Сергій Олександрович Рачинський (, с. Татєво, Смоленська губернія — , там же) — російський вчений, педагог, просвітитель, професор Московського університету, ботанік і математик. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької Академії Наук. Надвірний радник.
Пращури Рачинські — дворянський рід, герба Наленч, що походив з Великої Польщі і висхідний до XIII століття. Ян Рачинський отримав від Владислава IV землі в Більському повіті. Його діти, Данило і Ян, вступили в 1656 році в підданство Росії.
До цього роду, внесеному в VI частину родовідної книги Смоленської губернії (Загальний гербовник дворянських родів Всеросійської імперії, частина VI, стор. 107), належав Сергій Олександрович Рачинський.
Біографія Народився 15 травня 1833 року в селі Татєв в сім'ї Олександра Антоновича Рачинського (27.9.1799 — 1866), капітана Муромського піхотного полку. Олександр Антонович Рачинський народився в сім'ї таємного радника Антона Михайловича Рачинського (1769 — 19.11.1825) та Олександри Миколаївни (до шлюбу Потьомкіної).
У родині, крім Олександра, народилися сини: Михайло (р. 26.1.1801), Микола (р. 20.3.1804), Олексій (16.4.1808 — 1888); і дочки: Анастасія (р. 7.3.1802), одружена з Калітіним; Катерина (25.6.1808 — 1893); Ганна (р. 16.12.1809), одружена з Миколою Івановичем Каховським; Софія (10.1.1811 — 1860); Надія (17.1.1812 — 19.7.1813) і Ольга (11.7.1813 — 1886), одружена А. Е. Стремоуховим. Олександр Антонович Рачинський в Алфавіті Боровкова відзначений як піднаглядний, і сестри знаменитого поета Євгена Баратинського, Варвари Абрамівни (1810—1891)
У сім'ї народилися: Володимир (7.2.1831 — 17.2.1888); Олександра (30.1.1832 — ?); Сергій; Ольга (20.5.1834 — 1917), одружена з Еммануїлом Олександровичем Дмитрієвим-Мамоновим; Варвара (8.10.1836 — 1910); Олександр (16.6.1839 — 1906); Костянтин (20.3.1838 — 1909).
У віці 15 років Сергій Рачинський вступив на медичний факультет Московського університету. Провчившись тут два роки перевівся на природниче відділення фізико-математичного факультету, який закінчив у 1853 році.
Після закінчення університету він недовго служив в Архіві закордонних справ, потім в 1856 році виїхав у Європу, продовжуючи навчання у відомих університетах Німеччини. Повернувшись із-за кордону, захистив дисертацію за темою «Про рух вищих рослин», отримав звання магістра і став керівником кафедри фізіології рослин у Московському університеті. У 24 роки за великий твір «Про деякі хімічні перетворення рослинних тканин» йому було присуджено вчений ступінь доктора ботаніки.
У 1861 році С. А. Рачинський та Я. А. Борзенков переклали і видали «Фізіологію повсякденного життя» Р. Р. Льюїса. У 1864 році у перекладі С. А. Рачинського вперше з'явилося російською мовою «Походження видів» Чарльза Дарвіна.
В університеті Рачинського любили і студенти і викладачі за велику і безкорисливу громадську діяльність. Він був членом опікунського комітету про бідних студентах, його обирали суддею університетського суду, він надавав матеріальну допомогу бідним особливо обдарованим студентам. Починаючи з 1861 року ад'юнкти Сергій Олександрович і його брат Костянтин Олександрович (1838—1909?) Рачинський «виявили бажання жертвувати щорічно зі своєї платні кожен по 500 руб. сріблом на відправлення за кордон для удосконалення в математичних і природничих науках молодих людей за призначенням фізико-математичного факультету». На ці кошти в 1862 році був відряджений за кордон майбутній відомий фізик Олександр Григорович Столєтов (1839—1896).
У 1867 році із-за конфлікту прогресивних професорів з адміністрацією вийшов у відставку, жив без місця. У Москві в будинку С. А. Рачинського на Малій Дмитрівці, а потім в одному з провулків поблизу Остоженки збиралися науковці, літератори, художники. Тут господар будинку познайомився з Л. М. Товстим, П. І. Чайковським, зблизився з братами Аксаковими, сім'єю В. Ф. Одоєвського, істориком В. І. Герье та ін. Бесіди з Л. Н. Товстим знову направили його увагу до проблем народної освіти. С. А. Рачинський почав допомагати сестрі Варварі Олександрівні проводити заняття з дітьми в селянській школі.
