Естонська мова належить до південної гілки балтійсько-фінської групи фіно-угорських мов уральської мовної сім'ї. Найбільш спорідненими до неї є водська та лівська мови (мову виро часто розглядають як діалект естонської).
Писемність естонської мови заснована на латинській абетці на основі естонського алфавіту. На відміну від низки інших мов, у естонській відсутня категорія граматичного роду.
Граматичні процеси
Чергування ступенів Чергування ступенів в естонській мові — це граматичний процес, який впливає на шумні приголосні у кінці наголошеного складу слова. За видами чергування приголосні у словах поділяються на дві групи, т. зв. «сильні» та «слабкі» залежно від граматичної форми: одні передбачають слабкий ступінь, інші — сильний. Передбачити, який ступінь буде вимагати форма, неможливо: їх треба лише запам'ятовувати або звіряти за словником. Проте не у всіх словах чергування ступенів є обов'язковим; зокрема у словах з коренем, який складається із трьох або більше складів, так само, як і у словах з односкладовим коренем, воно не потрібне.
Чергування ступенів надає складові додаткової довготи. Якщо склад є довгим, через сильний ступінь він стане наддовгим. Слабкий ступінь залежно від певних факторів може не мати додаткової довготи. У деяких словах чергування ступенів проявляється лише через наявність або відсутність додаткової довготи, у той час як самі приголосні не змінюються.
У цій статті додаткова довгота позначена символом ` перед голосним складу.
Принципи чергування довгих приголосних доволі прості:
після коротких голосних сильний ступінь виражається через подвійний глухий приголосний, у той час слабкий ступінь — через один глухий приголосний; після довгих голосних або сполучення приголосних сильний ступінь виражається одним глухим приголосним, у той час як слабкий — дзвінким приголосним; подвійний глухий ss підпадає під чергування ступенів лише на кінці сполучення приголосних; у такому випадку в слабкому ступені один s випадає.
Сильний ступіньСлабкий ступіньПрикладиppps'epp : sepatttv`õtta: võtankkkh'akkama: hakatapbk'upja: kubjas, k'ilp : kilbitds'aatev: saadan, k'artma: kardankgv'ilkuma: vilgunsssk'irss : kirsi Принципи чергування ступенів для поодиноких дзвінких приголосних є більш різноманітними. Слабкий ступінь може взагалі виключити приголосний, що відобразиться на голосних та додасть додаткової довготи. Сильний ступіньСлабкий ступіньПрикладиПриміткиbvk'aebama: kaevata∅tuba: t'oaЯкщо стоїть після u.d, t∅`aed : aia, l'eht : leheГлухий t з'являється у сполученні ht.jrada: rajaЯкщо після нього стоїть a, а перед — короткий голосний окрім e або i.g, k∅`arg : ara, lugema: l'oen, h'ahk : hahaГлухий k з'являється у сполученнях hk та sk.jm`ärg : märjaЯкщо після нього стоїть a або e, а перед ним — l або r, перед якими у свою чергу стоїть e, ä чи ü. Також є чотири окремі асимілятивні зразки чергування приголосних: Сильний ступіньСлабкий ступіньПрикладиmbmmh'amba: hammasndnnk'andma: kannanldllp`õld : põllurdrrk'ord : korra Якщо приголосний у слабкому ступені випадає, голосні сусідніх складів можуть сполучатися. У такому випадку вони зазнають наступних змін:
якщо перший голосний є довгим, він скорочується. Приклад: r'oog : r'oa, n'eedma : n'ean.
якщо перший голосний — i, u або ü, він змінюється на e, o чи ö відповідно. Приклад: nuga : n'oa, s'aagima : s'aen, süsi : s`öe. якщо перший голосний — дифтонг, що закінчується на e, e переходить в j. Приклад: p'oeg : poja, aeglema : ajelda. якщо перший голосний — дифтонг, що закінчується на u, u переходить у v. Приклад: h'aug : havi. якщо перший голосний — дифтонг, що закінчується на будь-який інший звук, другий голосний зникає, якщо він ідентичний. Приклад: t'eadma : t'ean, l'iug : l'iu.
