Адріати́чне мо́ре або Ядра́нське мо́ре — напівзамкнуте море, найпівнічніша частина Середземного моря, між Апеннінським і Балканським півостровамиАдріатичне море / Adriatic Sea / Britannica. Adriatic Sea / New World Encyclopedia.. Його площа становить 124 963 км².
Етимологія Назва моря походить від античного порту Адрія Adria / Britannica., розташованого на узбережжі в дельті річок По і Адідже. Спочатку античні греки називали Адрією () тільки північну частину моря, але пізніше ця назва перейшла на все море. У давніх римлян море називалось чи .
Межі На півдні межею Адріатичного моря є протока Отранто, яка з'єднує його з Іонійським морем. Міжнародна гідрографічна організація встановила таку межу Адріатичного моря на півдні: лінія прямує від гирла річки Бутринті в Албанії до мису Караголь на острові Керкіра, далі уздовж північного узбережжя Керкіри до мису Кефалі і звідти до мису Санта-Марія-ді-Леука вІталії.
Фізико-географічне положення Омиває береги Італії, Хорватії, Чорногорії, Албанії, Словенії та Боснії і Герцеговини. На півдні протокою Отранто з'єднується з Іонічним морем Адриатическое море // Краткая географическая энциклопедия. Том 1: Ааре — Дятьково. / Главный редактор Григорьєв А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1960. — 563 с. з ілюстраціями та картами.. Ширина від 93 до 222 км, довжина — 820 км.
Узбережжя Узбережжя моря можна чітко розділити на три ділянки: Північно-західне узбережжя низьке, з численними лагунами (Венеційська, Валлі-ді-Комаккьо) і довгими піщаними пляжами. Тут море швидко заповнюється алювіальними наносами альпійських річок (Ізонцо, Тальяменто, П'яве, По, Еч (Адідже)), в результаті чого морські порти античних часів (Л'Аквіла, Адрія) нині опинилися далеко від моря. Південно-західне — низьке і вирівняне, порізане слабко. Східне — інгресійне (далматинський тип), переважно гористе. Являє собою ряд затоплених морем паралельних до берега долин, що зумовлює значну кількість великих (здебільшого витягнутих) і малих островів — Далматинські острови. Багато заток і зручних гаваней.
+ Довжина Адріатичного узбережжя Держава Материкове Островів Загалом Довжинависхідної ліній Карта 1777,3 4058,0 5835,3 526,0 1249,0 23,0 1272,0 926,0 396,0 10,0 406,0 265,0 249,0 11,0 260,0 92,0 46,6 0,0 46,6 17,0 21,2 0,0 21,2 10,5 Усього: 3739,1 4102 7841,1 1836,51 — відстань між крайніми точками берегової лінії кожної держави; 2 — острови внутрішніх лагун не враховано.
Море біля берегів глибоке, що сприяє судноплавству.
Найбільші затоки: Венеційська, Трієстська, Манфредонія, Дринська Физико-географический атлас мира. — М.: Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с..
Півострови: на півночі Істрія, на півдні — Горгано, Пелещац.
Більшість островів знаходиться на далматинському узбережжі: Крк (405 км²), Црес (405 км²), Брач (395 км²), Хвар (300 км²), Паг (285 км²) и Корчула (276 км²). Поблизу Італії острови майже відсутні — П'яноса, Треміті.
Геологія і рельєф дна Пересічна глибина близько 200 м, найбільша — 1589 м. Дно являє собою улоговину з ухилом з північного заходу (глибини 20—65 м) на південний схід. У південно-східній частині моря западина з найбільшою глибиною. Донні відклади складають форамініферові піски й мули, поблизу берегів — галька, гравій, пісок. Перспективні пошуки родовищ нафти й природного газу, особливо поблизу соляних куполів, на шельфі — мезозойські й палеогенові відклади.
Адріатичне море розділено на три басейни, північний є мілководний, південний — найглибшим, з максимальною глибиною 1233 м. Підводний хребет Отранто розмежовує Адріатичне та Іонічне моря.
