Медіадидактика () — розділ дидактики, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань з опертям на медіаджерела та використанням медіапродуктів. Її метою є розвиток медіаграмотності / медіакомпетентності. Медіадидактика є складником медіапедагогіки і, відповідно, медіаосвіти, котрі займаються викладацьким використанням матеріалів засобів комунікації (ЗМІ, освітні ЗМІ)[Gerhard Tulodziecki: Medien in Erziehung und Bildung. 3. Auflage. Bad Heilbrunn 1997, S. 45.; Wilhelm Hagemann: Von den Lehrmitteln zu den Neuen Medien — 40 Jahre schulbezogener Medienentwicklung und Mediendiskussion. In: Bardo Herzig (Hrsg.): Medien machen Schule. Grundlagen, Konzepte und Erfahrungen zur Medienbildung. Bad Heilbrunn 2001, S. 31.]. Області застосування — освітні заклади (в тому числі — позашкільної освіти). Технології медіадидактики застосовуються упродовж життя — від раннього дитинства, у шкільній і вишівській освіті, при безперервному навчанні і самоосвіті. Пов'язаними напрямками є освіта у сфері ЗМІ та дослідження ЗМІ. Загальний опис Сучасні медіа — канали поширення інформації — поділені на кілька груп: візуальні (друковані видання), аудіальні (радіоканали), аудіовізуальні (телебачення), змішані (мережеві). Функції засобів масової інформації: інформаційна, впливу, коментарійно-оцінювальна, пізнавально-просвітницька та гедоністична (розважальна) (Й.Дзялошинський, 2011) орієнтують на конкретні прийоми і форми роботи з масово-комунікаційними джерелами дозволяють і завдяки цьому досягають водночас навчально-методичних та пізнавально-виховних результатів.
Дослідники відзначають, що сучасному суспільству потрібні медіакомпетентні фахівці, які могли б іти в ногу з темпами технічного розвитку та соціальних змін, за допомогою новітніх медіа відстежувати старіння знань у зв'язку зі зміною наукових та соціальних парадигм, збагачувати себе актуальною інформацією і знаннями за допомогою засобів медіаосвіти. Медіадидактика, її складники орієнтують на продуктивні форми навчання, котрі розвивають індивідуальність особистості, самостійність мислення, стимулюють творчі здібності через безпосереднє залучення до творчої діяльності, сприйняття і засвоєння знань про медіакультуру.
Медіаосвіта — як інструмент підтримки демократії — орієнтує громадянина будь-якої країни світу на вільне самовираження й права на інформацію, котра є частиною основних прав кожного члена суспільства.
Масова медіаосвіта в сучасному світі розглядається як процес розвитку і саморозвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, розвитку творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, умінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу й оцінки медіатекстів, навчання різних форм самовираження за допомогою медіатехніки. Набута в процесі медіаосвіти медіаграмотність / медіакомпетентність допомагає людині активно використовувати можливості інформаційного поля телебачення, радіо, відео, кінематографа, преси, Інтернету, допомагає їй краще зрозуміти мову медіакультуриФёдоров А. В. Медиаобразование: история, теория и методика. — Монография. — Ростов-на-Дону: ЦВВР, 2001. — 708 с. — ISBN 5-94153-011-0...
Дидактика медіа передбачає, що вибір навчального середовища — особливо рішення нетехнічних ЗМІ, з одного боку, і технічних чи електронних ЗМІ — пов'язаний з їх власними цілями, змістом і методами навчання. У деяких сферах культури це припущення відкидається, Часто існують декілька засобів масової інформації для однієї й тієї ж мети. Вчитель, як частину уроку, може надати компактну кількість доступної інформації Викладач вищої школи сам вибірає матеріал, потрібний для того, як донексти тему — читати текст або показувати відео YouTube. Медіадидактика (дидактика засобів масової інформації) забезпечує критерії того, що кожен з цих засобів масової інформації може зробити в даному контексті використання і як він повинен бути оброблений.
Історія походження терміна
Визначення термінів
Медіадидактика — технології використання засобів медіа з освітньою метою — складник медіапедагогіки, хоча на початку 1970-х років деякі педагоги використовували термін "медіадидактика" для позначення " медіаосвіти в цілому. Це лінгвістичне використання було залишено в середині 1970-х років, оскільки набував обертів розвиток медіачинників.[Robert Murauer: Mobile Medien und die Kompetenzen oberösterreichischer Lehrkräfte: Eine empirische Analyse. disserta Verlag, Hamburg 2013, ISBN 978-3-95425-236-7, S. 17 (eingeschränkte Vorschau in der Google-Buchsuche)].
