Цéнжів — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до Ямницької сільської громади. Населення становить 210 осіб. Утворене у 2021 році.

Історія

Виникнення Ценжева пов'язано з будівництвом залізниці Станиславів — Стрий у 1872 році, де при станції Ценжів розрослося однойменне поселення.

Назва виникла в результаті трансонімізації однозвучного ергоніма — найменування залізничної станції (у польському звучанні), навколо якої розкинулося село (). В основі ергоніма лежить ойконім — найменування села Тязів (), на території якого було побудовано станцію.

У роки Першої світової війни тут був розміщений госпіталь і цвинтар полеглих вояків австро-угорської армії (відновлений у 1995 році).

17 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР хутір Ценжів Майданської сільської Ради перейменовано на хутір Тяжів«Прикарпатська правда», 13 липня 1946.

Станом на 1 вересня 1946 року — хутір Тяжів Майданської сільської ради Лисецького району Станиславівської області.

У 1954 році Тяжів за адміністративною реформою, як присілок, було приєднано до с. Майдан. Станом на 1 січня 1976 року — хутір Тяжів, поєднаний із с. Майдан Івано-Франківського р-ну.

З 1962 року територія стала закритою зоною, у зв'язку з появою на ній закритого секретного об'єкта та військової частини.

У 1971 році в Чорному лісі поблизу села Ценжів було зведено засекречений укріплений командний центр «Астронавт» країн Варшавського договору. У його складі знаходився бункер, розрахований на автономне перебування 450 осіб протягом трьох тижнів і здатний витримати ядерний удар.

У 2010 році військовий об'єкт на теренах Ценжева цілком припинив своє існування.

У 2016—2017 роках в селі базувався 8-й окремий гірсько-штурмовий батальйон 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Утворення 3 березня 2021 року Верховна Рада України прийняла постанову про присвоєння назви населеному пункту Ямницької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області — село Ценжів.

Примітки

Джерела Іван Драбчук. Коротка історія Ценжева. — «Краєзнавець Прикарпаття», № 24, с. 39-41