Давня історія Людина почала освоювати Кіпр не пізніш як за десять тисяч років до нашої ери. Про цей час розповідають, зокрема, поселення з неолітичного періоду з кам'яним посудом, знаряддям праці. Найвідоміше з них — Хірокитія з восьмого тисячоліття — є унікальним серед археологічних пам'яток цього періоду в усьому Середземномор'ї. У третьому тисячолітті на острові почали видобувати й використовувати мідь. Саме це природне багатство, а також щедра земля з її оливковими гаями, виноградниками, лісовими масивами з дикою звіриною, повними рибою річками зробили острів ласою метою для багатьох сусідів.
Наприкінці V тисячоліття до н.е. на острові стався технологічний стрибок. Ремісники стали активно виготовляти керамічні вироби, удосконалилися будівельні та землеробські технології. До кінця епохи середнього неоліту майстерність керамістів досягає розквіту, та й у наступні епохи кераміка займає одне з головних місць у мистецькому житті Кіпру. Спочатку це були прості, досить грубо зроблені судини. Найчастіше неглибокі чаші зі зливом, що формою нагадують кам'яні судини більш раннього периода. Також виготовлялися посудини, що зовнішнє нагадують гарбуз.
3800 р. до н.е. землетрусом було практично знищено культуру неоліту. Проте на території острова збереглися сліди присутності людини та артефакти, пов'язані з культурними традиціями спільноти. Поступово до 3500 до н.е. почала формуватися культура епохи мідно-кам'яної доби, яка отримала кілька назв у літературі: від мідного періоду до мідно-кам'яного віку і, нарешті, халколіту. Мідний вік (енеоліт/халколіт) складається з фаз Ерімі (халколіт I) та Амбеліку/Айос Георгіос (халколіт II).
Проте справжній прорив стався межі III і II тисячоліть до н. е., коли на Кіпрі стали активно вироблятися вироби з міді. Саме цьому металу острів завдячує своєю сучасною назвою (мідь латиною — kuprum). На Кіпрі були відкриті найбагатші поклади міді приблизно з 2000 року до н.е. мідь починають активно вивозити з острова (насамперед фінікійцям, єгиптянам та грекам).
Пізній період бронзової доби в історії Кіпру починається близько з 1650 до н.е. і завершується близько 1050 до н.е. з переходом на використання військових та господарських знарядь із заліза. Протягом усього цього періоду Кіпрська кераміка була основним товаром (після міді), що експортувався до країн східного Середземномор'я. Імпорт керамічних судин з острова в країни Леванту почався, в досить обмежених масштабах, ще в Середній бронзовій добі (1900 – 1600 рр. до н.е.), а в Пізній бронзовій добі він став збільшуватися, досягши свого піку наприкінці XV і XIV століть до н.е. Кіпрська кераміка зазвичай виготовлялася вручну, без гончарного кола. Вона характеризувалася деякими особливостями форми, кольору та декору судин, а також способу їх виготовлення. Найбільш популярними кіпрськими керамічними виробами цієї епохи, що експортувалися до країн Середземномор'я, були вази на високих кільцевих піддонах.
Кіпр починаючи з правління Тутмоса III і до царювання Тутмоса IV постачав Єгипту як мідь, а й інші товари, зокрема, ймовірно, ароматичні масла (також з опіумом).
Згодом острів заселили мінойці, котрі займались видобутком міді та залишили пам'ятки кіпро-мінойського письма. Імовірно після мінойської катастрофи XV ст. до н. е. на Кіпрі виникла держава Аласія, правитель котрої найменувався в XIV ст. до н. е. братом фараона. У ХІІІ ст. до н. е. острів був захоплений хеттами та єгиптянами. Після міграцій народів моря, на Кіпрі оселилися ахейці. Паралельно з цим відбувалась фінікійська колонізація Кіпра.
