Михайло Георгійович Первухін (, селище Юрюзанський Завод Златоустівського повіту Уфимської губернії — , місто Москва) — радянський державний, політичний і військовий діяч. Перший заступник Голови Ради Міністрів СРСР (1955—1957). Член ЦК КПРС у 1939—1961 роках, член Президії ЦК КПРС (з 1952 по 1957 рік), Генерал-лейтенант інженерно-технічної служби, Герой Соціалістичної Праці (29.10.1949). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань.
Початкова біографія Народився в заводському селищі Юрюзанський Завод Златоустівського повіту Уфимської губернії (нині місто Юрюзань, Челябінська область) у родині коваля. У червні 1919 року вступив до комсомолу, був одним з перших комсомольців міста Златоуст, обирався делегатом губернської комсомольській конференції. Навчався в Златоустівській школі другого ступеня, де очолював комсомольську організацію. З серпня по жовтень 1919 року входив у Комісію з націоналізації майна буржуазії в місті Златоуст.
Член РКП(б) з вересня 1919 року.
З жовтня 1919 року по лютий 1920 року працював експедитором газети «Борьба», яка видавалася в Златоусті.
Закінчивши курси позашкільних інструкторів в Златоусті в травні 1920 року, до жовтня 1920 року працював позашкільним інструктором Юрюзанского районного відділу народної освіти. Брав участь у боях під час придушення антибільшовицького повстання в районі міста Златоуст під час Громадянської війни на Південному Уралі з жовтня по листопад 1920 року.
З січня 1921 року по середину осені 1921 року, працюючи відповідальним секретарем редакції газети «Пролетарская мысль», входив до складу бюро Златоустівського повітового комітету комсомолу, а до квітня 1922 року працював завідувачем відділу політичної просвіти і заступником секретаря Златоустівського повітового комітету РКП(б) і з квітня по серпень 1922 року — технічним секретарем Златоустівського повітового комітету РКП(б). У 1922 році закінчив вечірню середню школу.
Управлінська діяльність За путівкою Златоустівського районного комітету Союзу металістів в кінці літа 1922 року був направлений на навчання в Москву, де в жовтні 1929 року закінчив електропромисловий факультет та здобув спеціальність «інженер-електрик» в Московському інституті народного господарства імені Плеханова.
Закінчивши Московський інститут імені Плеханова, Первухін почав працювати інженером у «Мосенерго». З травня 1930 року по лютий 1933 року — завідувач енергоцеху, головний механік заводу, заступник головного інженера Управління капітального будівництва машинобудівного заводу «Барикади» (місто Москва). З лютого 1933 року — на Каширській державній районній електростанції Московської області: старший інженер котельного цеху, начальник котельного цеху і з травня 1936 року — директор електростанції.
З червня по вересень 1937 року — головний інженер і заступник керуючого (в.о. керуючого) «Мосенерго», а з вересня 1937 року — начальник «Головенерго» Народного Комісаріату важкої промисловості СРСР.
На початку 1938 року був висунутий на посаду заступника народного комісара важкої промисловості (посаду наркома в той час займав Лазар Каганович), а в червні 1938 року був призначений 1-м заступником Народного комісара важкої промисловості СРСР.
З січня 1939 року — народний комісар електростанцій і електропромисловості СРСР. На XVIII з'їзді ВКП(б) у березні 1939 року був обраний членом ЦК ВКП(б).
У травні 1940 року призначений заступником голови Ради Народних Комісарів СРСР і головою Ради із палива і електрогосподарства при Раді Народних Комісарів СРСР, на цих посадах працював до травня 1944 року, з 24 червня 1941 року — заступник Голови Ради з евакуації при Раднаркомі СРСР, а з 2 серпня того ж року — уповноважений Державного Комітету Оборони СРСР з Управління військово-хімічного захисту РСЧА, одночасно займався оснащенням РСЧА засобами хімічного захисту. Як заступник голови Ради з евакуації керував евакуацією і розміщенням бази військової промисловості на сході СРСР. 26 лютого 1942 року призначений Народним комісаром хімічної промисловості СРСР. З 1942 року займався створенням радянської атомної бомби.
Постановою Ради Народних Комісарів СРСР у 1944 році йому було присвоєно звання «генерал-лейтенант інженерно-технічної служби».
