Церква Святого Іоанна Богослова — дерев'яна церква, розташована в центрі села Балашівка Березнівського району Рівненської області. Вважають, що існуюча сьогодні дерев'яна церква походить з 1755 року, а в 1850 році, ймовірно, отримала прибудовану дзвіницю. Церква була парафіяльною. Неодноразово ремонтована і оновлена в першій третині ХХ ст. Була не чинною з 1942 до 1950 року, а також з 1962 до 1979 року. Споруду оновлювали у 1990-х і 2000-х роках. В користуванні громади УПЦ МП. Впродовж своєї історії храм святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова займався просвітницькою та благодійною діяльністю.
Іконостас храму Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова трьох'ярусний із горизонтальним розташуванням ікон. Він не позбавлений аскетичних рис, щоправда „царські ворота” мають ажурне різьблення. В храмі зберігаються старовинні ікони. Це зображення святого Василя, архістратига Михаїла, Миколи Чудотворця, образ Богоматері, Христа Вседержителя та інші. Точний час створення цих ікон невідомий, але можна припустити, що вони були створені в другій половині - кінці XVIII - початку XIX ст., тобто в добу пізнього бароко та романтизму, класицизму. В храмі зберігається історична й культурна пам’ятка - це Євангелія надрукована в 1743 році братством при храмі Успіння Пресвятої Богородиці в місті Львові.
Будівництво та приход За часів поміщицького володіння село Балашівка відносилося до Ровенського повіту Березнівської волості. В цей час село було у власності поміщика Адама Бєльського, який у 1755 році побудував церкву в честь апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Про це, зокрема, говориться в історичному джерелі „Ведомость Епархии и губернии Вольїнского уезда села Білашовки за 1849 г.": „церков построєна 1755 году поміщиком Адамом Бєльським". На будівництво церкви було виділено 258 квадратних сажнів землі на правах оренди. На кошти поміщика Бєльського в селі було збудовано перший храм, який прослужив на потребу мешканцям села майже століття. На жаль, про цю особистість мені не вдалося дізнатися більше через відсутність даних в державних архівах м. Рівного, м. Луцька та м. Житомира. Тепер на тому місці, де була церква побудований будинок для вчителів.
Церква та дзвіниця були побудовані із дерева. Царські ворота були простої столярної роботи, довжина яких становила 20 сажнів, ширина - 9, висота - 26. Іконостас був теж дерев'яний, на той час коштував 15 срібників. „Церковна утварь" була бідною, з „церковної утварі" найбільш цінною була срібна чаша, а всередині позолота. У храмі було двоє штатних людей - приходський священик та дяк.
До Білашівського приходу відносилися церква села Лінчин і села Михалин. Про церкву с. Лінчин мало що відомо, навіть не відомо ким і на чиї кошти вона збудована, але всі відомості з цієї церкви надходили до храму Іоанна Богослава. Зокрема, мною були виявлені „Книги запису прихода и расхода денежньїх сумм и капиталов Ровенскаго уезда села Ленчина Богородичной церкви в течении 1878 - 1892 гг., 1902- 1904гг., 1911 - 1913гг."
Церковні землі храму Іоанна Богослова становили 268 сажнів. Землі розміщувалися від Березного до Комарні, завдовжки 24 десятини і завширшки 12 десятин, а ще 26 десятин комісія визнала непридатними для землеробства. Відомо, що 15 лютого 1750 р. поміщик Адам Бєльський надав церкві землю під забудову. Отже, можна зробити висновок, що раніше храму в селі не було.
З 1791 р. село знаходилося у власності поміщика Михайла Леонтієвича Корженівського, тому що архівні дані говорять, що він подарував храму в 1791 році такі землі: 1. Від дороги на Михалин до мосту. 2. Від Мойсея Луцика до дороги на Лінчин - тут знаходиться оранки на шість днів. 3. Від Березного до Михалина, зокрема в Остижах і до Дем'яна Самья - оранки на п'ять днів. 4. Урочище Тимошовщина на десять днів, а від Комарні і границі Хотин тут сінокосу на 25 косарів.
В 1839 р. приходського священика не було. Службу в храмі проводив дяк Григорій Павлович Табаковський.
У 1846 р. в село прибуває священик Семен Фемитович Онурковський.