Після Троянської війни багато її учасників оселилися тут і створили десять царств, які проіснували до четвертого століття до нашої ери і занепали після смерті Александра Македонського. З еллінським періодом пов'язаний прекрасний міф про народження на південному узбережжі острова грецької богині кохання — прекрасної Афродіти, відомої ще й за іменем місця походження — Кіпріда. Тут вона пережила свій найщасливіший час — кохання з Адонісом. І досі на її честь на Кіпрі щороку влаштовують пишні свята. Острів був батьківщиною ще однієї популярної в Елладі і в цьому разі цілком реальної особистості — засновника філософської школи стоїків Зенона.
Геральдична композиція зі сфінксами та Світовим древом з'являється на Кіпрі в пізній бронзовій добі (1600–1050 до н. е.), але її повноцінне відтворення місцевими майстрами відомі лише з архаїчного періоду (750–480 до н. е.). Переважна більшість таких зображень на сході та південному сході острова дає привід пов'язувати їх з фінікійською експансією. До характерних рис кіпрської іконографії відносяться східний рух сфінксів і вдихання ними аромату квіток лотоса, представлених як частина Світового дерева. Протиставлення денного та нічного, а також верхнього та нижнього начал, яке знаходить вираз у деталях кіпрських варіантів композиції зі сфінксами, дозволяє розглядати її в контексті символіки відродження померлих.
Античність У 526 р. до н. е. після розгрому Єгипту, Кіпр увійшов до складу перської сатрапії Іонія. У 449 р. до н. е. під кінець греко-перських воєн, афінський десант із 200 кораблів захопив Кіпр та відбив перську контратаку з Кілікії, проте в 380 році цар Артаксеркс повернув острів до складу Персії на правах автономії. У 350 р. до н. е. на Кіпрі спалахнуло протиперське повстання, котре було придушене в 344 р до н. е. Внаслідок походів Александра Македонського Кіпр був приєднаний в 321 р. до н. е. до Єгипту. У IV—ІІІ ст. до н. е. Кіпр був захоплений селевкідами. У 58 р. до н. е. став римською провінцією.
Римський період З першого століття до нашої ери і до четвертого нашої — римський період кіпрської історії. Вона свідчить, що одним з проконсулів Кіпру був Цицерон. А в тодішній його столиці Пафосі якийсь час правила славнозвісна Клеопатра. Залишки розкішних маєтків того періоду з мозаїчними підлогами, термами, водогоном розповідають про розкіш, в якій жила тоді верхівка римського суспільства. А відреставрований в наші дні амфітеатр античного міста а з його чудовою акустикою і тепер є місцем проведення концертів і театральних вистав.
Кіпр можна вважати колискою християнства. У 45 році сюди прибули апостоли Павло, Варнава і Марк, які почали проповідувати християнство. Уже наступного року сам римський проконсул Кіпру Сергій таємно прийняв християнське віросповідання. А ще за рік вже була заснована християнська церква Кіпру, яка кілька століть, аж до підпорядкування в 330 році острова Візантії, діяла нелегально. За переказами, на початку нашого літочислення сюди прибув і був тут єпископом святий Лазар з Віфанії, якого, як пишеться в Євангелії, воскресив з мертвих Ісус Христос. За переказами, кілька разів для зустрічі з ним острів відвідувала Богородиця. На Кіпрі святий Лазар закінчив своє життя, де донині у місті Ларнака зберігаються його мощі.
У монастирі Кікос зберігається одна з трьох ікон, написаних святим Лукою ще за життя самої Богородиці. Вона є своєрідним портретом Діви Марії. А в заснованих у IV столітті імператрицею Оленою, матір'ю візантійського імператора Костянтина Великого, двох кіпрських монастирях (один з них — Монастир Святого Хреста) зберігаються фрагменти знайдених нею у Святій Землі Хреста Господнього й частини мотузок, якими був до нього прив'язаний Ісус Христос після пробиття цвяхами (щоби вага власного тіла не послужила падінню з хреста, розриву м'яких тканин тіла від металевих цвяхів).
Візантійський період У 395 році Кіпр став частиною Візантії, після її відокремлення від Західної Римської імперії. Цей період продовжувався майже 800 років, перерваний періодом арабського домінування 648—965. В цей же час кіпрська церква отримала статус автокефальної на Ефеському соборі.
