiffskoerper der Schlachtschiffe "F" und "G" ("Ersatz Hannover" und "Ersatz Schleswig-Holstein") O.K.M Archiv K I Nr. 20 Berlin, den 16.November 1936 M.Dv.Nr.185, Heft 2, Abmessungen, Gewichte, Raumbedarf der Munition und ihrer Packgefäße Unterlagen und Richtlinien zur Bestimmung der Hauptkampfentfernung und der Geschoßwahl Heft a Textband Unterlagen und Richtlinien zur Bestimmung der Hauptkampfentfernung und der Geschoßwahl Heft h Eigene Durchschlagsangaben für Schlachtschiffe Bismarck, Tirpitz und Beispiele (G.Kdos 100) AVKS-700 Schlußbericht vom 31.05.1941, AVKS Erprobungen auf Schlachtschiff Bismarck

Література

Campbell, John. Naval Weapons of World War Two. London: Conway Maritime Press, 2002 François, Guy. Eisenbahnartillerie: Histoire de l'artillerie lourd sur voie ferrée allemande des origines à 1945. Paris: Editions Histoire et Fortifications, 2006 Gander, Terry and Chamberlain, Peter. Weapons of the Third Reich: An Encyclopedic Survey of All Small Arms, Artillery and Special Weapons of the German Land Forces 1939–1945. New York: Doubleday, 1979

Hogg, Ian V. German Artillery of World War Two. 2nd corrected edition. Mechanicsville, PA: Stackpole Books, 1997

Посилання

page from Nav weapons.com Hanstholm Museum