З 1848 р. священиком храму став Феофан Максимович Ненадкевич, якому на той час виповнилося 27 років. Він мав дружину Марію 22-річного віку. Дяк - Григорій Павлович Табаковський мав сім'ю з п'яти чоловік: дружину Марію, синів Василя та Захарія, доньку Февронію. Паламарем був Минна Якович Синякевич. Благочинним в цей час був Василь Яновський.
Згідно церковних відомостей, кошти на будівництво нової церкви надав поміщик Михайло Корженівський. Храм був побудований в 1850 р. без єдиного цвяха, будівельним матеріалом було дерево. Власне храм був привезений із Березного, а дзвіниця була добудована жителями села. Храм був побудований у вигляді печери, іконостас був дерев'яний, різьблений.
В церковних відомостях говориться, що Михайло Корженівський володів селом і в 1854 р., але в переписі населення за 1861 р. говориться, що Балашівка належить поміщику Михайлу Малинському.
З 1871 - 1877рр. священиком був Михайло Степанович Савлучинський.
У „Відомість о церквах Святого Апостола и Евангелиста Іоанна Богослова села Белашовки и Входа в Храм Пресвятьія Богородицьі деревни Ленчина Ровенскаго уезда Вольїнской Епархии за 1856 г." говориться наступне:
1. Церква побудована в 1850 р. поміщиком Михайлом Корженівським.
2. Престол в церкві один на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.
3. „Утварь" необхідна і в достатній кількості.
4. Церковний клір-складається зі священика і дяка, для священика є дерев'яний будинок, який потребує ремонту, для дяка будинку немає.
5. Землі при цій церкві: „присадибної 268 квадратних сажнів, орної - 10 десятин, під сінокіс - 10 десятин і під зарослями - 26 десятин."
6. При цій церкві є приписна церква в с. Лінчин.
7. Відстань церкви від Волинської духовної консисторії в 180, а від місцевого Благочинного в 86 верстах.
8. Найближча церква: Михайлівська в с. Моквин в 9-ти верстах і Покровська в с. Хотинь в 10-ти верстах.
9. При цій церкві є стара дерев'яна церква побудована в 1755 р.
10. На утримання священослужителя - 136 рублів сріблом.
11. Опис церковного майна зроблений в 1816 р. і скріплений присутнім Ровенскаго Духовного Правленія Симеоном Федоровичем.
12. В церкві зберігаються „Исповедньїе ведомости" з 1828 г.
13. В церкві зберігаються „Метричні копії" з 1757 р.
В цей час приходським священиком був Феофан Максимович Ненадкевич. Він був сином священика Волинської Єпархії Луцького повіту с. Берестань. Навчався у Волинській духовній семінарії, вивчав курси Богословських наук. Рукопокладений в сан священика Преосвященним Ієрофеєм Єпископом Острозьким, Вікарієм Волинським 25 березня 1848 року і направлений в Балашівський приход. В 1855 р. отримав „Вьісочайшую Благодарность за пожертвование на военньїе надобности".
Дяком в 1856 р. був Симеон Григор'єв Нависелецький, син священика Волинської Єпархії Ровенського повіту.
В 1868 р. приходським священиком був Ігнатій Федоров Бельський 26- річного віку, він мав дружину Надію Львівну - 21 р., дочку Юлію -1р. Псаломщиком був Симон Григор'єв Новоселецький - 58 р., який мав 54-річну дружину Єфросинію Іванівну та 18-річного сина Олександра.
Священиком храму святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова в 1884 - 1886 рр. був Мирон Савлучинський. Він був сином священика, уродженець Волинської губернії Острозького повіту села Коростове. 15 липня 1865 р. він закінчив курси Богословських наук у Волинській Духовній семінарії. Рукопокладений в сан диякона 6 січня 1867 р. Ієрофеєм Єпископом Острозьким, Вікарієм Волинським, 8 січня рукопокладений в сан священика в церкві Преображення Господнього в містечку Торговиці Дубенського повіту. 24 лютого 1871 р. Волинська Духовна Консисторія назначає Савлучинського приходським священиком храму в с. Балашівка.
В 1888 рр. приходським священиком був Арсеній Гаськевич - 29 років, який мав 21-річну дружину Надію Феофанівну. Псаломщиком був Петро ГІриминський. Церковним старостою Трохим Прокопчук.
