Іван Павлович Филипенко (, поселення Шостка Глухівського повіту Чернігівської губернії — , Волусія, Флорида, США) — учасник Першої світової війни, білогвардієць, емігрант, оперний співак у Австрії, Франції, Італії, Бельгії, Німеччині та США, професор.

Життєпис Іван Павлович Филипенко народився у поселенні Шостка Глухівського повіту Чернігівської губернії у родині відставного фельдфебеля Павла Остаповича Филипенка та його дружини Мотрони Іванівни з роду ІвановихЦДІА СПб. Фонд 19. Опис 128. Справа 194. Мав старшого брата Георгія Павловича ПилипенкаДАСО Ф. 1194, оп. 1, спр. 2 — коменданта Шостки за часів Української Держави у 1918 році та старшу сестру Марію Павлівну Пилипенко.

Батько, Павло Остапович Филипенко походив з міщан міста Ніжина та помер на 54 році життяЦДІА СПб. Фонд 19. Опис 128. Справа 720. Мати померла 28 березня 1932 року на 86 році життя. Родина перед приходом до влади більшовиків жила заможно й володіла двома будинками у Шостці. Павло Остапович після роботи фельдфебелем працював жандармом у Конотопі, а опісля отримував солідну пенсію та працював на Шосткинському пороховому заводі до самої смерті. Мати мала бакалійну лавку та торгувала приблизно до 1914 року. Брати Георгій та Іван училися у гімназії та у московському університеті.

У 1915 році Филипенко робить перші кроки на сцені, про нього з'являються перші відгуки:

У Імператорській та Білій арміях Під час Першої світової війни, у 1917 році, Филипенко з добровольців Севастопольського фортечного артилерійського полку був підвищений у званні в офіцери (прапорщик).

У 1918 році Филипенко завідував власним рестораном, який відкрив у своєму домі у Шостці.

Згодом Филипенко потрапив до Збройних Сил Півдня Росії до 2-ї важкої батареї. До грудня 1919 він закінчив курс офіцерської артилерійської школи. У 1920 році перебував у армії Врангеля у Криму.

За Денікіна служив у карному розшуку Ялти. Колишній присяжний повірений.

На еміграції

У Європі Очевидно Филипенко був евакуйований із залишками армії Врангеля та опинився у Туреччині, де ймовірно став членом . У 1921 році він прибув з Константинополя до Болгарії де дав два концерти у театрі К. Ранкова у Пловдіві. У 1922 році він виступав у Німеччині, у 1923 - у Швейцарії, Відні (Австрія), Празі (Чехословаччина) та Франції. Зокрема у Відні Филипенко гастролював на Новій сцені Відня під керівництвом Ісаака Дуван-ТорцоваNeues Wiener Journal № 10527, 10.03.1923 а у Празі - у складі російського художнього театру під керівництвом М. А. Долінова, що виступав з операми «Блакитний птах», «Літуча миша», «Маска», «Золотий півень»Národní politika № 272, 4.10.1923.

Далі на еміграції у жив у Парижі. Виступав із сольними концертами в залі на 77, rue Pigalle, 9-е (1923) і залі Malakoff (1924), на суботниках «Російської газети» (1923—1924), у концертних програмах Російського літературно-артистичного гуртка (1925), у театрі Олімпія (1924—1925), а також гастролював у Мілані з трупою «Російські маски» у театрі Тріанон (1924)Podestà: 1886—1964. Саме у Франції закріпилося написання його імені, яке він використовуватиме надалі Iwan PhilippenkoФранцузька пресаРоссийское зарубежье во Франции 1919—2000. Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская. Москва. Наука; Дом-музей Марины Цветаевой. 2008…2010.

У 1925 році переїхав до Італії, жив у Мілані за адресою Via Marino 1 а згодом Vialle Abeuzzi 64 та Via Olindo Guerrini 3. В одній квартирі з ними проживав Казимир Едуардович Оссер, студент медичного факультету.

Як оперний співак виступав з оркестром під керівництвом маестро Джузеппе Подеста, вчився у відомого тенора Führer durch die Konzertsäle Berlins № 14, 8.12.1940.