Адріатичне море розташовано на Адріатичній плиті, що була відокремлена від Африканської плити у мезозої. Рух цієї плити сприяв формуванню оточуючих гірських пасом і Апеннінського тектонічного підняття після його зіткнення з Євразійською плитою. У пізньому олігоцені було утворено Апеннінський півострів, що відокремив Адріатичний басейн від решти Середземномор'я. Всі типи осадових порід зустрічаються в Адріатиці, причому основна частина матеріалу, що транспортується річкою По та іншими. Західне узбережжя є рівнинне або терасоване, в той час як східне узбережжя має круте падіння з яскраво позначеним карстом.
Клімат Більша частина акваторії моря лежить в середземноморській області субтропічного кліматичного поясу, лише північна частина— в помірному. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарка, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить. У північній акваторії моря помітніші сезонні коливання температури повітря. Переважає циклонічна діяльність, погода мінлива.
Море із 3-х сторін оточене горами, що значно впливає на місцевий клімат: на півночі — Альпи, на сході — Динарське нагір'я, на заході — Апенніни. Взимку велика хмарність і значні опади (60-70 % річної кількості), влітку переважно ясна погода з яскраво вираженими бризом. Протягом року переважають місцеві вітри північних (бора на сході, містраль) і південних (сироко) напрямків, що досягають взимку штормової сили.
Гідрологія Температура води на поверхні в лютому +7…+13 °C, у серпні +24…+26 °C. У глибинних шарах температура води +12…+12,5 °C
Припливи неправильні подобові (до 1,2 м на півночі).
Поверхневі морські течії утворюють циклональний кругообіг: вздовж північно-східного узбережжя на північний захід рухаються середземноморські води, вздовж південно-західного берега у зворотному напрямку — адріатичні води.
Гідрохімія Солоність морської води від 30 ‰ до 38 ‰ (на півдні). Більшість повноводних річок впадає в північній частині моря, опріснюючи північну акваторію. У глибинних шарах солоність 38—38,58 ‰.
Біорізноманіття Акваторія моря виокремлюється в самостійний морський екорегіон Адріатичне море бореальної північноатлантичної зоогеографічні провінції. Зоогеографічно донна фауна континентального шельфу до глибини 200 м належить до Середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами.
Адріатичне море є напівзакритою затокою Середземного моря з різко вираженим градієнтом глибин: від мілководної північної частини до глибоководної південної улоговини. Така геоморфологічна різноманітність створила умови для формування понад 7 тис видів флори й фауни, багатьом з яких притаманний ендемізм. У морі росте більше 750 видів водоростей — червоних, бурих, зелених тощо. Адріатична іхтіофауна включає понад 410 видів риб, що становить близько 70 % від усього різноманіття Середземномор'я.
Північна частина Адріатики з її помірними температурами та значним прісноводним стоком річки По містить унікальні атлантично-бореальні реліктові види. Водночас східне розгалужене карстове узбережжя (Хорватія) створює тисячі підводних печер та гротів, де мешкають рідкісні губки, корали та ендемічні види риб. Важливу роль відіграє великий молюск пінна благородна (Pinna nobilis), хоча його популяція останніми роками постраждала від паразитарних епідемій.
У прибережній зоні безліч видів черевоногих (Gastropoda) і двостулкових молюсків (Bivalvia) з товстими міцними мушлями, що надійно захищають їх від ударів хвиль; голкошкірих і ракоподібних. На мілководді мешкають устриці (Ostreoida), мідії (Mytilus), морські блюдечка (Patella), морські їжаки(Echinoidea), морські огірки (Holothurioidea), невеличкі краби (Brachyura). У заростях водоростей плавають морські коники (Hippocampinae). На більшій глибині живуть великі ракоподібні — омари (Homarus), великі краби, а також восьминоги (Octōpoda), каракатиці (Sepiida), морські зірки (Asteroidea), запливають вугрі (Anguilla) і мурени (Muraena).