У 1872 році повернувся в родове село Татєв. Будівельник і вчитель першої в Росії сільської школи з гуртожитком для селянських дітей.
У перший період вчительської діяльності Рачинський вів пошуки в руслі ідей німецького педагога (1815—1885) і Л. Толстого, з якими листувався. У 1880-х роках він став головним у Росії ідеологом церковно-парафіяльної школи, почала змагатися з земською школою. «Замітки про сільських школах», публікуються їм в «Російському віснику», «Руси», «Церковних відомостях» сприяли розвитку національної педагогікиПедагог С. А. Рачинский (1836—1902), магистр ботаники, профессор Московского университета, оставил профессуру, во имя Христово пошел в народ и, поселившись в деревне, всецело посвятил себя народу. Считая, что школа должна быть прежде всего «училищем благочестия и добрых нравов», он создал новый тип школы, в которой одним из самых главных предметов была христианская мораль."Наука и религия". Святитель Лука (Войно-Ясенецкий). У той час Рачинський прийшов до висновку, що «перша з практичних потреб російського народу… є спілкування з Божеством»; «не до театру тягнеться селянин у пошуках мистецтва, а до церкви, не до газети, а до Божественної книзі». Рачинський вважав, що якщо людина навчиться читати по-церковнослов'янськи, йому будуть зрозумілі і Данте, Шекспір, а хто освоїть стародавні церковні «роспевы», той без праці зрозуміє Бетховена і Баха.
С. А. Рачинський також успішно практикував лікування заїкання за допомогою читання старо-слов'янських текстів та церковного співу. Їм написана робота «Заїкання і церковно-слов'янське читання», що увійшла в знамениту книгу «Сільська школа».
Костянтин Побєдоносцев писав про нього імператору Олександру III в 1883 році:«Ви бажаєте пригадати, як кілька років тому я доповідав Вам про Сергія Рачинського, поважну людину, який, залишивши професорство в Московському університеті, виїхав жити в свій маєток, в самій віддаленій лісовій глушині Бєльського повіту Смоленської губернії, і живе там безвиїзно ось уже понад 14 років, працюючи з ранку до ночі для користі народної. Він вдихнув зовсім нове життя в ціле покоління селян… Став воістину благодійником місцевості, заснувавши і веде, з допомогою 4 священиків, 5 народних шкіл, які представляють тепер взірець для всієї землі. Це чудова людина. Все, що у нього є, і всі достатки свого маєтку він віддає до копійки на цю справу, обмеживши свої потреби до останнього ступеня»Важливо відзначити, що перші сільські школи для селянських дітей у маєтках Боратинських і Рачинських були засновані жіночими представницями цих родів. Сергій Рачинський приєднався до вже існуючого явища і підняв його на більш високий рівень.
Перша школа була відкрита батьком Олександром Антоновичем, майором у відставці. Під час служби в Петербурзі він дружив з А. А. Дельвігом, спілкувався з поетами пушкінського кола і майбутніми декабристами. Олександр Антонович започаткував найбагатший татевський архів та бібліотеку. В 1861 році він побудував школу для селянських дітей, зробивши її піклувальниками старшого сина Володимира та доньку Варвару, які і стали в ній першими вчителями. В ній пізніше почав вчителювати Сергій Олександрович. У 1871 році відкрилося народне училище в селі Сергієвка Вяжлинської волості Кирсановского повіту Тамбовської губернії, засновницею і попечітелькою якого стала двоюрідна сестра Сергія Олександровича — Софія Сергіївна Чичеріна (до шлюбу Боратинська). До 1891 року в училищі нараховувався 91 учень, серед яких був майбутній архієпископ, православний подвижник, місіонер, духовний письменник Веніамін (Федченков), виходець з родини колишніх кріпаків Боратынских.
Сергій Олександрович Рачинський був людиною різнобічних знань та інтересів, займався літературною творчістю. Разом з сестрою Варварою Олександрівною видав «Татевську збірку» з найціннішими матеріалами: листами, малюнками, віршами, які зберігалися в маєтку, Тобто Баратинським, Ст. Жуковського, А. Фета, П. В'яземського. Написав талановиті статті про літературу, живопис, музику. Співпрацював з журналом «Сільська школа» і створив два сюжети для опер Чайковського, які залишилися невтіленими.
