Rille або рілле (з німецькою «борозна») зазвичай використовується для опису будь-яких довгих, вузьких заглиблень на поверхні Місяця, що нагадують канали.
Латинський термін — rima, у множині rimae. Зазвичай, рілле може мати кілька кілометрів завширшки та сотні кілометрів завдовжки. Однак, цей термін також використовувався у вільному значенні для опису подібних структур на низці планет Сонячної системи, включаючи Марс, Венеру та низку супутників. Всі вони мають структурну схожість один з одним.
Структури На поверхні Місяця знайдено три типи рілле:
Звивисті борозни петляють вигнутим шляхом, подібно до зрілої річки, і зазвичай вважаються залишками обвалених лавових трубок або згаслих лавових потоків. Зазвичай вони починаються біля згаслого вулкана, потім меандрують, а іноді розділяються, просуваючись по поверхні. На Місяці було виявлено 195 звивистих хвиль. Vallis Schröteri в Oceanus Procellarum є найбільшим звивистим рилом, а Rima Hadley є єдиним, який відвідали люди під час місії Apollo 15. Ще один яскравий приклад — Борозна Герігоніус . Дугоподібні борозни мають плавний вигин і знаходяться на краях темних місячних морей. Вважається, що вони утворилися, коли потоки лави, що створили море, охолонули, стискалися та опускалися на дно. Вони зустрічаються по всьому Місяцю, приклади можна побачити поблизу південно-західного кордону Моря Спокою та на південно-східному кордоні Моря Вологості. Кратер Сульпіцій Галл є яскравим прикладом у південно-західній частині Моря Ясності. Прямі борозни слідують довгими лінійними шляхами і вважаються грабенами, ділянками земної кори, що занурилися між двома паралельними розломами. Їх можна легко розпізнати, коли вони проходять крізь кратери або гірські хребти. Долина Альп є, безумовно, найбільшим грабеновим ріллем (його навіть вважають занадто великим, щоб називати ріллем). Також він сам по собі розділений навпіл лінійним ріллем; Борозна Аріадея, на захід від Моря Спокою, є яскравішим прикладом.
Борозни, які демонструють більше однієї структури, називаються гібридними. Прикладом є кратер Гігінус у Центральній Затоці, яка спочатку утворилася через розлом, а згодом зазнала вулканічної активності.
Формування Точні механізми утворення хвиль ще належить визначити. Цілком ймовірно, що різні типи утворюються в результаті різних процесів. Спільні риси, що мають місячні хвилі та подібні структури на інших небесних тілах, свідчать про те, що в Сонячній системі широко діють спільні причинні механізми. Провідні гіпотези включають лавові канали, обвал лавових трубок, проникнення дайок поблизу поверхні, пірокластичні хмари (nuée ardente), просідання покритих лавою басейнів і дна кратера, а також тектонічне розширення. Для уточнення фактичних процесів будуть необхідні перевірки на місці.
Звивисті борозни За даними NASA, походження місячних звивистих борозн залишається суперечливим. Рілле Хедлі — це звивиста смуга 1,5 км завширшки та понад 300 м завглибшки. Вважається, що це був гігантський канал, який переносив лаву з жерла в процесі виверження далеко на південь. Топографічна інформація, отримана з фотографій, зроблених Аполлоном-15, підтверджує цю можливість; проте багато загадок щодо цієї смуги залишається нез'ясованими.
Див. також
Арахноїд (астрогеологія) Хаос місцевості Марсіанський гейзер Список особливостей на поверхні Місяці Місячний лавовий тунель Планетарна геологія
Посилання
Загальна література
Ewen A. Whitaker, Mapping and Naming the Moon, Cambridge University Press, 1999, . American Astronomers Report: What Formed the Moon's Sinuous Rilles?, Sky & Telescope, Vol. XXVI, No. 1, July, 1963. Atlas of Lunar Sinuous Rilles