Жорж-Етьєн Бонне́ (; 22/23 липня 1889 — 18 червня 1973) — французький політик, правий радикал. Займав в 1925–1940 міністерські пости. Напередодні Другої світової війни як міністр закордонних справ (квітень 1938 — вересень 1939) підтримував політику умировторення, був одним з ініціаторів Мюнхенської угоди 1938.
Раннє життя Бонне народився в Бассіяк, Дордонь, у родині адвокатаAdamthwaite, Anthony France and the Coming of the Second World War 1936–1939, London: Frank Cass, 1977 page 98.. Батько Бонне працював у Cour de cassation (Касаційному суді) і використовував своє багатство, щоб дати синові найкращу освіту, яку можна було купити у Франції. Бонне отримав освіту у елітних Lycée Henri IV, École supérieue des hautes études, та École des sciences politiques. Вивчав право та політологію у École Libre des Sciences Politiques та Сорбонні.
Рання кар'єра Він пішов працювати як auditeur у Conseil d'état. У 1911 році він почав політичну кар'єру після одруження з Одеттою Пелльтан, онукою . Дружина Бонне, часто відома як мадам Сутьєн-Жорж, керувала салоном і мала великі амбіції щодо свого чоловіка; один сучасник повідомив, що мадам Бонне була "настільки шалено амбітна щодо свого чоловіка, що, коли формувалося нове міністерство, він боявся йти додому вночі, якщо не зайняв посаду для себе."Adamthwaite, Anthony France and the Coming of the Second World War 1936–1939, London: Frank Cass, 1977 page 104.. Багато хто приватно висміював Бонне за те, як його дружина домінувала над нимMay, Ernest Strange Victory, New York: Hill & Wang, 2000 page 160.. Прізвище «Мадам Сутьєн-Жорж» (Madame Soutien-Georges), спрямоване до неї, було французьким каламбуром на слово «бюстгальтер» (soutien-gorge) і було водночас відсиланням до мадам Бонне та розміру її грудей. У 1914 році Бонне приєднався до французької армії і в 1918 році обіймав посаду директора з демобілізації. Бонне був редактором книги Альфреда де Тарда L'Ame du soldat (Душа солдата). Під час своєї служби в Першій світовій війні Бонне був багато нагородженим солдатом, який отримав медаль за хоробрість під вогнем супротивникаYoung, Robert France and the Origins of the Second World War, New York: St. Martin's Press, 1996 page 146.. Бонне підкреслив уривок де Тарда, де він писав: «Франція 1914-1917 більш щиро демократична, ніж будь-коли, і вона закохана в командування». Будучи представником вищого класу, Бонне відчував деякий благоговійний трепет перед товариськістю та бойовим духом poilus переважно нижчого класу, і вважав своїм обов’язком записувати їхній досвід. Бонне, здавалося, заздрив жорсткості звичайних французьких солдатів, які жили в умовах, з якими він ніколи не міг погодитися. Бонне часто розповідав історію про poilus на ім’я Лото, щасливо одруженого чоловіка з двома дітьми, який був убитий, демонструючи безрозсудну зневагу до власного життя під час ремонту телефонного дроту, обірваного німецькою артилерією. Бонне використав історію Лото як приклад Священного союзу (Union sacrée) в дії, як він стверджував у своїй книзі 1919 року Lettres á un Bourgeois de 1914 що це була любов до la patrie, яка надихнула poilus на опір. У 1919 році Бонне служив секретарем французької делегації на Паризькій мирній конференції 1919 та написав книгу Lettres á un Bourgeois de 1914, що вимагало широких соціальних реформ. Британський історик Ентоні Адамтвейт зауважив, що Lettres á un Bourgeois de 1914 був останнім серйозним інтересом Бонне до соціальних реформ.