Асибіляція Асибіляція — це зміна, яка відбулась у прото-фінській мові, в результаті якої сполучення ti перетворилось на si. Ця зміна більше не є продуктивною або передбачуваною, але її наслідки досі можна спостерігати у певних формах слів, зокрема у випадку, коли s з'являється там, де мав би бути t або d. Окрім цього це явище також спричинює появу нових принципів вищезгаданого чергування ступенів, коли s з'являється у певних формах як сильного, так і слабкого ступеню, наприклад:
käsi, генітив (род. відм.) одн. käe, ілатив одн. kätte, партитив (частковий відмінок) мн. käsi. uus, ген. одн. uue, іл. одн. uude, парт. мн. uusi. vars, ген. одн. varre, іл. одн. varde, парт. мн. varsi. kaas, ген. одн. kaane, іл. одн. kaande, парт. мн. kaasi. Це також зразок іншої зміни у деяких словах, яка зникає перед s. Отже в асибільованих формах n випадає. kolmas, ген. одн. kolmanda. Тут також випадає n перед s. kaks, ген. одн. kahe, ілатив одн. kahte. У цьому випадку сполучення ht переходить у ks там, де наявна асибіляція. minema, форма 1 ос. одн. теп.часу lähen, форма 1 ос.одн. мин.часу läksin. Те саме, що було згадано вище.
Відмінки Традиційно в естонській виділяють 14 відмінків.
Основні відмінки
Номінатив (називний) Найчастіше номінатив позначає підмет фінітного дієслова, станівник або іноді також додаток. У складених словах перша частина слова може стояти у номінативі, хоча у таких випадках найчастіше вживається генітив.Приклади: Maja on suur : будинок [є] великий
See on maja : це [є] будинок
Osta maja! : купи будинок!
Форма номінатива однини є основною (незмінною) формою усіх іменників естонської мови. Форма номінатива множини утворюється через додавання суфіксу -d до форми генітива однини.
Генітив (родовий) Генітив може позначати додаток, означення приналежності, а також використовуватися з післяйменниками або як перша частина складеного слова.Приклади: Ostsin koera : я купив собаку
Naabri kass : кіт сусіда
Lennuki ees : перед літаком
Lennukimootor : мотор літака
Від форми генітива однини слова утворюються форми усіх інших відмінків однини, крім номінатива і партитива; також, як вже зазначалося, від форми генітива однини утворюється форма номінатива множини.
Форма генітива множини утворюється через додавання суфіксу -de або -te до форми партитива однини.
Партитив (частковий) Партитив є типовим відмінком як фінської, так і естонської мов. Здебільшого форма цього відмінка використовується як додаток (певні дієслова вимагають після себе додаток у формі партитива) та у такому разі позначає процес або дію, що триває. Також іменник у партитиві вживається після прийменників та усіх числівників окрім üks (один): üks raamat (одна книжка) — kaks raamatut (дві книжки).Приклади: Näen lennukit : я бачу літак
Keset raamatut : всередині книжки
Форми партитива однини утворюються різними способами; одним із прикладів цього є додавання закінчення до форми генітива однини: raamat; raamatu → raamatut (книжка), lennuk; lennuki → lennukit (літак), lind; linnu → lindu → lindu (птах).
Пролатив Деякі мовознавці розглядають пролатив як або п'ятнадцятий відмінок естонської, або прислівникову форму . Він здебільшого вживається у художній та застарілій літературі, проте може зустрічатися і у звичайних словах та виражати, відношення виражене в українській прийменниками через, по, певним шляхом, аналогічне англійським конструкціям з прийменником by, напр.: meritsi (морем, по морю), meilitsi (по/через електронну пошту), jalgsi (пішки); käsitsi (руками, вручну).Приклади: Me suhtlesime meilitsi : ми спілкувалися через електронну пошту
See tuli postitsi : це надійшло поштою
Ma teen seda käsitsi : я роблю це [своїми] руками
Ma reisin maitsi : я подорожую по суші (сушею)
Пролатив в естонській мові утворюється за допомогою закінчення -(i)tsi або -si, що додається до форми номінатива однини. Якщо іменник закінчується на приголосний, додається кореневий голосний, узятий з форми генітива однини (зазвичай це -i). До слова, що закінчується на приголосний, додається -(t)si, а до слова, що закінчується на голосний, —- tsi. Якщо слово закінчується на подвійний голосний, напр. aa, тоді цей голосний скорочується і отримує суфікс -i- перед закінченням пролатива, напр. maitsi (через/по землі), töitsi (через/по роботі). Форми пролатива множини не існує, оскільки при випадку вживання цього відмінка немає потреби між розрізненням однини та множини.
