Цу́рка — короткий відтинок дерева, паличка різної довжини, тріска, скалка. У діалектах «цурки́м» називали все, що має вигляд палички, цурки, складається з великих крупинок (цурка́ сіль).
Використовування Видовжені шматочки дерева широко використовувались у господарстві: У неписьменних цурка використовувалась замість квитанції, наприклад, при здаванні сукна на сукновальню. Довжина тканини (у ліктях, аршинах) позначалася зарубками поперек цурки, після чого її розколювали вздовж; одна частина залишалася в сукновала, друга в замовника. Таку цурку також називали карбом, карбеже́м, биркою. У гуцулів такий спосіб розрахунків був відомий як «реваш»: цурка називалася «колода», а «ревашем» — та її половина, що залишалася в лісоруба (при підрахунку відпрацьованих днів чи зрубаних дерев) чи господаря худоби (при підрахунку удоїв пастухами). Цурка застосовувалася як закрутка для стягання зв'язаного (аналогічно закрутці-турнікету джгута). Таким чином удавлювали диких звірів, а також людей: цей вид страти був відомий як «цурка». Звідси й вислови «Як цуркою крутить» («дуже боляче»), «Цурка [навіки] кому, чому» («кінець кому-, чому-небудь»). Цурками називалися палички, за допомогою яких жниці скручували перевесла снопів. Цурки використовувалися замість ґудзиків на селянських свитах, частіше щодо них вживалася зменшувальна форма «цурочка». Цурка — паличка, до якої чинбарі прив'язували вироблювані шкіри. Цурки — дерев'яні розпірки в корпусі човна-довбанки. Встановлювання таких розпірок називалося «заводити цурки». Цурка — загострена з обох кінців паличка для гри в цурки. Також цуркою називалася невелика колодка, яку прив'язували до шиї свині, щоб утруднити їй бігання в город.
Гра «цурки» Цурки, цурки-палки — старовинна гра, в якій кийком вибивають шматочок дерева («цурку») з окресленого на землі кола чи з викопаної для цього ямки. Цурку ставлять одним кінцем на вбитий посередині кола (ямки) кілочок, другим — на землю. Переможцем стає той, хто зуміє ударом кийка відправити її на більшу відстань.
Примітки
Посилання