26-та бомбардувальна ескадра () — бомбардувальна ескадра Люфтваффе за часів Другої світової війни. Формування брало участь в усіх кампаніях та великих битвах на Європейському театрі війни із самого початку і до закінчення військових дій. Основним завданням ескадри було проведення стратегічного бомбардування, безпосередня підтримка військ на полі бою, боротьба з кораблями та суднами противника тощо. На озброєнні ескадри перебувало три основних типи бомбардувальників Третього Рейху: He 111, Ju 88 та Ju 188. За воєнний час KG 26 втратила 341 літак: 271 — He 111, 12 — Ju 188, 1 — Ju 52, 56 — Ju 88 та 1 — Bf 108.
Історія 26-та бомбардувальна ескадра почала формування 1 травня 1939 року в Люнебурзі шляхом створення штабу ескадри та 1-ї авіагрупи на фондах KG 257 «Ловенгешвадер». II./KG 26 група формувалась поблизу Любек-Бланкензе. З 1 листопада 1939 року в Єзау в Східній Пруссії почалось створення III./KG 26, а в серпні 1940 року там же почала формуватися IV (додаткова) група.
Ескадра спочатку мала на озброєнні середні двомоторні бомбардувальники He 111. У квітні 1942 року II./KG 26 стала першою, яка отримала Ju 88. До березня 1944 року усі підрозділи бомбардувальної ескадри були озброєні цим типом літаків. У серпні 1944 року III./KG 26 отримав Ju 188.
Бойовий досвід
Польська кампанія 1 вересня 1939 року нацистська Німеччина вторглася до Польської держави і 26-та бомбардувальна ескадра взяла найактивнішу участь у битвах Польської кампанії. Ескадра входила до 1-ї авіаційної дивізії 1-го повітряного флоту генерала авіації А. Кессельрінга з базуванням на аеродромі в Габберті.
II./KG 26, маючи на початок воєнних дій 35 бомбардувальників He 111, з яких 31 був у справному стані, діяла також з цього аеродрому. Головним завданням авіагрупи було повітряна підтримка наступу з'єднань 4-ї армії генерал-полковника Г. фон Клюге в напрямку на Познань, нанесення авіаційних ударів по скупченням польських військ армії «Познань».
З 4—5 вересня підрозділи ескадри поступово змінювали аеродроми зльоту по ходу просування сухопутних військ. Бомбардувальники атакували об'єкти в районі Лодзі, Варшави, а також на підтримку дій 14-ї армії генерал-полковника В. Ліста, що просувалась у напрямку Львова. 12 вересня I./KG 26 була виведена з Польщі та розпочала підготовку до протикорабельних дій.
7 вересня частину сил передали в підпорядкування 2-ї авіаційної дивізії 4-го повітряного флоту генерала авіації А. Лера та передислокували до Любек-Бланкензе. З 12 вересня з цього аеродрому командування ескадри здійснювало управління бойовими діями бомбардувальної авіації в акваторії Північного моря.
Операції в Північному морі 12 вересня 1939 року штаб 26-ї бомбардувальної ескадри прибув до Любека в розпорядження командира 10-ї авіаційної дивізії. I./KG 26 мала 36 He 111, з яких 32 бомбардувальники були у справному стані, й підкорялась командиру 4-ї авіаційної дивізії 2-го флоту генерала авіації Г. Фельмі. Екіпажі бомбардувальників 1-ї та 2-ї авіагруп виконували завдання над Північним морем та Британськими островами, періодично атакували судна та кораблі противника. Так, 26 вересня 1-й штаффель атакував британський авіаносець «Арк Роял».
28 жовтня 1939 року He 111H штабу./KG 26 став першим німецьким літаком збитим британськими Королівськими повітряними силами над Англією. Під час повернення бомбардувальника з розвідувального польоту над військово-морською базою Королівського флоту у Ферт-оф-Клайд англійські винищувачі «Спітфайр» атакували німецький літак у небі над Інчкіт. He 111 впав неподалік від Далкіта на західному узбережжі Шотландії.
7 грудня 3-тя ескадрилья атакувала та затопили п'ять невеликих суден у Ферт-оф-Форт, а 16 березня 1940 року цей же штаффель атакував у Скапа-Флоу та уразив британський крейсер «Норфолк» і ще один корабель.
