Мови з позатериторіальною монофункційністю — це мови, які обслуговують увесь етнос у межах держави (повноетнічні повнотериторіальні), і поширені поза своєю територією, виконуючи якусь одну функцію. Наприклад, італійська мова стала світовою мовою вокалістів і вивчається в консерваторіях усього світу. В XIX столітті широкого монофункційного розповсюдження набула французька як мова дипломатії.
Див. також Одноосібні мови Частковоетнічні мови Частковогенераційні мови Повноетнічні частковотериторіальні мови Повноетнічні повнотериторіальні мови Поліфункційні мононаціональні мови Поліфункційні полінаціональні мови Поліфункційні поліетнічні мови Соціолінгвістична класифікація мов
Література Ткаченко О. Б. До соціолінгвістичної оцінки мов // Мовознавство — 1988. — № 2. — С. 23-24. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. — С. 105—109.