Після німецько-радянської війни, перебуваючи на посадах заступника Голови Ради Міністрів СРСР і міністра хімічної промисловості СРСР, проводив роботу по відновленню і розвитку галузей народного господарства Радянського Союзу. Після перетворення в квітні 1946 року Технічної та Інженерно-технічної рад при Спеціальному комітеті у Науково-технічну раду Першого головного управління при Раді Міністрів СРСР був призначений заступником голови Науково-технічної ради (з 1949 по 1953 роки Михайло Первухін був членом Науково-технічної ради). 1 грудня 1947 року в зв'язку з важкою хворобою Бориса Львовича Ванникова призначений на посаду першого заступника начальника Першого головного управління при Раді міністрів СРСР, яку займав до 1 грудня 1949 року. Також був головою Державної комісії при випробуваннях «РДС-1» на Семипалатинському полігоні.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 жовтня 1949 року «Про присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці науковим, інженерно-технічним і керівним працівникам науково-дослідних, конструкторських організацій і промислових підприємств» (з грифом: «Не підлягає опублікуванню») «за виняткові заслуги перед державою при виконанні спеціального завдання» генерал-лейтенанту інженерно-технічної служби Михайлу Георгійовичу Первухіну присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
З січня 1950 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР, голова бюро з хімії та електростанцій при Раді Міністрів СРСР.
Кар'єра після смерті Сталіна Після смерті Сталіна у березні 1953 року був призначений міністром об'єднаного Міністерства електростанцій і електропромисловості СРСР.
З грудня 1953 року по лютий 1955 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР і голова бюро з енергетики, хімічної і лісової промисловості при Раді Міністрів СРСР, а з лютого 1955 року по липень 1957 року і одночасно з грудня 1956 року по травень 1957 року — голова Державної економічної комісії Ради Міністрів СРСР з поточного планування народного господарства, з 30 квітня 1957 року — міністр середнього машинобудування СРСР.
З 1956 по 1957 роки входив до т. зв. «антипартійною групою». Після пленуму ЦК КПРС 22—29 червня 1957 року, на якому прийняли резолюцію «Про антипартійній групи Маленкова, Кагановича і Молотова», спочатку був переведений з членів у кандидати в члени Президії ЦК КПРС, а потім в липні 1957 року був призначений головою Державного комітету із зовнішніх економічних зв'язків СРСР.
У лютому 1958 року призначений послом у Німецьку Демократичну Республіку, а на XXII з'їзді КПРС у жовтні 1961 року не був обраний до складу ЦК КПРС.
З 1963 по 1965 роки працював начальником управління енергетики та електрифікації Ради народного господарства СРСР, а з 1965 року обіймав посаду начальника відділу територіального планування і розміщення виробництва та був членом колегії Держплану СРСР, також брав участь у комісіях з прийому нових атомних електростанцій (в числі яких Обнінська атомна електростанція) і тісно співпрацював з Міністерством середнього машинобудування СРСР, Інститутом атомної енергії імені Курчатова і його директором — Анатолієм Петровичем Александровим.
Жив у Москві, де й помер 22 липня 1978 року і був похований на Новодівочому кладовищі.
Звання генерал-лейтенант інженерно-технічної служби (1944)
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (29.10.1949) п'ять орденів Леніна (21.04.1939, 3.04.1944, 29.10.1949, 13.10.1954, 11.10.1974) орден Жовтневої Революції (24.05.1971) орден Трудового Червоного Прапора (7.07.1935) медалі
Примітки
Посилання Первухін М. Р. Як була вирішена атомна проблема в нашій країні Народження радянської атомної бомби Інтерв'ю, взяте у Михайла Первухина Георгієм Олександровичем Куманевым http://az-libr.ru/index.shtml?Persons&000/Src/0000/6a3b266b https://web.archive.org/web/20100515151528/http://museum.rosenergoatom.ru/rus/faces/person.wbp?person.root-node-id=92eb61cf-7ba9-46fa-95b9-4eb4b4441cb4 http://sarov.info/index.php?ch=ngn&id=2705&view=article&prevview=arc&year=2004&month=10 http://www.pseudology.org/MID/Pervuxin_MG.htm http://www.zamos.ru/dossier/p/4254/