Віталій Володимирович Журкин (, Москва — 26 лютого 2025) — радянський і російський історик, політолог, американіст і європеїст. Фахівець з проблем міжнародних відносин, глобальної і європейської безпеки, військово-політичної стратегії, обмеження і скорочення озброєнь. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Доктор історичних наук (1976), професор (1979), член-кореспондент, дійсний член Академії наук СРСР (РАН) (з грудня 1990).
Біографія Після закінчення середньої школи у 1946 році поступив в Московський державний інститут міжнародних відносин Міністерства закордонних справ СРСР на історико-міжнародний факультет, який закінчив з відзнакою в 1951 роціАкадемик В. В. Журкин и европейские исследования в России // Вестник МГИМО-Университета, 2014. № 1 (34). С. 315—319..
У 1951—1965 роках працював у Державному комітеті телебачення і радіомовлення СРСР, був кореспондентом, завідувачем відділу, членом колегії Держкомітету та головним редактором Головної редакції пропаганди.
Член ВКП(б) з 1952 року.
У 1965 році — заступник редактора відділу країн Азії і Африки газети «Правда>». У 1965—1968 роках — радник Посольства СРСР в Індії.
В Академії наук СРСР (Російській академії наук) з 1968 року. Завідувач відділу (1968—1971), заступник директора Інституту США і Канади АН СРСР (1971—1988), член Президії АН СРСР, академік-секретар Відділення світової економіки і міжнародних відносин АН СРСР (1988—1998), директор Інституту Європи Академії наук СРСР/Російської академії наук (РАН) (1988—1999). З 1999 року — почесний директор Інституту Європи РАН.
Лауреат Державної премії СРСР (1980), член Наукової ради МЗС Росії. Заступник голови комісії РАН з міжнародної безпеки та контролю над озброєннями. Дійсний член Європейської Академії наук, мистецтв та літератури (з 1990), Всесвітньої Академії мистецтв і наук (з 1994). Голова правління Асоціації європейських студій.
У 1990-ті роки Журкін взяв активну участь в кампанії російських вчених проти розширення НАТО. Виступав у різних аудиторіях і на конференціях в Брюсселі (полеміка із заступником генерального секретаря НАТО Р. фон Мольтке), Лондоні (на конференціях Королівського інституту міжнародних відносин), Франції (на симпозіумах Інституту дослідження проблем безпеки Європейського союзу в Парижі і Кане), Осло, Стокгольмі, Празі, Австрії (Відні і Тутцінге), Ризі і в Японії (конференції європейських і японських експертів в Центрі слов'янських досліджень Університету Хоккайдо)Там же..
Праці Книги: Міжнародні конфлікти (1972) (у співавторстві); The Nixon Doctrine. Ed. by Yu.P. Davydov, V. V. Zhurkin, V. S. Rudnev. Arlington (Virginia), 1973. США та міжнародно-політичні кризи (1975); Глобальна стратегія США в умовах науково-технічної революції (1979) (у співавторстві); СРСР-США: 70-е і 80-е роки (1982); Віталій Журкин. СРСР-САЩ през седемдесетте і осемдесетте години. Софія, 1982. Військово-стратегічні концепції США (1984); Дослідження ООН про доктрину стримування (1987) (у співавторстві); Розумна достатність і нове політичне мислення (1989) (у співавторстві); Vitaly Shurkin. Grossbaustelle Europa. Munchen, 1990. Пан'європейська архітектура: проблеми і перспективи (1991); Європейський союз: зовнішня політика, безпека, оборона (1998); Європа в багатополярному світі (2000) (у співавторстві); Загальна оборона: нова європейська ініціатива (2001). Розділи в колективних монографіях: Європа вчора, сьогодні, завтра (2002); Росія між Сходом і Заходом: мости в майбутнє (2003).
Нагороди і звання орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів (1988) орден «Знак Пошани» орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація) (1998) орден Пошани (Російська Федерація) (2008) медалі Державна премія СРСР (1980)
Примітки
Посилання Біографія на сайті Інституту Європи РАН Біографія (рос.)