Для священика був житловий будинок, який був побудований на церковній землі в 1897 р. Будинок складався з чотирьох кімнат, кухні та комори. Також був будинок для дяка, але старенький. Для утримання приходу, тобто священика та дяка, церква виділяла 350 рублів в рік.
В 1899 р. священиком був Іоанн Никольський, псаломщиком Петро Приминський, церковним старостою Пантелеймон Іванов, церковними ключниками Авраам Литвин та Симон Ковалець.
В 90-х роках XIX століття лампадне масло, ладан, миро, муку, червоне вино, доставляв єврей Гермун Блехман, який мав свою лавку.
Отже, становище церкви в роки поміщицького володіння було стабільним. До Білашівського приходу відносилися храми в с. Михалин та Лінчин. Храм мав значну кількість землі. Значна кількість жителів села були прихожанами храму святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Однак, церковні відомості говорять, що в 1856 р. в Балашівці було 11 чоловіків - католиків та 10 жінок, в Лінчині - 7 чоловіків та 3 жінки, в 1882 р. в Балашівці була 1 жінка - католик, 1883 р. - 1 жінка - католик.
1901 — 1920 роки На початку XX століття село ще належало поміщику Михайлу Малинському. В 1902 р. в селі проживало 848 чоловік та було 102 двори. 26 лютого 1903 р. російський імператор Микола II видав Маніфест в честь дня народження престолонаслідника Олексія Миколайовича. Один із примірників був відправлений до села Балашівка і зберігався в храмі Іоанна Богослова. Вивчивши цей маніфест стає зрозуміло, що жителі села отримали ряд пільг.
В 1900 р. приходським священиком був Іоан Васильєв Нікольський, якому на той час було 29 років. Він мав дружину Любов Порфирівну - 28 років та 9-річну дочку Наталію. Псаломщиком був Петро Олександрович Приминський.
В 1905 р. гіроводяться зовнішні ремонтні роботи храму, на який було затрачено 850 рублів.
В цей час приходським священиком був Іван Іванович Литвинов, який закінчив курси Волинської Духовної семінарії. На початку своєї діяльності він був вчителем, пізніше, в 1874 році, а саме 14 вересня, він прийняв сан священика, а вже 20 листопада 1903 р. був відправлений на роботу в храм Іоанна Богослова в с. Балашівка. Він отримував платню в розмірі 300 карбованців. Одночасно священик Іван Литвинов був членом ревізійного комітету при Волинській Духовній семінарії.
В цей час дяком був Петро Олександрович Приминський, уродженець Волинської губернії- Заславського повіту села Шарлаські. До цього Петро Олександрович був послушником Кременецького монастиря, але 30 жовтня 1882 р. був направлений в село Балашівка на посаду псаломщика. Він отримував платню в розмірі 50 рублів. У Відомості за 1905 р. говориться, що в селі нараховується 5 католиків.
У 1907 р. населення становило 908 чоловік, а кількість дворів - 117. Приходським священиком був Віктор Фастович Качуровський, який працював в храмі до 1912 р.
В церковних відомостях говориться, що всі необхідні товари - вино, ладан, миро, єлей купляють в лавці житомирського купця Журавлива. Але, на жаль, про цю лавку і купця мені не вдалося нічого дізнатися через відсутність даних.
В 1912 р. під церковними будівлями знаходилася 1 десятина землі, 14 десятин були розорані, 18 десятин віддані під сінокіс, решта знаходилися у користуванні церковного кліру, всього 44 десятини. Ці землі знаходилися на відстані не більше однієї верстви від церкви і 13 десятин знаходилися на відстані семи верств від церкви. Середній дохід церковної землі становив 100 рублів.
В 1914 р. населення села становило 967 чоловік. Приходським священиком був Володимир Козловський, який за походженням був вихідцем з селян. Він закінчив Катеринославську Духовну семінарію і прибув у село 22 листопада 1913 року.
В село був направлений 24 грудня 1914 року псаломщик Іван Ананьєвич Божкевич, за походженням селянин, який отримував із казни 100 рублів та користувався церковною землею. Псаломщик закінчив народне однокласне училище і з 1891 - 1893 рр. був вчителем, а в 1894 р. Божкевич стає псаломщиком.
Церковними грошима, церковною печаткою і ключами від храму відав церковний староста Прокопчук Назарій, якого було обрано на цю посаду в 1914 р.