Сі́львія Марсо́ (, ; при народженні Сільвія Картанья Ортега, ; 8 березня 1963, Побле-Сек, Барселона) — іспанська акторка театру, кіно й телебачення, театральна продюсерка, співачка та колишня телеведуча.
Широкої популярності в Іспанії набула в 1980-х роках завдяки телевізійному конкурсу «Un, dos, tres... responda otra vez», однак надалі основною сферою своєї діяльності зробила драматичний театр. Серед її найпомітніших сценічних ролей — Каталіна де Ов'єдо в «Великій султанші» Мігеля де Сервантеса, Нора в «Ляльковому домі» Генріка Ібсена, Єрма в однойменній драмі Федеріко Гарсії Лорки та Аманда Вінґфілд у «Скляному звіринці» Теннессі Вільямса.
Біографія
Ранні роки та освіта Марсо народилася в барселонському районі Побле-Сек 1963 року. У підлітковому віці Марсо вступила до школи пантоміми при Інституті театру Барселони. Першими виступами були вуличні пантоміми в Готичному кварталі, де серед її тодішніх колег були Пако Мір, майбутній учасник театральної групи Tricicle, та Юрґен Мюллер, згодом один із засновників La Fura dels Baus.
Сценічне прізвище Marsó акторка взяла на честь французького міма Марселя Марсо. За її словами, він був одним із головних мистецьких авторитетів її юності; прізвище Marceau вона адаптувала до іспанського написання й вимови.
Початок кар'єри 31 липня 1979 року Марсо дебютувала як професійна акторка в трупі Вікі Луссон у виставі Альфонсо Пасо «Права жінки» (). 1981 року вперше з'явилася на телебаченні — як ведуча й співачка в музичній програмі каталонської редакції Televisión Española «Gent d'aquí».
На загальноіспанському телебаченні стала відомою після участі в програмі Чічо Ібаньєса Серрадора «Un, dos, tres... responda otra vez», де працювала асистенткою-«бухгалтеркою», а також брала участь у музичних і танцювальних номерах. Пізніше була ведучою дитячої телевікторини «Los sabios», а в 1990—1991 роках разом з Андоні Ферреньйо вела програму «Telecupón» на Telecinco.
1989 року Марсо остаточно переїхала з Барселони до Мадрида, де надалі зосередилася переважно на акторській кар'єрі.
Театральна кар'єра Театр став центральною частиною творчості Марсо. Вона працювала з режисерами Адольфо Марсільяком, Мігелем Нарросом, Хосе Тамайо, Хосе Луїсом Алонсо, Хайме Чаваррі, Наталією Менендес, Амелією Очандіано, Андресом Лімою та Серхіо Періс-Менчетою.
1986 року зіграла Меґґі у постановці комедії Кена Людвіга «Позичте тенора» (); за цю роботу отримала премію Ercilla як акторка-відкриття.
1992 року Марсо виконала головну жіночу роль Каталіни де Ов'єдо у виставі «Велика султанша» Сервантеса, поставленій Адольфо Марсільяком у Національній компанії класичного театру. Прем'єра відбулася 6 вересня в Театрі Лопе де Вега в Севільї в межах програми Expo 92. Державний Центр документації сценічних мистецтв називає Марсо серед акторів, які очолювали великий ансамбль постановки.
Серед інших робіт 1990-х — «Три високі жінки» Едварда Олбі, «Донья Росіта, неодружена» Лорки та «Гекуба» Евріпіда.
Особливе місце в її пізнішій кар'єрі посіли героїні класичної драматургії. У 2010 році Марсо зіграла Нору в «Ляльковому домі» Ібсена в постановці Амелії Очандіано. За цю роль отримала премію Ercilla за найкращу жіночу роль та премію Театру Рохас.
2012 року зіграла головну роль у «Єрмі» в постановці Мігеля Нарроса. Дослідницький портал CDAEM відзначає цю постановку як другу сценічну версію «Єрми» в кар'єрі Нарроса і називає Марсо її головною виконавицею.
У 2014—2015 роках грала Аманду Вінґфілд у «Скляному звіринці» Теннессі Вільямса в постановці Франсіско Відаля. За цю роботу була визнана найкращою акторкою XXIV премії Театру Рохас.
2017 року Марсо виступила виконавицею головної ролі та продюсеркою музичної вистави «24 години з життя жінки» за новелою Стефана Цвейга, поставленої Ігнасіо Гарсією. Постановка мала тривалий гастрольний прокат, а її покази в мадридському Театрі де ла Абадія були продовжені через попит публіки. Вистава отримала Broadway World Spain як найкращий камерний мюзикл, а Марсо номінували на театральну премію Вальє-Інклана та на премію іспанського музичного театру за головну жіночу роль.
2019 року вона повернулася до Національної компанії класичного театру у постановці Ксав'єра Альберті «Великий світовий ринок» () Кальдерона де ла Барки.
Робота продюсерки Від середини 2000-х років Марсо займається також театральним продюсуванням. Як продюсерка, вона випустила шість театральних постановок і координувала чотири фестивалі театру та музики.
