Крупелла́рій або крупелля́рій ( мн. ) — тип давньоримського гладіатора у важких обладунках імперських часів, початково галльського походженняShadrake, Susanna. The World of the Gladiator. The History Press Ltd., Tempus Pub. Ltd., 2005. , . Вони є погано дослідженим типом гладіаторів, невеличку згадку про крупелларіїв можна знайти лише у Тацита.
Етимологія Термін крупелларій має кельтське походження, від галльського дієслова crup, що означає «підтягнути», «зміцнити» і також «зробить безсилим, таким що пересувається з трудом».
Зовнішній вигляд Зовнішній вигляд крупелларія можна уявити завдяки знайденій у Франції, у місті Версіньї, бронзовій статуетці, датованій I-м сторіччям н. е. (зараз знаходиться у ), яка схожа на опис крупелларіїв у Тацита. Згідно з німецьким дослідником вона дійсно зображує саме крупелларія. З іншого боку, існує припущення, що статуетка зображує андабата — гладіатора, якій бився усліпу, у глухому шоломі, який не мав щілини для огляду; оформлення шолома допускає таке трактування. Фігурка воїна одягнута у пластинчатий обладунок, схожий на легіонерський панцир лорика сегментата, пластинчаті наручні (маніка), набедреники та поножі. На голові він має шолом циліндричної форми, усіяний невеличкими отворами, схожий на середньовічний лицарський великий шоломManica, Caballo (Paul Brown) 2007, Romanarmy.net/manica.shtml . У сучасних реконструкціях крупелларію також додаються щит і меч, не загадані у Тацита, або меч у одній руці і кинджал у другій (графічна реконструкція Пітера Денніса для книжки «Гладіус» ()).
Історія Перша і єдина згадка про крупелларіїв в античних джерелах знаходиться в «Анналах» римського історика Тацита. У третій книзі твору він описує, як у 21 році н. е., під час правління другого римського імператора, Тиберія, галльські племена яких очолив , і едуїв, очолюваних , підняли проти римлян повстання галльських боржників. Серед інших повсталих едуев Тацит згадує важко захищених галльських гладіаторів, які мали назву крупелларіїв. Вирішальна сутичка едуїв з римським військом відбулася поблизу (сучасний Отен у Франції); крупелларіїв Сакровір зробив основою свого бойового порядку — вони стали у центрі попереду, усі інші розташувались обабіч і позаду. Саме крупелларії чинили найбільшій спротив римлянам, вони були настільки невразливі для зброї, що легіонерам довелося застосувати сокири і мотики (кайла) щоб їх подолати:
Існує припущення, що Тацит мав на увазі тип гладіатора, що звався «галл», але цей гладіатор не мав дуже важкого обладунку, як і мірмілон, в якого згодом трансформувався «галл»Book III, 43, 46 in The Annals of Tacitus, Loeb, 1931 Note 8: «Since the Gauls despised body-armour, the phrase must refer only to the conventional equipment of the „Gallus“ (murmillo)».
Примітки
Джерела