Рома́н Микола́йович Кова́ль ( 10 квітня 1959, Горлівка) — український громадський діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття. Від 1989 р. — учасник боротьби за незалежність України у ХХ столітті. Член Національних спілок журналістів (1995) та письменників (1998) України. Академік Академії наук вищої освіти України (23.12.2013). Президент Історичного клубу «Холодний Яр» (від січня 1997).

Життєпис Роман Коваль народився 10 квітня 1959 року в місті Горлівка Сталінської області в родині вчителів — Надії Василівни Курило та Миколи Федотовича Коваля. Освіта вища медична (Київський медичний інститут, лікувальний факультет, 1981 р.). Працював лікарем-інтерном 7-ї клінічної лікарні Києва, терапевтом 10-ї клінічної лікарні міста Києва, терапевтом, старшим терапевтом і завідувачем поліклінічного відділення 7-ї (4-ї) клінічної лікарні Києва.

Помічник кореспондента Радіо Свобода Сергія Набоки (лютий 1989 — квітень 1990).

Учасник самвидаву: редактор газети «Прапор антикомунізму» (1989), член редколегії газети «Вільне слово» (1989), у 1990 році — редактор газети «Визволення», редактор газети «Нескорена нація» (08.1990 — 12.1993), від січня 1994 р. — редактор газети «Незборима нація».

Член Народного руху України за перебудову (з 02.1989). Член Української Гельсінської спілки (25.12.1989 — 1990; рекомендацію дав дисидент і політв'язень Сергій Набока).

Учасник Установчої конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (11 — 12 лютого 1989 р., Київ, Будинок кіно), Установчої конференції «Меморіалу» (4 березня 1989 р., Будинок кіно), першого мітингу НРУ за перебудову (19 березня, біля Республіканського стадіону). Того ж дня, 19 березня, взяв участь у першому вшануванні героїв Крут на Аскольдовій могилі, попри активну протидію КҐБ і міліції, підконтрольних Москві.

Делегат Установчої конференції Київської крайової організації НРУ за перебудову (1 липня 1989 р., Київ, Будинок кіно); учасник несанкціонованих демократичних мітингів навесні — влітку 1989 р. в Києві та Полтаві. Лікар Установчого з'їзду НРУ за перебудову (8 — 10 вересня 1989 р., конференц-зал Київського політехнічного інституту). Учасник демократичних мітингів у Києві восени 1989 року та перепоховання політв'язнів Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина в Києві 19 листопада 1989 року, яке перетворилося на багатотисячний виступ проти імперської політики Москви.

Учасник Науково-практичної конференції Української Гельсінської спілки, яка відбулася 17 березня 1990 р. в одній з аудиторій Київського політехнічного інституту під головуванням Левка Лук'яненка. Помічник легендарної Оксани Мешко (1990).

Учасник багатотисячної антикомуністичної маніфестації в День землі (Київ, 22 квітня 1990 р.). 30 квітня 1990 р. на 1-му з'їзді УГС-УРП обрано до Ради Української республіканської партії, яку очолив Левко Лук'яненко. Того ж дня Р. Коваля обрано до проводу УРП — секретарем з ідеологічних питань, тобто одним з керівників першої політичної організації, у програмі якої було зазначено мету — незалежність України.

Як член проводу Української республіканської партії Роман Коваль улітку 1990 р. у складі делегації Української республіканської партії (з дисидентом і політв'язнем Василем Овсієнком) узяв участь у переговорах з лідерами і ветеранами Організації кримськотатарського національного руху в Сімферополі — для налагодження спільної боротьби проти російської імперії.

24 липня 1990 р. Роман Коваль узяв участь у піднятті синьо-жовтого прапора над Київською міської радою. Як член проводу УРП Роман Коваль (до 24 серпня 1991 р.) став організатором багатьох антикомуністичних мітингів, маніфестацій, пікетувань, зокрема й головного офісу КҐБ в Києві на вул. Короленка, 38 (тепер Володимирська, 38) 2 вересня 1990 р. — до річниці Червоного терору, проголошеного червоною Москвою. Скрізь публічно виступав за проголошення Української держави.

У 1990 р. вийшла друком перша антиленінська й антикомуністична книжечка Р. Коваля «Гасла і дійсність» (самвидав).

Від грудня 1992 року — заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», голова ДСУ (грудень 1993 — червень 2003).

