Флавій Плінта (д/н — після 440) — державний та військовий діяч Східної Римської імперії.
Життєпис Походив зі шляхетного готського роду. Здобув християнську початкову освіту, належав до аріанської секти псатріан. Розпочав службу у війську за імператора Феодосія I. У 418 році призначається комітом. На цій посаді придушив повстання в Палестині. У 419 році призначається консулом (разом з Флавієм Монаксієм на заході). Також отримав посаду очільника презентальського війська — magister militum praesentialis. У 425 році його повноваження magister militum було продовжено (це ще раз сталося 431 року).
У 431 році повалив Дорофея, єпископа Марціанополя, що належав до несторіанства. Замість нього Плінта намагався поставити свого кандидата — Сатурнія, але марно. У 432 році намагався переконати патріарха Антіохійського Іоанна прийняти посередництво імператора з тим, щоби замиритися з патріархом Олександрійським Кирилом.
Виявив наполегливість у бажанні стати офіційним посланником імперії до вождя гунів Руа. Плінта таємно відправив свою людину до Руа з метою переконати його просити імператора, щоб саме Плінта, а не інші римляни, вів переговори з гунами. У 434 році разом з Флавієм Діонісієм здійснив дипломатичну поїздку до вождя гунів Руа. Після смерті останнього з квестором палацу Епіненом у 440 році їздив посланцем до Атілли. Подальша доля Плінти невідома.
Родина Дружина — ймовірно донька військовика Аспара.
Діти: Армат (д/н—477), консул 476 року
Джерела Jones, Arnold Hugh Martin, John Robert Martindale, John Morris, The Prosopography of the Later Roman Empire, «Fl. Plinta», volume 2, Cambridge University Press, 1992, ISBN 0521201594, pp. 892—893.