Бонне працював у Палаті депутатів з 1924 по 1928 і знову з 1929 по 1940. У 1925 він був призначений заступником держсекретаря, першим у серії вищих міністерських посад у 1920-х і 1930-х роках. Під час роботи в Палаті Бонне вважався провідним експертом у фінансових та економічних питаннях. Будучи міністром, Бонне мав репутацію працьовитого, завжди був добре підготовленим до парламентських дебатів і видатним у політичних інтригах. У 1932 Бонне очолював французьку делегацію на Adamthwaite, Anthony France and the Coming of the Second World War 1936–1939, London: Frank Cass, 1977 page 99.. Під час Лозаннської конференції британський прем'єр-міністр Рамсей Макдональд, коментуючи здібності Бонне, запитав: "Чому він не в Кабінеті?" (Why isn't he in the Cabinet?). У 1933 Бонне був видатним членом французької делегації на , де він був головним критиком дій президента Франкліна Д. Рузвельта під час конференціїMorrison, Rodney "The London Monetary and Economic Conference of 1933: A Public Goods Analysis" American Journal of Economics and Sociology, Volume 52, Number. 3, July 1993 pages 312 & 314.. У 1936 Бонне став лідером 18 депутатів-радикалів, які заперечували проти участі своєї партії в Front Populaire. У результаті прем'єр-міністр Франції Леон Блюм фактично вислав Бонне у січні 1937, призначивши його послом у Сполучених Штатах, хоча Бонне не володів англійською. Почувши про призначення Бонне, американський посол у Франції Вільям Крістіан Булліт-молодший написав президенту Франкліну Д. Рузвельту про Бонне:Не думаю, що він тобі сподобається. Він надзвичайно розумний і компетентний в економічних і фінансових питаннях, але він не людина з характером. Можливо, ви пам’ятаєте, що він очолив французьку делегацію на Лондонській економічній конференції, де він очолив напади на вас.Duroselle, Jean-Baptiste France and the Nazi Threat, New York: Enigma Books, 2004 page 254.. Незважаючи на його коротке перебування в Сполучених Штатах і його нездатність розмовляти англійською, Бонне після цього і до кінця свого життя стверджував, що він експерт у всьому, що стосується АмерикиLacaze, Yvon "Daladier, Bonnet and the Decision-Making Process During the Munich Crisis, 1938" pages 215–233 from French Foreign and Defence Policy, 1918–1940 pages 224–225.
28 червня 1937 Бонне повернувся до Франції, коли прем'єр-міністр Каміль Шотан призначив його міністром фінансівDuroselle, Jean-Baptiste France and the Nazi Threat, New York: Enigma Books, 2004 page 251.. Першою важливою діяльністю Бонне на посаді міністра фінансів було спостереження за девальвацією франка (друга девальвація менш ніж за дев’ять місяців), коли вартість франка піднялася зі 110,8 франка за британський фунт до 147,20. Девальвація була змушена Бонне тим фактом, що 10 мільярдів франків, які були відкладені у вересні 1936 у Валютний резервний фонд для захисту вартості франка після девальвації того року, були витрачені до середини 1937. Будучи міністром фінансів, Бонне запровадив різке скорочення військових витратFrankstein, Robert "French Appeasement Policies" pages 236–245 from The Fascist Challenge and the Policy of Appeasement edited by & Lothar Kettenacker, George Allen & Unwin: London, United Kingdom, 1983 pages 240–242.. Бонне вважав, що витрати на гонку озброєнь з Німеччиною такі, що для Франції краще досягти порозуміння, яке могло б припинити гонку озброєнь, ніж продовжувати витрачати гігантські суми на арміюFrankstein, Robert "French Appeasement Policies" pages 236–245 from The Fascist Challenge and the Policy of Appeasement edited by & Lothar Kettenacker, George Allen & Unwin: London, United Kingdom, 1983 page 240.. Окрім економічних проблем, пов’язаних із бюджетною стабільністю та його спробами зберегти вартість франка проти валютних спекуляцій, Бонне був стурбований соціальним конфліктом, спричиненим необхідністю підвищення податків і зменшенням соціальних послуг для оплати зброїFrankstein, Robert "French Appeasement Policies" pages 236–245 from The Fascist Challenge and the Policy of Appeasement edited by & Lothar Kettenacker, George Allen & Unwin: London, United Kingdom, 1983 pages 242–244..