Р. М. Коваль підпадає під дію Закону України від 9 квітня 2015 р. «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 25, ст. 190; зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3005-IX від 21.03.2023), який спрямований на визнання учасників боротьби за незалежність України у XX столітті головними суб'єктами боротьби за відновлення державної незалежності України — борцями за незалежність України у XX столітті, встановлення правового статусу борців за незалежність України у XX столітті, визначення права такої категорії осіб на отримання державних та муніципальних соціальних гарантій.

Творчість

Книги

«Гасла і дійсність» (два видання: Київ, 1990; Київ, 1991). «Чи можливе українсько-російське замирення?» (Стрий, 1991). «З ким і проти кого» (Київ, 1993). «Про ворогів, союзників і попутників» (Київ, 1993). «Підстави націократії» (Київ, 1994). «Філософія українства» (Київ, 1995) . «Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії» (Київ, 1998). «Отаман святих і страшних» (Київ, 2000). «Повернення отаманів Гайдамацького краю» (Київ, 2001). «Трагедія отамана Волинця» (Київ, 2002); у співавторстві з Костянтином Завальнюком. «Ренесанс напередодні трагедії» (Київ, 2003). «Нариси з історії Кубані» (Київ, 2004) . «І нарекли його отаманом Орлом» (Київ, 2005) . «Багряні жнива Української революції» (два видання: Київ, 2005, Київ, 2006) . «За волю і честь» (Київ, 2005) . «Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу» (Київ, 2006). «Тернистий шлях кубанця Проходи» (Київ, 2007: два видання). «Операція „Заповіт“. Чекістська справа № 206» (Київ, 2007). «Отаман Зелений» , (чотири видання: Київ: «Наш формат», 2008, 2011, доповнене, 2014, доповнене; 2016). «Таємниця отамана Зеленого» (два видання: Київ, 2008; Київ, 2024). «Отаман Орлик» (два видання: Київ, 2010; Київ, 2015). «Петро Дерещук і Дмитро Цвітковський. До історії партизанського-повстанського руху на Уманщині в 1920—1924 р.» (Київ, 2010). «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею» (Вінниця, 2012). «Тиха війна Рената Польового» (Київ, 2011). «Іван Ремболович» (два видання: Київ, 2012; Київ, 2013). «Чорний Ворон: п'ять біографій» (Київ, 2013). «Сто облич Самостійної України» (Київ, 2013). «Крізь павутиння змосковщення» (Київ, 2013). «Шевченкіана Михайла Гаврилка» (Київ, 2014). «Сто історій Визвольної війни» (два видання: Київ, 2015; Київ, 2025). «Філософія сили» (два видання: Київ, 2016; Київ, 2023). Коваль Р., Моренець В. «Подєбрадський полк» Армії УНР. — Т. 1 (Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Український пріоритет»; два видання: 2015; 2016, виправлене). «Історія Холодноярської організації» (Київ — Кам'янець-Подільський: Історичний клуб «Холодний Яр», ПП «Аксіома», 2016). Коваль Р., Моренець В., Юзич Ю. «Подєбрадський полк» Армії УНР. — Т. 2 (Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Орієнтир», 2017). «Яків Орел-Гальчевський: боротьба та філософія боротьби» (Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Орієнтир», 2017). Коваль Р., Моренець В., Юзич Ю. «Сумщина в боротьбі. Біографії, історії, спогади» (Київ: Історичний клубу «Холодний Яр», в-во «Орієнтир»; два видання: 2017; 2018). «Здолати Росію» (Два видання: Київ, 2018; Київ, 2023). «Скажи батькам, що був чесним» (Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», 2019). «Подєбрадський полк» Армії УНР" (т. 3; у співавторстві з Віктором Моренцем і Юрієм Юзичем; Київ, 2020). «Житомирщина в боротьбі» (Київ, 2020). «Жінки у Визвольній війні. Історії, біографії, спогади. 1917—1930» (Київ: 2020). «Донбас: радість і біль. 2014—2020» (Київ, 2020). «Полковник Болбочан. Спогади, свідчення, документи» (два видання: Київ, 2020; Кам'янець-Подільський, 2022; у співавторстві). «Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи» (два видання: Київ, 2021; Київ, 2023; у співавторстві з Юрієм Юзичем). «Коростишів у боротьбі за Українську Народну Республіку» (Київ, 2022). «Тарас Силенко, співець непримиренної України» (у співпраці зі Святославом Силенком, Лесею Козенко, Євгеном Букетом; Київ, 2022). «Український націоналізм. Основи ідеології» (Київ, 2023, співавтор; упорядник Олег Однороженко). «Хоробре серце Олега Куцина» (2026, у співавторстві з Іриною Гармасій). </div>