У шкільній художній майстерні Рачинський сам проводив заняття з живопису, креслення і малювання. Тут же давав уроки його родич, художник Е. А. Дмитрієв-Мамонов. Під час відвідувань Татева зі шкільним хором займався С. В. Смоленський, музикант, відомий керівник Придворної співочої капели. Він же вів відбір кращих співаків зі школи для навчання в хорі Синодального училища.
14 травня 1899 році Микола II писав у Найвищому рескрипте на ім'я Сергія Рачинського: «Школи, вами засновані і керовані, перебуваючи в числі церковно-парафіяльних, стали розсадником в тому ж дусі вихованих діячів, училищем праці, тверезості і добрих вдач і живим зразком для всіх подібних установ. Близька серцю Моєму турбота про народну освіту, якому ви гідно служите, спонукає Мене виявити вам Мою щиру вдячність. Перебуваю до вас прихильний Микола»
У 1891 році Академія наук обрала С. А. Рачинського своїм членом-кореспондентом.
Багато випускників університетів приїжджали в Татєво, щоб попрацювати під його керівництвом. Пройшли «школу Рачинського» відомі педагоги-вчені Н. М. Горбів, В. А. Лебедєв, вчителі А. Д. Воскресенський, А. Голіцин.
З 1878 року школа мала статус церковно-приходської. У 1870-1880-х роках — чотирирічна, а в 1898 році — шестирічна. До 1924 року носила ім'я свого засновника Сергія Олександровича Рачинського, потім його ім'я, як і заслуги були забуті на десятиліття. Після Великої Вітчизняної війни школа отримала статус середньої загальноосвітньої. У 1998 році школі було повернуто ім'я С. А. Рачинського. З 1974 року при школі діє краєзнавчий музей. Завдяки роботі місцевих жителів під керівництвом директора Татєвської школи Л. А. Алі-Заде в 2000 році музей отримав статус комунального краєзнавчого музею імені Н. П. Богданова-Бєльського.
Помер Сергій Олександрович 15 травня 1902 року, в день свого народження, на руках Аркадія Аверьяновича Сєрякова (він зображений на картині Богданова-Бельського «У хворого вчителя»), одного з учнів та наступників, яким заповів продовжувати справу його життя. Пізніше А. А. Сєряков (1870—1929) став керівником Татєвської народної школи, його онучка і правнучка також викладали в Татєвській школі.
Похований С. А. Рачинський в Татєво в сімейному склепі.
Пам'ять та історія У Татєво досі існує школа, заснована С. А. Рачинским і тепер носить його ім'я. Цегляна будівля школи збудована у 1907 році, але вже після смерті вчителя. За свідченням К. Ю. Стрілецької, вихованки школи і автора історико-педагогічного опису діяльності школи в Татєво, в кінці 1920-х років садиба була розграбована, останки були викинуті з фамільного склепу, на мармурових надгробках кували залізо, були розорені ставки і садово-парковий ансамбль садиби. Радянські історіографи стверджували, що при відступі у березні 1943 року німці зламали і вивезли паркет з дворянського будинку Рачинських, а сам будинок підірвали. Вивезли також могильні плити з фамільної усипальниці. Майже повністю був вирубаний парк з рідкісними рослинами, вирощеними тут С. А. Рачинським. У Татєво був влаштований німецький військовий госпіталь і німецьке військове кладовище (не збереглося). За деякими даними, в школі Рачинського до чернецтва працювала матінка Катерина (графиня Євгенія Борисівна Єфімовская), перша настоятелька Леснинського Свято-Богородицького монастиря (жіночий обитель у Франції). Школа Леснинського монастиря багато в чому була продовженням справи Рачинського. У школі 15 років вчителював Пилип Микитович Нікітін. Помер в 1907 році у віці 46 років. Похований в с. Татєво. Струнний квартет № 1 Чайковського (Квартет № 1, до мажор), в чотирьох частинах (складений і инструментован у лютому 1871 року в Москві) присвячений С. А. Рачинському, з яким Чайковський познайомився в Артистичному гуртку.
Знамениті учні школи Рачинського