Під час зустрічі з Францем фон Папеном, послом Німеччини в Австрії, у листопаді 1937 Бонне і Шотан висловили надію, що може бути досягнуто порозуміння, за якого Франція визнає Центральну та Східну Європу як сферу впливу Німеччини в обмін на прийняття Німеччиною Західної Європи як сфери впливу ФранціїFrankstein, Robert "French Appeasement Policies" pages 236–245 from The Fascist Challenge and the Policy of Appeasement edited by & Lothar Kettenacker, George Allen & Unwin: London, United Kingdom, 1983 page 241.. Крім того, Бонне став провідним речником у французькому кабінеті міністрів ідеї про те, що французька система альянсів у Східній Європі, так званий cordon sanitaire, було загальним зобов’язанням, яке служило тільки для того, щоб втягнути Францію в конфлікти з НімеччиноюFrankstein, Robert "French Appeasement Policies" pages 236–245 from The Fascist Challenge and the Policy of Appeasement edited by & Lothar Lettenacke, George Allen & Unwin: London, United Kingdom, 1983 page 240.. Протягом усієї своєї кар'єри Бонне був відомий як прихильник "священного егоїзму" і того, що Франція повинна робити те, що допомагає інтересам Франції над інтересами будь-якої іншої країниDuroselle, Jean-Baptiste France and the Nazi Threat, New York: Enigma Books, 2004 page 272.. Бонне вважав себе "реалістом", і його погляди на зовнішню політику були однаковою мірою забарвлені прагматизмом і замкнутістюOvery, Richard & Wheatcroft, Andrew The Road to War, London: Macmillan, 1989 page 130..
Скорочення Бонне військових витрат призвело до зіткнення з військовим міністром Едуаром Даладьє. Даладьє переконав Кабінет міністрів скасувати найсерйозніші скорочення бюджету французької армії, вказуючи на те, що в нинішньому міжнародному кліматі армії потрібно більше, а не менше фінансуванняFrankstein, Robert "French Appeasement Policies" pages 236–245 from The Fascist Challenge and the Policy of Appeasement edited by & Lothar Lettenacke, George Allen & Unwin: London, United Kingdom, 1983 pages 241–242.. Оскільки міністри авіації та флоту не були такими істотними особистостями, як Даладьє, Військово-морські сили Франції та Повітряні сили Франції не змогли скасувати скорочення міністра фінансівFrankstein, Robert "French Appeasement Policies" pages 236–245 from The Fascist Challenge and the Policy of Appeasement edited by & Lothar Lettenacke, George Allen & Unwin: London, United Kingdom, 1983 page 242.. У січні 1938, після падіння уряду Шотана, Бонне доклав серйозних зусиль, щоб сформувати новий уряд, але врешті-решт йому довелося задовольнитися призначенням на посаду державного міністраAdamthwaite, Anthony France and the Coming of the Second World War 1936–1939, London: Frank Cass, 1977 pages 99–100..
Міністр закордонних справ, 1938–1939
До Травневої кризи У квітні 1938, після падіння другого уряду Блюма, Бонне був призначений міністром закордонних справ під керівництвом прем'єр-міністра Даладьє (незважаючи на їх сварку в 1937, вони помирилися). Бонне був рішучим прихильником Мюнхенської угоди 1938 і рішуче виступав проти військових дій проти німецької експансії; здебільшого він вважав за краще дотримуватися курсу умиротворення.
У 1938–1939 в уряді Франції було три фракції. Один, очолюваний Бонне, вважав, що Франція не може дозволити собі гонку озброєнь з нацистською Німеччиною, і прагнув розрядки з РейхомFrankenstein, Robert "The Decline of France and French Appeasement Policies, 1936-9" pages 236–245 from The Fascist Challenge and the Policy of Appeasement edited by and Lothar Kettenacker, George Allen & Unwin, London, United Kingdom, 1983 pages 240–243.Jackson, Peter "Intelligence and the End of Appeasement" pages 234–260 from French Foreign and Defence Policy, 1918–1940 The Decline and Fall of A Great Power edited by Robert Boyce, London, United Kingdom: Routledge, 1998 page 246.. Як експерт у фінансових питаннях і колишній міністр фінансів, Бонне чітко усвідомлював шкоду, яку гонка озброєнь завдала економіці, яка вже була ослаблена Великою депресією. Друга фракція, очолювана Полем Рейно, Жаном Зе і , виступала за політику опору німецькому експансіонізму. Третя фракція, очолювана Даладьє, стояла на півдорозі між двома іншими і виступала за умиротворення Німеччини, щоб виграти час для переозброєння.