Монастир святого Миколая в Завалові — втрачений василіянський монастир, що діяв впродовж XVII—XVIII ст. в містечку Завалові на Кам'яній Горі.

Легенда За легендою, на Кам'яній Горі воєвода Роман протягом трьох днів був оточений і атакований половцями. Вночі він, лежачи хрестом на землі, молився перед образом св. Миколая, який завжди возив із собою. Згодом у ясному сяйві йому з'явився святий Миколай і сказав: «Встань, звільнися з кайданів, розпочни битву — і переможеш!».

Роман прислухався до цих слів і здобув перемогу. На Кам'яній Горі, за валом, де йому з'явився св. Миколай, він велів збудувати церкву на честь святого. Збудовану святиню він передав під опіку монахам чину св. Василія Великого. Також воєвода залишив образ св. Миколая у цій церкві.

Після закриття монастиря та знищення церкви ікону перенесли до церкви св. Архистратига Михаїла і св. Миколая у Завалові, де вона і досі зберігається за престолом.

Історія Монастир був заснований в 1614 р. Вже наприкінці XVII століття ця обитель згорла. У шематизмі о. Василіян за 1867 вказано наступне: «монастир відновив Олександр Ян Яблоновський передаючи його у 1721 р. в руки о. Сильвестра Тарасовича (постриженець Грабовський), ігумена монастиря, надавши йому привілеї, які перед тим надав його батько, і хоч вони з часом втратили чинність, то вже давно до цього монастиря належали». Тоді він надав такі ж права на капличку при дорозі до Горожанки, де монахи тимчасово жили після спалення монастиря.

У 1739 р. монастир увійшов до складу Свято-Покровської конгрегації Василіянського Чину, а на капітулі в Дубні (1743) став частиною василіянської провінції Покрови Пресвятої Богородиці.

Папа Климент XIII в 1762 р. видав декрет, що всім, хто у визначений ординарієм день відвідає церкву св. Миколая на Кам'яній Горі у містечку Завалові та виконає відповідні релігійні практики, будуть відпущені гріхи. Тут щороку з 22 травня до 7 липня відбувалися щоденні відпусти. Ще до Другої світової війни відбувалися величаві відпусти в Завалові на Перенесення мощей святого Миколая.

1764 року до Завалівського монастиря було приєднано монастир святого Онуфрія в ЛитвиновіВаврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 46..

Монастир і церква на Кам'яній Горі не були самозабезпеченими, хоча вони мали близько 100 моргів поля та стільки ж лісу. Австрійський цісар Йосиф II наказав закрити монастир. Землю відали державі, а майно монастиря було передано до інших монастирів чину Василія Великого. Два великі дзвони перевезли до монастиря в Бучачі. Один із них був там ще до війни. Він мав напис «Сей дзвон до монастиря Завалова року Божія 1613». З одного боку на ньому був відлитий образ розп'ятого Ісуса Христа, а з другого — образ Матері Божої. Другий великий дзвін був пошкоджений, тому його наново відлили.

До 1711 року ігуменом монастиря був Сильвестр ТарасевичБатик Й., Кіцик Е., Пиндус Б. Завалів // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 591. — ISBN 966-528-197-6., якого у 1715 році призначили ігуменом монастиря Преображення Господнього у селі Жизномир.

Монастир святого Миколая в Завалові був закритий владою Габсбургів 1793 рокуВаврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 209..

Ігумени монастиря о. Вишновецький (1687 р.) о. Сильвестр Тарасевич (1700–1724 рр.) о. Теодор Долинський ( 1754 р.) о. Пахомій Негребецький (1762–1763 рр.) о. Порфирій Баранкевич (1764–1765 рр.) о. Йосафат Сєдлецький (1766 р.) о. Матковський (1769–1770 рр.) о. Леон Заславський (з червня 1773 р.) о. Теофан Душинський (з квітня 1775–1777 рр.) о. Сильвестр Грегорович (1778 р.) о. Антоній Смеречинський (1780 р.) о. Тадей Лашкевич (листопад 1782–червень 1783 рр.) о. Авксентій Дубнецький (червень 1783–липень 1786 рр.) о. Гераклій Білкевич (липень 1786–квітень 1788 рр.) о. Себастіян Фризінський (квітень 1788–листопад 1789 рр.) о. Іполит Ленкевич (листопад 1789–травень 1793 рр.)Слободян В. Василіянський монастир у Завалові в світлі джерел // http://shron1.chtyvo.org.ua/Slobodian_Vasyl/Vasyliianskyi_monastyr_u_Zavalovi_u_svitli_dzherel.pdf

Ченці монастиря

1754 рікВаврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 116. о. Теодор Долинський, настоятель о. Йосафат Зелінський о. Амброзій Мальковський о. Северіян Бойнєвич о. Йосиф Томчинський о. Іринарх Тихович о. Геннадій Онсаковський

1776 рікВаврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 174. о. Теофан Душинський, настоятель о. Теодозій Долинський, вікарій, сповідник о. Ґедеон Іваницький, до Служби о. Йоаникій Козловський, захристіянин бр. Олексій Карчевський, по дому

Примітки

Джерела Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—XX ст. Топографічно-статистична розвідка. — Рим, 1979. — 217 с. Підгаєччина в спогадах емігрантів / Упорядники-редактори: Богдан Мельничук, Богдан Хаварівський та Іван Шебешович. — Козова, 1994. — С. 130—148.