Редактор-упорядник книг

«Невольницькі плачі» Зеновія Красівського (два видання: Київ, 1995; Київ, 2007). «Українські герої» Анатолія Бедрія (1995). «Героїзм і трагедія Холодного Яру» (Київ, 1996). «Кость Блакитний, отаман Степової дивізії» (Київ, 1997). «Записки повстанця» Марка Шляхового (Київ, 1999). «Медвин в огні історії» (Київ, 2000). «Українська афористика Х-ХХ ст.» (Київ, 2001). «Рейд у вічність» (Київ, 2001). «Самостійна Україна» Миколи Міхновського (три видання: Київ, «Діокор», 2002; Київ, «Діокор», 2003; Київ, «Наш формат», 2023). «Кубанська Україна» Рената Польового (Київ, 2002). «Кобзарі в моєму житті» Рената Польового (Київ, 2003). «Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу» (2005) ; у співавторстві з Віктором Рогом. «Душею з вами» Лідії Чучупак-Завалішиної (Київ, 2005). «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського (Київ — Львів — Дрогобич, 2006; Київ — Дрогобич, 2008; Київ — Дрогобич, 2009; Київ, 2010; Київ, 2011 — тричі; Київ, 2013 двічі; разом 9 видань). «З воєнного нотатника» Якова Гальчевського (Київ, 2006). «50 пісень Віктора Лісовола» (Київ, 2007). «Так творилося українське військо. 10 спогадів учасників Визвольної війни 1917 — 1920-х років» (Київ, 2008). «Гуцули у Визвольній боротьбі. Спогади січового стрільця Михайла Горбового» (Київ, 2009). «Чорні запорожці. Спогади командира полку Чорних запорожців Петра Дяченка» (Київ, 2010). «Ми ще повернемось!» Юрія Горліса-Горського (Київ, 2012). «Кармелюки. До історії Запорозького полку ім. отамана Янка Кармелюка Армії УНР» (Київ, 2012). «Історія України-Русі» Миколи Аркаса (репринтне перевидання 2-го, краківського, 1912 року, видання; Кам'янець-Подільський, 2013; Київ, 2014; Київ, 2015). «Свято, що кличе до бою. Вшанування героїв Холодного Яру» (Кам'янець-Подільський, 2013). «Медвинське повстання» (співупорядник Петро Гогуля; Кам'янець-Подільський, 2014). спогади Бориса Монкевича «Похід Болбочана нa Крим» (Київ, 2014). Крізь павутиння змосковщення. / Упорядн. Р. Коваль. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи», 2017. Страшенко О. «Прочитайте тую славу». / Упорядн. Р. Коваль. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Український пріоритет», 2016. Чорні перемагають. Спомини про прадідів козацтва 72-ї бригади / Упорядн. Р. Коваль. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи», 2017. Український календар Визвольної боротьби. / Упорядн. Р. Коваль. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи», 2017. Яків Орел-Гальчевський. Збірка матеріалів про полковника Армії УНР Якова Гальчевського-Войнаровського, подільського отамана Орла. / Упорядн. Р. Коваль. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», Міністерство молоді і спорту України, 2018. «Побратима мого зачепила куля вражая» / Упорядн. Р. Коваль. — Київ: Видавництво Марка Мельника, 2023. «Шляхетні серця» (Київ, 2023) «Це було давно…» Юрія Горліса-Горського (Київ, 2024). </div>

Сценарії документальних фільмів

«Незгасимий огонь Холодного Яру» (реж. Володимир Мощинський, 2001). «Вільне козацтво» (дві серії, реж. Олександр Рябокрис, 2009). «Гуцули у Визвольній боротьбі» (реж. Олександр Домбровський, 2009). «Отаман Зелений» (реж. Олександр Домбровський, 2009). «Семен Гризло, звенигородський кошовий Вільного козацтва» (реж. Олександр Домбровський, 2009). «Отамани Холодного Яру» (реж. Олександр Домбровський, 2010). «Юрій Горліс-Горський» (дві серії, 2010). «Пам'яті шляхетних» (реж. Олександр Домбровський, 2011).