Транссахарська торгівля — мережа торгових операцій, що охоплюють велику частину Західної і Північної Африки. Торгівля здійснювалася по караванних шляхах до середини XX ст. У мирний час перехід через Сахару і назад займав приблизно 18 місяців.

Торгівля в давнину Уздовж двох головних доріг, що перетинають пустелю з півдня на північ, були знайдені зображення колісниць. З цього дослідниками був зроблений висновок, що через Сахару ще в давнину пролягали торгові шляхи. Гараманти, які жили там, були посередниками в торгівлі слоновою кісткою, карбункулами і рабами між Північчю (Карфагеном, Стародавнім Римом) і Півднем.

Торгові шляхи Головні караванні торгові шляхи кілька разів зміщувалися. Так, до XI ст. основний караванний шлях проходив через середньовічну Гану, з XII ст.

він перемістився на схід, з'єднавши малійські золоті копальні з торговими містами Північної Африки. Малійське золото, як і багато інших товарів (шкури, пір'я страуса тощо) потрапляли на Близький Схід і звідти нерідко в Європу.

З XV ст. головний караванний шлях став проходити через хаусаленд.

Західний торговий шлях

Уже в середині VIII ст. араби створили караванний шлях між Сіджільмасою в Південному Марокко і Аудагостом в Мавританії. На південній околиці Сахари, куди привозили золото, базуються середземноморські купці. Там вантажі, що доставлялися з півночі верблюжими караванами арабо-берберів, перевантажували на каравани ослів, яких з півдня вели Вангара А. Н. Логінов. Історія країн Азії та Африки в середні віки, — Волгоград, 2002. .

Атлантичне узбережжя — Хаусаленд — Триполі Падіння середньовічного Малі в кінці XV ст., виснаження золотих копалень в області Бамбуку і утворення великої імперії Сонгаї привели до зміщення торгових шляхів на схід — з Західного в Центральний Судан.У XIV ст. арабський мандрівник Ібн Баттута згадував торговий шлях, що проходив через місто Тагаза, головним джерелом економічного процвітання якого була сіль, видобута на поблизу розташованих рудниках. Сіль обмінювалася на золото і звідти доставлялася в Тімбукту і Гао і далі поширювалася від Чаду до Сенегалу. При цьому її було так багато, що, по описах Ібн Батутти, будинки в місті і мечеть були побудовані з блоків солі і покриті верблюжими шкурами. При цьому мешканці соляної столиці сильно залежали від караванів з продовольством які прибували туди. Нерідко траплялося так, що через затримку каравану люди гинули Транссахара // Вокруг света, № 2 (2593) | Лютий 1990 .

В XIX ст. головний торговий шлях, що зв'язує хаусаленд (в основному через міста-держави Кано та Кацина) і Північну Африку, закінчувався в Триполі.

З 1820-х рр. і аж до припинення транссахарської торгівлі важливим також став шлях Кано — Аїр — Гадамес. У транссахарській торгівлі через хаусаленд, крім хауса, брали участь вангара, туареги плоскогір'я Аїр, а також арабські купці. Останні, які приводили в хаусаленд каравани, від 40 по 100 верблюдів, були звільнені від митних зборів, їм також надавалася захист з боку влади. Зробивши тривалий шлях, вони зупинялися в місті від декількох місяців до декількох років, де жили в окремих кварталах, найчастіше обзавівшись сім'ями.

Як була влаштована торгівля

Шлях через Сахару в мирний час займав більше року. Арабські купці, прибувши в пункт призначення, залишалися в міських поселеннях, де, як правило, жили в ізольованих кварталах і користувалися особливим захистом з боку влади. Найчастіше вони обзаводилися сім'єю.

Караванні шляхи функціонували певну частину року. Так, наприклад, в хаусанські міста-держави купці прибували між квітнем і жовтнем.

Предмети торгівлі Через Сахару везли мідь, рабів, слонову кістку, горіхи кола, пір'я страуса, шкіри та деякі предмети розкоші. Однак основними предметами обміну служили золото і сіль, вартість яких в певні епохи становила 1: 1. Велика частина золота, що проходив через Гану, добувалася на копальнях Бамбуку, місцевості між річками Сенегал і Фалеме. Інші золотоносні землі Західної Африки були розташовані південніше. Золотошукачами були здебільшого звичайні хлібороби, які здійснювали видобуток золота у вигляді додаткового заробітку.

Каравани

Товари перевозилися за допомогою караванів верблюдів-дромадерів. Перед тим, як бути зібраними в караван, тварини відгодовувались протягом декількох місяців на рівнинах Магрибу чи Сахелю. За словами Ібн Баттути (1304—1377), який подорожував з одним з караванів, середній розмір каравану був близько 1000 верблюдів, а іноді досягав і 12 000.David Rouge, Saharan salt caravans ply ancient route , Reuters, 21 February 2007 Каравани вели високооплачувані берберські провідники, які добре знали пустелю і кочові племена туарегів, які населяли її. Виживання каравану залежало від злагодженої роботи багатьох. Вперед до оаз посилали гінців, які могли привезти воду з тих місць, до яких каравану було ще кілька днів шляху.

Занепад Доба великих географічних відкриттів, в першу чергу відкриття португальцями морського шляху до Індії навколо Африки, призвели до появи на африканському узбережжі перших європейських факторій і його поступової колонізації. Тим не менш, протягом тривалого часу в місцевій торгівлі європейці переважно користувалися послугами арабських та африканських торговців. Однак транссахарській торгівлі було завдано істотної шкоди через битви при Тондибі і розгрому Сонгаї марокканцями в 1591 році.

Після встановлення морських шляхів сполучення між узбережжям Західної Африки і Європою в першій половині XIX ст., транссахарська торгівля почала занепадати, тим не менш, вона продовжувала існувати до кінця першої чверті XX ст. На 1873 року навіть намітився незначний ріст, в зв'язку з тим, що в Європі увійшли в моду пір'я страуса. Так англійський ентомолог П. Стодінгер, який відвідав Кано в 1880-х рр., відзначав, що товари, привезені транссахарськими шляхами, коштували дешевше тих, які привозили морським шляхом. Він пояснював це використанням рабської сили під час переходів і дешевими засобами перевезення. А в 1908 р Ф. Лугард запропонував арабському купцеві на ім'я Насруф переправити свої товари морським шляхом через Лагос і Ліверпуль в Триполі. За словами купця, перевезення виявилася дешевше, і шлях зайняв менше часу, але проживання в Ліверпулі урівноважило витрати Johnson M. Calico Caravans: The Tripoli-Kano Trade after 1880 // The Journal of African History, Vol. 17, No. 1. (1976), pp. 95-117. .

Остаточний удар транссахарській торгівлі завдало будівництво залізниць, а також італо-турецька війна 1911—1912 рр., в ході якої бойові дії торкнулися Триполі, важливого торгового центру в Північній Африці. Крім того, свою роль зіграв поділ єдиного економічного простору новими кордонами, встановленими європейцями, зокрема під час Берлінської конференції.

Див. також Транссахарське шосе

Примітки

Посилання