Товща вод насичена планктоном і молоддю риб. Морські простори розрізають зграї сардин (Sardina), скумбрія (Scomber), пеламіда (Sarda sarda), тунці (Thunnus), макрель скумбрійовидна (Auxis rochei) і макрель-фрегат (Auxis thazard). Течії приносять безліч ніжних, прозорих медуз, гідроїдних поліпів, що світяться в ночі. З акул найбільш поширені карликова (Euprotomicrus bispinatus), колюча, або катран (Squalus), блакитна акули (Prionace glauca), морська лисиця (Raja clavata), на великих глибинах — ліхтарна колюча акула (Etmopterus spinax), зрідка велетенська акула (Cetorhinus maximus).
Води східної Адріатики є ключовим ареалом проживання для афаліни (Tursiops truncatus), а також слугують найважливішим місцем годування та міграції для морської черепахи каретти (Caretta caretta). У глибших південних ділянках море періодично трапляються фінвал (Balaenoptera physalus) та кашалоти, які заходять сюди з Іонічного моря. В Адріатичному морі мешкають також тюлені-монахи (Monachus monachus), що знаходяться під загрозою зникнення.
Історія
Господарське використання Узбережжя Адріатичного моря з давніх часів щільно заселене, відзначається високим рівнем господарського розвитку. «Нафтові ворота» Європи для потоків вуглеводнів з Африки (Лівія) й Близького Сходу. Розвинене рибальство (сардини, скумбрієві), марикультура (устриці, мідії). На шельфі видобувають нафту, природний газ. На узбережжі курорти: Ріміні (Італія), Дубровник, Спліт, Шибеник (Хорватія) та інші.
Морські порти + Найбільші морські портиВід 1 млн тон на рік. на Адріатичному моріПортДержаваРегіонТоннаж(млн тон)Пасажири(млн осіб) Анкона Aurtorita portuale di Ancona. Rapporto statistico 2011. — дані подано включно із портом Фальконара-Мариттіма.Марке10,5731,483 БаріАпулія3,1971,392 БарлеттаАпулія1,390- БриндізіАпулія10,7080,469 ВенеціяВенето32,0421,097 Дуррес «Durrës, a good business choice». Durrës' Chamber of Commerce and Industry. — Albania. p. 14.Дуррес3,4410,770 КіоджаВенето2,990- Копер «Ladijski pretovor v letu 2011». Словенська Істрія18,0000,100 МанфредоніяАпулія1,277- МонфальконеФріулі-Венеція-Джулія4,544- НогароФріулі-Венеція-Джулія1,475- ОртонаАбруццо1,340- Плоче «Capacities». Port of Ploče Authority. Дані включно із терміналом в МетковичуДубровник-Неретва5,1040,146 РабацІстрія1,0900,669 РавеннаЕмілія-Романья27,008- Рієка General information The Port of Rijeka. — дані подано включно із терміналами у Бакарі, Бршиці і Омішалі.Приморсько-Ґораньє15,4410,219 СплітСпліт-Далмація2,7453,979 ТрієстФріулі-Венеція-Джулія39,833-Інформація, якщо не зазначено інше, взята з сайтів Національного інституту статистики Італії (), станом на 2007 рік Capitolo 19. Trasporti e telecomunicazioni. ; Бюро статистики Хорватії (), станом на 2008 рік Traffic of ships, passengers and goods by harbour master's offices and statistical ports, 2008. . Відсутність даних пасажиропотоків для італійських портів означає, що кількість пасажирів за рік була меншою за 200 тис.
Туризм На невеликому Адріатичному узбережжі Словенії чотири курортних містечка — Копер, Ізола, Піран і Порторож. Узбережжя Хорватії відоме такими курортами, як Дубровник, Спліт, Шибеник, Макарська рив'єра (узбережжя між Брелою й Градацом), Пула, а також курортами Далматинських островів. Головний курортний район Чорногорії — Будванська рив'єра. У Боснії і Герцеговини всього один приморський курорт — Неум. Албанські курорти розташовані в районі Дурреса і на «Березі квітів» (узбережжя від Вльори до Саранді). На Італійському узбережжі Адріатичного моря користуються популярністю курорти Ріміні, Белларія-Іджеа-Марина, Каттоліка, Пескара, Галліполі, Венеційська рив'єра (узбережжя між Лідо-ді-Єзоло і Ліньяно), Пальмова рив'єра (узбережжя від Маре Габічче до Сан-Бенедетто-дель-Тронто).