Окрім пролатива, в естонській виділяють також інструктив, форми якого утворюються подібним чином. Ці два відмінки зазвичай не виділяються серед інших відмінків естонської мови. №ВідмінокОднинаМножинаПриклад естонськоюПриклад українськоюПриклад естонськоюПриклад українською1Номінативilus raamatкрасива книжкаilusad raamatudкрасиві книжки (множина або повний додаток)2Генітивilusa raamatuкрасивої книжки, красиву книжку (повний додаток)ilusate raamatuteкрасивих книжок3Партитивilusat raamatutкрасиву книжку (частковий додаток)ilusaid raamatuidкрасиві книжки (частковий додаток)4Ілативilusasse raamatusseв красиву книжкуilusatesse raamatutesseв красиві книжки5Інесивilusas raamatusу красивій книжціilusates raamatutesу красивих книжках6Елативilusast raamatustіз красивої книжкиilusatest raamatutestіз красивих книжок7Алативilusale raamatuleна красиву книжкуilusatele raamatuteleна красиві книжки8Адесивilusal raamatulна красивій книжціilusatel raamatutelна красивих книжках9Аблативilusalt raamatultз красивої книжкиilusatelt raamatuteltз красивих книжок10Транслативilusaks raamatuks(стати, перетворитися) на красиву книжкуilusateks raamatuteks(стати, перетворитися) на красиві книжки11Термінативilusa raamatuniдо красивої книжкиilusate raamatuteniдо красивих книжок12Есивilusa raamatunaяк красивої книжкиilusate raamatutenaяк красивих книжок13Абесивilusa raamatutaбез красивої книжкиilusate raamatutetaбез красивих книжок14Комітативilusa raamatugaз красивою книжкоюilusate raamatutegaз красивими книжками Залежно від тлумачення виділяють від 6 до 8 місцевих відмінків із загальної кількості.
Частини мови За здатністю відмінюватися слова в естонській мові поділяються на змінювані та незмінювані. Змінюваними є номінальні частини мови (іменник, прикметник, числівник, займенник) та дієслова.
Номінальні частини мови (зокрема іменники) змінюються за 14 відмінками та двома числами (одниною та множиною). Дієслова змінюються за трьома особами, двома числами, двома часами, чотирма способами, двома станами та двома особливими формами: позитивною та негативною. Незмінювані слова не змінюються за відмінками або змінюються лише частково.
Змінювані частини мови
Іменник та його відмінювання
Відмінникові закінчення, що додаються до іменників, є наступними: Відмінок Закінчення однини Закінчення множини Значення/використання Основні/граматичні відмінки Номінатив ∅ (з або без голосної) -d Суб'єкт, об'єкт або імператив, (у множині) повний (обмежений) об'єкт Генітив ∅ (із голосною) -de/-te Належність, відношення, (в однині) повний (обмежений) об'єкт Партитив -d, -t, ∅ (із голосною) -id, -sid, ∅ (змінений голосний) Частковий об'єкт, невизначена кількість Внутрішньомісцеві відмінки Ілатив -sse, -∅ (with vowel) -desse/-tesse, -isse В, у щось (напрям руху) Інесив -s -des/-tes, -is В, у чомусь (розташування) -st -dest/-test, -istЗ, із чогось Зовнішньомісцеві відмінки Алатив -le -dele/-tele, -ile На щось, до чогось (напрям) -l -del/-tel, -il На чомусь (розташування) Аблатив -lt -delt/-telt, -ilt З, від чогось Інші відмінки Транслатив -ks -deks/-teks, -iks Перетворення на когось/щось, становлення кимось/чимось, перехід до певного стану -ni -deni/-teni До чогось (певного часу, місця) -na -dena/-tena Виступ як когось/чогось -ta -deta/-teta Без чогось -ga -dega/-tega З, разом із кимось/чимось,
Зазначені закінчення додаються до кореня слова, який утворюється із:
генітива однини: для відмінків однини (окрім називного однини та множини та партитива)
партитива однини: для родового відмінку множини генітива множини: для усіх відмінків множини (окрім називного та партитива)
Форми номінатива, генітива та партитива однини неможливо передбачити, їх треба звіряти за словником (оскільки може з'являтися чергування ступенів).