Операція «Везерюбунг»
KG 26 активно діяла в ході вторгнення вермахту до Данії й Норвегії. Ескадра увійшла до X повітряного корпусу генерала авіації Г. Гайслера. 9 квітня 1940 року розпочалась військова операція «Везерюбунг» і за 6 годин німецькі війська опанували Данське королівство.
12 квітня підрозділи 26-ї ескадри перемістилися на аеродром в Ольборзі. А по ходу розвитку Норвезької кампанії авіагрупи ескадри передислокувалися на норвезькі літовища в Ставангері, потім у Тронгеймі, коли сухопутні підрозділи вермахту поступово просувались на північ країни.
I./KG 26 базувалась на аеродромі в Марксі поблизу Вільгельмсгафена й здійснювала далекі вильоти з метою бомбардування позицій норвезької берегової артилерії Королівського флоту Норвегії в Крістіансанні та Осло-фіорді. 10 квітня літаки авіаційної групи провели наліт на головну британську ВМБ у Скапа-Флоу, маючи на меті зірвати потенціальну можливість посилити британські кораблі, що діяли у Норвегії. Надалі ця група забезпечували прикриття з повітря німецьких військ, що билися в районі Нарвіка та Гарстада.
17 квітня 1940 року неподалік Ставангера німецькі бомбардувальники атакували британський крейсер «Саффолк». Важкий крейсер був уражений 4 бомбами — однієї 500- і трьома 250-кілограмовими. Через отримання серйозних пошкоджень кормової частини корабель під ескортом есмінців відправили до Скапа-Флоу. 18 квітня після 22,5-годинного буксирування «Саффолк» прибув до бази і був посаджений на мілину.
15 травня літаки I./KG 26 затопили транспортне судно у бухті Гарстада. 7 червня вони провели останній наліт на порт Нарвік.
II./KG 26 діяла у Північній Європі ще з січня 1940 року та протягом усієї Норвезької кампанії проводила протикорабельні вильоти в морську акваторію між Британією й Норвегією. Але, ця група не була настільки успішна, як I./KG 26. На її рахунку декілька атак на союзні крейсери, есмінці та транспортні й вантажні судна, проте значних досягнень авіагрупа не здобула. 18 квітня лінійний корабель типу «Квїн Елізабет» «Ворспайт» зазнав невеликих пошкоджень від авіаційного удару бомбардувальників групи. Решта бойових завдань, що покладалась на II./KG 26, стосувалась завдавання ураження норвезьким та союзним військам на суходолі у південній частині країни.
9 червня літаки групи потопили два транспортні судна та атакували західніше Буде британський авіаносець «Арк Роял». Водночас, попри незначні здобутки, авіагрупа мала й невеликі втрати в літаках: за всю Норвезьку кампанію II./KG 26 втратила лише 4 або 5 бомбардувальників. Дії підрозділу зосереджувалися на північному напрямку, тому в битві за Британію, її бомбардувальники участь взяли тільки з серпня 1940 року.
III./KG 26 залучалася до бойових вильотів у Норвегії з першого дня операції «Везерюбунг» і продовжувала діяти аж до кінця усієї кампанії. Напередодні вторгнення німецький підрозділ мав 33 літаки He 111, з яких 26 одиниць боєготовими.
За час операції «Везерюбунг», з 9 квітня до 9 червня 1940 року, уся 26-та бомбардувальна ескадра втратила щонайменш 40 літаків He 111, ще 70 % дістали пошкоджень різного ступеня.
Битва за Британію На початок оголошеної Г.Герінгом повітряної війни на знищення Британії, 26-та бомбардувальна ескадра була готова лише наполовину. У штабі KG 26 було боєготових тільки 6 He 111, I./KG 26 мало 29 з 30 боєготовими. II./KG 26 вступила в битву 1 вересня з 27 бомбардувальниками He 111, з яких тільки 7 були готові діяти за планом операції. У свою чергу III./KG 26 мала 26 одиниць He 111, усі готові. Ця група діяла в небі Англії до весни 1941 року й зазнала високих втрат. Особливо важким днем для III./KG 26 стало 15 серпня 1940 року, коли літаки авіаційної групи були перехоплені британськими винищувачами Королівських повітряних сил над морем під час їхньої спроби бомбардувати Дишфорт і збили 7 бомбардувальників одночасно.