Серед її ранніх продюсерських робіт — «Тут ніхто не платить!» () Даріо Фо та «Три версії життя» () Ясміни Рези, у яких Марсо також виступала як акторка. Згодом заснувала власну продюсерську структуру Lamarsó Produce, через яку, зокрема, створювала «24 години з життя жінки».
Кіно і телебачення У кіно Марсо знімалася рідше, ніж у театрі й на телебаченні. Однією з її найпомітніших ранніх кіноробіт стала Бланка у психологічному трилері Хуанми Бахо Ульйоа «Мертва мати» (, 1993). 2001 року виконала одну з центральних ролей у драмі «Кохання, цікавість, прозак і сумніви» за романом Лусії Ечеваррії. Акторський ансамбль фільму отримав спеціальну відзнаку журі Малагського кінофестивалю.
На телебаченні після ранньої популярності в розважальних програмах Марсо зосередилася на акторських ролях. У 1994—1995 роках грала Ріту в комедійному серіалі «Canguros»; за цю роботу її висували на премію Спілки акторів Іспанії. У 2002—2004 роках виконувала роль Алексії Васкес де Кастро в серіалі TVE «Ana y los 7».
У 2010-х роках з'являлася в серіалах «Гранд-готель», «Gran Reserva: El origen» та «Вельвет». 2019 року зіграла Естер у каталонському серіалі «Merlí: Sapere Aude», а в 2019—2020 роках — Ісабель де лос Вісос у фінальному періоді багаторічної теленовели «El secreto de Puente Viejo».
2025 року приєдналася до акторського складу драматичного серіалу Antena 3 «La Encrucijada», де виконала роль Маріві — матері Альваро Бараони.
Музика Марсо протягом кар'єри поєднувала акторство з вокалом. Вона співала ще в телевізійних музичних програмах початку 1980-х і в постановці «Las Leandras» 1985 року, а згодом — у мюзиклах «Я кохаю тебе, ти ідеальний, тепер змінись» та «24 години з життя жінки».
У 2020-х роках почала виступати також із музичною програмою «Blues & Roots». 2023 року RTVE називала її серед актуальних сценічних і музичних проєктів акторки.
Визнання Рік Нагорода Робота Результат 1986 Премія Ercilla, акторка-відкриття «Позичте тенора» перемога 2001 Малагський кінофестиваль, спеціальна відзнака жіночому акторському ансамблю «Кохання, цікавість, прозак і сумніви» відзнака 2010 Премія Ercilla, найкраща акторка «Ляльковий дім» перемога 2011 Премія Театру Рохас, найкраща акторка «Ляльковий дім» перемога 2012 Premio Meliá Recoletos — Amigos del Teatro, найкраща акторка «Єрма» перемога 2016 Премія Театру Рохас, найкраща акторка «Скляний звіринець» перемога 2017 Festival Patio de Comedias за творчу кар'єру почесна нагорода 2019 Премія Вальє-Інклана «24 години з життя жінки» номінація 2021 Premio Gresol за визначні досягнення у сценічних мистецтвах — перемога
Вибрана фільмографія
Кіно Рік Назва Роль 1983 «Los curanderos» — 1984 «Escapada final» — 1993 «La madre muerta» Бланка 2001 «Amor, curiosidad, prozak y dudas» Ана 2002 «Nosotras» — 2007 «Ángeles S.A.» — 2007 «MyWay» — 2011 «Los muertos no se tocan, nene» — 2013 «Gente en sitios» — 2015 «Sólo química» Моніка
Телесеріали Рік Назва Роль 1984—1986 «Segunda enseñanza» — 1986 «Turno de oficio» — 1994—1995 «Canguros» Ріта 1997—1998 «La banda de Pérez» Бланка 1998 «Manos a la obra» Ноелія 2002—2004 «Ana y los 7» Алексія Васкес де Кастро 2012 «Gran Hotel» Адріана 2013 «Gran Reserva: El origen» Ельвіра 2014—2015 «Вельвет» Хулія Лагаска 2019 «Merlí: Sapere Aude» Естер 2019—2020 «El secreto de Puente Viejo» Ісабель де лос Вісос 2025 «La Encrucijada» Маріві
Вибрані театральні роботи 1979 — «Права жінки» Альфонсо Пасо; 1986 — «Позичте тенора» Кена Людвіга; 1992 — «Велика султанша» Мігеля де Сервантеса; 1995 — «Три високі жінки» Едварда Олбі; 1998 — «Донья Росіта, неодружена» Федеріко Гарсії Лорки; 2000 — «Я кохаю тебе, ти ідеальний, тепер змінись»; 2005 — «Тут ніхто не платить!» Даріо Фо; 2006 — «Три версії життя» Ясміни Рези; 2010 — «Ляльковий дім» Генріка Ібсена; 2012 — «Єрма» Федеріко Гарсії Лорки; 2014 — «Скляний звіринець» Теннессі Вільямса; 2016 — «La puerta de al lado» Фабріса Роже-Лакана; 2017 — «24 години з життя жінки» за Стефаном Цвейгом; 2019 — «Великий світовий ринок» Педро Кальдерона де ла Барки; 2023 — «Victorina» Еви Ібернії.
Примітки
Посилання
Сільвія Марсо в базі Центру документації сценічних мистецтв і музики Міністерства культури Іспанії Сільвія Марсо в каталозі Національної бібліотеки Іспанії