Про найкраще використання навчальних можливостей масової інформації йшлося здавна. У своїй книзі Orbis sensualium pictus (1653/1658) Коменський вже думав про те, які інструменти слід використовувати для передачі змісту навчання дітям і підліткам.Konzepte zur Verwendung von Medien in Lehr- und Lernprozessen. Abgerufen am 16. Dezember 2015, тож не дивно, що його земляки звернули увагу на медіа як навчальний інструментMašek, Jan. 2009. Mediální didaktika: významná subdisciplína české mediální pedagogiky?. In: Mašek, Sloboda, Zikmundová. 2009. Mediální pedagogika v teorii a praxi. Plzeň.
Систематично започаткована медіадидактика з'явилася лише в 1960-х роках, коли німецький педагог Пауль Гейманн — «під впливом зростаючої важливості електронних ЗМІ» — вперше запропонував дидактичне рішення, яке заслуговує на увагу і турботу[ Paul Heimann: Didaktik als Theorie und Lehre. Die Deutsche Schule, H. 9, 1962, S. 407—427]. Гейман вважав середовище, мету, зміст і метод тісно взаємопов'язаними і базував цю тезу на впливовій моделі Берліна для німецькомовного світу.
У німецькомовному світі, наприклад, наприкінці 1960-х років, як протиборство досі переважаючому викладачеві розуміння викладання, дидактика засобів масової інформації, орієнтована на студента (іноді називається «дія і пов'язана з ними дидактика ЗМІ»), почала враховувати нові когнітивні теорії навчання і медіа більше не були самотніми. Не тільки викладач, а й студенти хотіли використовувати засоби масової інформації, й не тільки пасивно, а активно — як засіб навчання, і навіть могли зайнятися самонавчаням завдяки медіаJ. Hüther: Mediendidaktik. In: J. Hüther, B. Schorb (Hrsg.): Grundbegriffe Medienpädagogik. kopaed, München 2005, S. 234—240 (hier: S. 236)..
Складники медіадидактики
Медіаосвіта — з метою формування медіаграмотності й медіакомпетентності — передбачає різні методики проведення занять, котрі розвивають індивідуальність учня(студента), самостійність його мислення, стимулюють його творчі здібності. „Медіаосвітні“ педагоги нині говорять про відповідні освітні технології, пов'язані із кіно, телебаченням, періодикою, радіо, Інтернетом та ін. Їх об'єднано терміном медіадидактикаОнкович Г. В. Медіадидактика як парасольковий термін // Сучасна наука та освіта Волині: зб.матеріалів наук.-практ.конф., 22 листоп. 2018 р., м. Володимир-Волинський / Упоряд., голов. ред. Б. Є. Жулковський. — Луцьк: Волиньполіграф, 2018. — 569 с. — С.533 — 536., котра складається з технологій (методик) окремих часткових дидактик —
пресодидактики і пресолінгводидактикиОнкович Г. В. Пресодидактика. Читаймо газету разом!–Частина І.–Навч. посібник. — К.: ІСДО, 1993 (GV Onkovych Read the newspaper together: Press-didactic: Teachers' guide. Kiev, 1993, радіодидактики, теледидактикиОнкович А. В. Теледидактика как одна из медиаобразовательных технологий (1970–1980-е годы) // Медиаобразование. Media Education: рос. журн. истории, теории и практики медиапедагогики. — 2010. — № 4. — С. 18–25. — Сведения доступны также по Интернету: http://window.edu.ru/resource/843/72843/files/82345.PDF., кінодидактики, мультимедіадидактики, Інтернет-дидактикаОнкович Г.В., Білецький В.С., Онкович А.