Повітряна війна в морі З 1941 року 26-та бомбардувальна ескадра залучалась до ведення протикорабельної боротьби уже практично по всьому Європейському театру війни: її літаки змагались над Атлантикою, Середземним морем, з початком німецько-радянської війни — над Чорним морем та за арктичні конвої у північних водах. В основному її підрозділи діяли розосереджено.
Так, напрямком зосередження основних зусиль I./KG 26 були визначені Британські острови й навколишні води. Базувалась авіагрупа на аеродроми в Данії та Норвегії. 27 квітня 1941 року її літаки потопили на річці Тайн британське допоміжне військове судно — катапульту для винищувачів «Патія». На 15 червня 1941 року авіагрупа на власному рахунку мала 1 крейсер, 1 есмінець, 21 малий корабель, та торговельні й транспортні судна сумарною водотоннажністю 436 186 брт.
З початком операції «Барбаросса» частина ескадри брала участь у повітряних нальотах та підтримці дій наземних військ вермахту. Згодом бомбардувальна авіація залучалась до атак на північному напрямку німецько-радянського фронту: KG 26 бомбардувала Мурманську залізницю, морські порти Мурманська та Архангельська, протидіяла судноплавству в Баренцовому морі. У лютому 1942 року 2-й та 3-й штаффелі відвели з фронту та перекинули до Італії, де екіпажі бомбардувальників розпочали тренування в застосуванні авіаційних торпед.
У березні-липні 1942 року навчені німецькі екіпажі атакували союзні конвої PQ 11, PQ 15, PQ 16, PQ 17 та PQ 18. За німецькими даними у конвоях PQ 11 та PQ 15 авіація ескадри затопила по два судна та по одному пошкодила. У діях проти конвою PQ 16 одно судно знищено та два пошкоджено. Конвой PQ 17 втратив від ударів з повітря два судна, одне серйозно постраждало.
З 12 по 15 вересня 1942 року конвой PQ 18, що доставляв за програмами ленд-лізу озброєння, військову техніку і важливі матеріали та майно до Радянського Союзу й під потужною охороною йшов до Архангельська, піддався інтенсивній атаці 35 пікіруючих бомбардувальників Ju 88A-4 KG 30 та 42 торпедоносців KG 26 (I./KG 26 з 28 He 111H-6 та III./KG 26 з 14 Ju 88A-4). Тактикою дії німецьких літаків був одночасний та взаємоузгоджений напад торпедоносців та частки бомбардувальників на головні сили ескорту, які відволікали бойові кораблі від транспортних суден, і у цей час авіагрупа III./KG 26 потужною торпедною атакою, відомою як «золота гребінка», нищила беззахисні транспортники. Ціною втрати 12 He 111 та семи екіпажів німцям вдалося затопити 10 союзних суден.
20 вересня 1942 року через високі втрати в живій силі та літаках 26-ту ескадру передали на відновлення боєздатності 5-му флоту генерал-полковника Г.-Ю. Штумпфа.
У січні 1941 року II./KG 26 передали X повітряному корпусу генерала авіації Г. Гайслера, який базувався на аеродромах Сицилії. Вже 8 січня авіагрупа втратила на землі шість бомбардувальників He 111 від повітряного удару противника. У відповідь, у ніч з 17 на 18 січня 12 He 111 провели авіаційний наліт на Суецький канал. Однак, відстань до об'єктів бомбардування була надзвичайно великою, і 7 бомбардувальників були втрачені через закінчення палива.
З того часу авіагрупа діяла проти судноплавства союзників у Середземному морі та атакувала обложений острів Мальта. 24 січня вони затопили транспортне судно Sollum і тральщик Huntley. 8 лютого під час нальоту на цілі на Мальті німецький підрозділ втратив свій перший літак.
З початком кампанії на Балканському півострові II./KG 26 перекинули до Північної Італії з основним аеродромом у Фоджі. Тут частина увійшла до VIII повітряного корпусу генерала авіації В. фон Ріхтгофена та виконувала завдання у складі авіаційного угруповання з підтримки сухопутних військ у ході їхнього вторгнення до Югославії.
Літом 1941 року, коли основні зусилля німецького вермахту зосередилися на битві на Сході, 6-й штаффель I.групи KG 26 (6.III./KG 26) перевели до Кримського півострову для посилення угруповання Люфтваффе, що билися проти радянських авіації та флоту на Чорному морі. Протягом жовтня-грудня 1941 року німецькі бомбардувальники базувались у Саках, звідкіля діючи потопили суден сумарним тоннажем 20 000 брт.