688 року араби захопили Кіпр. Імператор Юстиніан II і халіф Абд аль-Малік зуміли досягти безпрецедентної домовленості. Наступні 300 років Кіпр знаходився під владою одночасно арабів і Візантії як кондомініум, незважаючи на постійні материкові війни між обома сторонами. Цей період тривав до 965 року, коли Візантія відроджуючись, остаточно не завоювала острів, утворивши тут фему Кіпр. У 1185 році останній візантійський правитель Кіпру, Ісаак Комнін підняв повстання і намагався захопити престол. Спроба перевороту виявилась невдалою, однак Комнін зумів втримати контроль над островом.
Дії Візантії проти Комніна зазнали невдачі, оскільки він заручився підтримкою сицилійського короля Вільгельма II Доброго. Імператор мав угоду із султаном Єгипту, згідно з якою повинен був закрити кіпрські гавані для хрестоносців.
Кіпр під владою хрестоносців У 1191 році, за часів правління візантійського імператора Ісаака II Ангела, англійський король Річард I Левове Серце захопив острів під час Третього хрестового походу. У квітні 1191 король Річард прибув на острів Родос, 6 травня 1191 флот захопив Лемесос. На шляху до Єрусалима знайшов притулок від сильного шторму у гавані Лімасола. Разом з ним були його сестра Іоанна й наречена Беренгарія Наваррська. Лицарі вирішили залишити жінок на острові до завершення походу й забрати їх на зворотному шляху. Однак невдовзі Річард дізнався, що місцеві правителі не дуже шляхетно поводяться з близькими йому жінками. Він перервав мандри на Схід, повернувся на Кіпр, завоював його і тут же справив своє весілля. І сьогодні в Лімасолі можна побувати в стінах церкви Святого Георгія, де відбувався той обряд. Ісаак Дука Комнін, попередній імператор Кіпру, прибув занадто пізно і відступив до фортеці в Колосії. Після поразки Візантії, Річард у червні 1191 відбув до Святої Землі з більшою частиною своєї армії. Кіпр залишався базою в тилу для хрестоносців. У 1192 році французький лицар Гі де Лузіньян отримав острів як компенсацію за втрату Єрусалимського королівства. Пануючи на острові майже триста років, хрестоносці намагалися насадити на ньому католицизм, але кіпріоти зберегли вірність православній традиції.
Венеційський період У 1489 році контроль над Кіпром захопила Венеційська республіка, після зречення королеви Катерини Корнаро. Венеційці поширюють на острові католицизм, тоді коли місцеве населення, що складалося переважно з етнічних греків, традиційно дотримується православ'я.
Через своє вигідне стратегічне положення острів неодноразово піддавався нападам Османської імперії.
Османський період У 1571 році острів був остаточно захоплений Османською імперією. Серед населення виникла нова спільнота — турки. Протягом 17-го сторіччя османське населення швидко зростало.
Османська імперія встановила на Кіпрі податкову систему. Грецьке та османське населення мало право на самоврядування. Османська імперія скасувала кріпосне право. Немусульманам було надано самоврядування, що значно закріпило позиції Православної церкви.
Архієпископ Кіпра став не лише духовним лідером, а й лідером етнічних греків, а церква стала хранителем грецької культурної спадщини і несла відповідальність за збір податків і передачу їх до османської адміністрації
Британський період Британський протекторат (British Protectorate) 1878—1914) Відповідно до таємного договору про протекторат, англійці отримали право на управління островом, за умови щорічної виплати в скарбницю Османської Імперії 99 799 фунтів стерлінгів. Формально Кіпр продовжував залишатися в складі Османської імперії, що допомогло заспокоїти представників досить численної мусульманської громади (21 %), але фактично реальна влада перейшла в руки британського верховного комісаріату, що на початку цілком задовольняло представників греко-православної більшості, позаяк британці були налаштовані на проведення ряду економічних реформ і поліпшення транспортної інфраструктури.
Британська військова окупація (British military occupation (1914—1922)