Д. ІНТЕРНЕТ-ДИДАКТИКА ЯК «ПАРАСОЛЬКОВИЙ» ТЕРМІН» // У збірнику наукових праць «SCIENTIA» за матеріалами III Міжнародної науково-теоретичної конференції «Science of XXI century: development, main theories and achievements» (02.12.2022, м. Хельсінкі, FIN), С. 101-107. Сьогодні медіадидактика збагачується новітніми складниками — вікідидактикаБоголюбова М. М. Технології вікідидактики у формуванні професійної компетентності майбутніх фахівців // Гуманітарні проблеми вищої освіти: зб. наук. пр. — Харків: ХНАДУ, 2018. — Вип. 9. — 114 с. — С.9-17,Онкович Г. В., Онкович А. Д. Вікідидактика: формування і розвиток у системі професійної освіти // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Педагогічні науки. — Житомир: Вид-во Євенок О. О., 2017. — Вип. 2 (88). — 311 с. — С. 208—212.,Онкович Г. В. Нове в медіаосвіті: вікідидактика //Актуальні дослідження в соціальній сфері: матеріали десятої міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 17 листопада 2017 р.) / гол. ред. В. В. Корнещук. — Одеса: ФОП Бондаренко М. О., 2017. — 236 с. — С. 146—148. ISSN 2409—1359, книгоспалах-дидактикаOnkovych H. Knyhospalah (flashbook) didactics as media education technology (Книгоспалах- (flashbook) дидактика як медіаосвітня технологія) // Актуальні дослідження в соціальній сфері: матеріали восьмої міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 17 травня 2017 р.) / гол. ред. В. В. Корнещук. — Одеса: ФОП Бондаренко М. О., 2017. — 332 с. — С. 309—310., блогодидактикаБлогодидактикаОнкович Ганна, Онкович Артем Нове в медіаосвіті: блогодидактика // Практична медіаграмотність: міжнародний досвід та українські перспективи: Збірник статей Шостої міжнародної науково-методичної конференції. — Київ. : Центр Вільної Преси, Академія української преси, 2018. — 240 с. — С.163-169. (педагогічна, наукова, інженерна, медична)Онкович Г. В. Новітні терміни медіаосвіти та медіадидактики //Лінгвістика. Лінгвокультурологія. Кроскультурна і міжкультурно комунікація: проблеми, питання, рішення. — Дніпро, ДНУ ім. Олеся Гончара, 2018. № 12. — Частина 2. — С.277-291.…Онкович Г. В., Онкович А. Д. Нове в медіаосвіті: блогодидактика та іі складники// Медиасфера и медиаобразование: специфика взаимодействия в современном социокультурном пространстве [Электронный ресурс]: сборник статей / Министерство внутренних дел Республики Беларусь, учреждение образования „Могилевский институт Ми-нистерства внутренних дел Республики Беларусь“ ; редкол.: С. В. Венидиктов (отв. ред.) [и др.]. — Могилев: Могилев. институт МВД, 2018. — 1 электрон. опт. диск (CD-R). ‒ Загл. с экрана. ISBN 978-985-7155-17-0. С.124-132., медіадидактика вуличного мистецтваOnkovych Ganna, Onkovych Artem. Media Information Literacy and Media Didactics of Street Art// The Fifth European Conference on Information Literacy (ECIL)/ September 18th-21st, 2017, Saint-Malo, France. Abstracts. Editors: Sonja Špiranec, Serap Kurbanoğlu, Joumana Boustany, Esther Grassian, Diane Mizrachi, Loriene Roy, Denis Kos Publisher: Information Literacy Association (InLitAs) / http://ecil2017.ilconf.org/wp-content/uploads/sites/6/2017/09/ECIL-2017-Book-of-abstracts.pdf/ - P.213.
Цей процес триває.
Часткові (предметні) методики допомагають особистості не тільки володіти необхідною інформацією про саму себе і довкілля, а й навчають ефективно користуватися цією інформацією упродовж усього життя, „усвідомлено будувати своє життя, успішно навчатися упродовж усього життя, працювати, ефективно вирішувати проблеми особистого та суспільного характеру“. Тому йдеться про необхідність їх розвитку, про максимальну підтримку цього процесу.
Перелік основних напрямків медіаосвіти засвідчує необхідність творчого розвитку різних медіатехнологій, а відтак — і перспективу медіадидактики, оскільки дидактика як розділ педагогіки „розробляє моделі соціально організованого навчально-виховного процесу з пошуком у кожний окремий історичний період практичної відповіді, як, якими засобами і способами організовувати діяльнісну сприйнятливість конкретного учня й учнівського співтовариства“ (В. І. Бондар).