Перебував під наглядом італійських спецслужб за підозрою в невдалому замаху в 1927 на радянського посла у Римі Лева Каменєва. У цей період Филипенкові через третіх осіб вдавалось листуватися з матір'ю, що жила у Шостці, та навіть передавати їй гроші.

Дівчиною, а згодом дружиною Филипенка була американська оперна співачка Міньйон Спенс (1905—1997). У 16 років Міньйон покинула батьківський дім заради співу. Спочатку вона опинилася у Нью-Йорку, де дебютувала у опереті. Втім через нестачу досвіду вона вирішила поїхати до Італії, де у Мілані, стала ученицею у Филипенка. Врешті Міньйон оволоділа не лише співом, а й вільно розмовляла італійською, німецькою та французькою мовамиThe Coshocton Tribune, Coshocton, Ohio, 23.07.1936. Згодом вона стала членкою Метрополітен-опери у Нью-Йорку та постійним гостем Берлінської державної опери, та зокрема опер Бремена, Брюсселя, Антверпена, Гааги та інČeský deník № 29, 19.1.1940.

19 січня 1935 року Іван Филипенко прибув до бельгійського Антверпена з Мілана. Він був офіційно зареєстрований Антверпені, а 16 лютого того ж року отримав тимчасове посвідчення іноземця, дійсне до серпня. 2 травня 1935 року співак переїхав до передмістя Антверпена — комуни Берхем, де оселився за адресою Prins Boudewijnlaan, 10. 23 серпня 1935 року Міністерство юстиції Бельгії (Управління громадської безпеки) повідомило місцеву владу, що не вважає за доцільне вносити Филипенка до загальних реєстрів населення, проте дозволило йому залишатися в країні за умови регулярного подовження посвідчення іноземця. На той час він мав статус вдівця після смерті Наталії Шнайдер (Nathalie Schneider).

У листопаді 1935 року вже професор Филипенко разом з Міньйон Спенс їздив до СШАIndexes to New York passenger lists, Hamburg-Am.; Holland-Am.; N.G.L., 29-Nov-35.

16 січня 1936 року термін дії його картки у Бельгії було офіційно подовжено.

Щонайменше з 1936 року Филипенко проживав у Берліні, де мешкав за адресою Bleibtreustraße 25Amtliches Fernsprechbuch für Berlin, 1936. 12 вересня 1939 року він побрався шлюбом із Міньйон СпенсThe New York Times, 15.09.1939. Подружжя Филипенків мало у Берліні, вокальну студіюFührer durch die Konzertsäle Berlins № 11, 17.11.1940. Саме там вони у 1938 та 1940 роках отримали еміграційні візиNew York, New York Passenger and Crew Lists, 1909, 1925—1957. NARA Series T715, Roll 6496.

У Америці У вересні 1940 року Іван та Міньйон Филипенки, через Лісабон (Португалія), мігрували до Америки. Слід зазначити, що увесь час перед тим, в еміграції Филипенко жив у статусі апатрида.

У 1942 році Филипенко жив за адресою 200 West 57th Street, Нью Йорк та мав власну вокальну студіюUnited States World War II Draft Registration Cards, 1942. Citing NARA microfilm publications M1936, M1937, M1939, M1951, M1962, M1964, M1986, M2090, and M2097. Станом на початок 1950х років разом з дружиною заробляв на життя зокрема уроками співу як у Нью Йорку, так і у Маунт КіскоNew Castle tribune., September 29, 1950, Page 2

У 1956 році Филипенко мав вокальну студію у місті Орландо, Флорида за адресою 740 Clay StreetThe Orlando Sentinel, 30.07.1956.

Щонайменше з 1936 по 1951 році Филипенко презентував себе під псевдонімом Filippo NaviThe Music Magazine/Musical Courier, Volumes 143—144.

Помер Іван Павлович Филипенко у Volusia, Флорида, СШАFlorida Death Index, 1877—1998.

Джерела

Література Российское зарубежье во Франции 1919—2000. Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская. Москва. Наука; Дом-музей Марины Цветаевой. 2008…2010 Словник співаків України. І. Лисенко. Київ, 1997. Видавництво «Рада».

Див. також Пошуки інформації про братів Пилипенків Alien Case File (A-File) for Iwan Philippenko NAID: 217925002 Local ID: A3844914/19-0201/Box 1199