Анатолій Васильович Гнатюк ( 12 червня 1964, Немирівка Старокостянтинівського району Хмельницької області) — український актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, співак, телеведучий. Заслужений артист України (2004), Народний артист України (2015).
Життєпис Навчався гри на баяні в Старокостянтинівській музичній школі. Продовжив навчання в драматичній студії при Палаці піонерів у Києві.
Після закінчення в 1981 році Київського інституту театрального мистецтва (акторський факультет, викладачка Зимня Валентина Іванівна) працює в Національному драматичному театрі імені Івана Франка (Київ).
Сім'я Рідний брат — Микола Гнатюк, естрадний співак. Дружина — Олена Чередніченко ( 18 липня 1962). Син — Богдан Гнатюк (режисер, драматург, сценограф; 28 червня 1988).
Акторська творчість
Телебачення
Вів низку програм, зокрема: 1998 — «Музична пошта» (УТ-2), 1999 — «Фільм на замовлення» (СТБ), 2002 — «Київ театральний з Анатолієм Гнатюком» («Київ»), 2003—н.ч. — «Лото-забава» («М. С. Л.»), 2003 — «Факти» («ICTV»), 2011 — «Вікна-Новини» (СТБ), 2011 — «Репортер» (Новий канал), 2014 — «Факти тижня. Нічна варта» («ICTV»).
Концертні програми Виступав як співак у концертних програмах, а також з сольною програмою «Посміхнемось разом». У 2003 році випустив сольний альбом «Крила». Разом з братом Миколою Гнатюком виконав пісню «Ой смереко», що стала шлягером.
Ролі в театрі Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка Іван Барильченко («Суєта» І. Карпенка-Карого), Санчо Панса («Сміх і сльози Дон Кіхота» за М. де Сервантесом), Барон Тузенбах («Три сестри» А. Чехова), Степан («Кохання в стилі бароко, або Любов з неохоти» Я. Стельмаха), Голохвастов («За двома зайцями» М. Старицького), Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя); — «Шельменко-денщик» за однойменною п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка; реж. Петро Ільченко — Шельменко — «Мартин Боруля» за однойменною п'єсою Івана Карпенка-Карого; реж. Петро Ільченко — Націєвський, регістратор із ратуші — «Весілля Фігаро» за мотивами однойменної п'єси П'єра Бомарше; реж. Юрій Одинокий — Бартоло — «Дами і гусари» Олександра Фредро; реж. Юрій Одинокий — Гжегож — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» Іллі Ільфа та Євгена Петрова; реж. Дмитро Чирипюк — Остап Бендер — «Поминальна молитва» Григорія Горіна за мотивами збірки оповідань Шолом-Алейхема «Тев'є-Молочар»; реж. поновлення Дмитро Чирипюк (поновлення легендарної вистави «Тев'є-Тевель», поставленої Сергієм Данченко у 1989 році) — Менахем — «Сірано де Бержерак» за однойменною п'єсою Едмона Ростана; реж. Юрій Одинокий — Карбон де Кастель Жалу
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»
Фільмографія — Це ми, господи… — епізод — Вінчання зі смертю — епізод — Леді Бомж — епізод — Сьогодні і назавжди — Троянський спас — Колот 2004 — Другий фронт — Ляхов — телесеріал «Махно», реж. М. Каптан — генерал Шкуро — Дев'ять життів Нестора Махна — генерал Шкуро — Дот — командир розвідників — Танець нашого кохання — Геннадій — Сусіди — Брат за брата–2 — Чернецький — Трубач — Сергій Петрович 2014 — Муж на годину — Славонька — Посттравматична рапсодія — Гундермарк — Дві матері — Тарас. Повернення
Нагороди і відзнаки
Заслужений артист України (2004), Народний артист України (2015). 2025 - Нагороджений орденом "За заслуги" 3 ступеня
Примітки
Посилання
Анатолій Гнатюк на сайті Театр ім. І. Франка Анатолій Гнатюк на сайті Kino-teatr
Література Грицук В. Нова грань органічності // Кіно-Театр. 2000. № 4; Гуренко Л. Мудрий Фіґаро // Театр.-концерт. Київ. 2002. № 5–7.