Автомагістра́лі 400-ї се́рії () — мережа автомагістралей у південній частині провінції Онтаріо (Канада), що є складовою . Вона є аналогом системи міжштатних автомагістралей у США або автомагістралей Квебеку, але перебуває під юрисдикцією провінції Онтаріо і є об'єктом регулювання міністерства транспорту Онтаріо (MTO).

Хоча перша дорога із розділеними напрямками руху була збудована в Онтаріо ще 1939 року , так звана «серія 400» була впроваджена значно пізніше — у 1952 . На початку 400-ті номери були присвоєні лише трьом уже наявним дорогам — 400, 401 та 402.

Сучасні автомагістралі 400-ї серії відповідають найвищим дорожнім стандартам, мають дозволену швидкість руху 100 км/год, засоби для зниження аварійності та систему управління рухом. Впровадження та розширення мережі 400-х доріг започаткувало численні інновації на дорогах Північної Америки. Серед них — новий тип дорожньої розв'язки у двох рівнях , бетонний розділювальний бар'єр «Джерсі». Завдяки цьому 400-ті автомагістралі мають найнижчий показник аварійності та смертності, порівнюючи з іншими дорогами Північної Америки

Історія На той час, коли 1952 року було найменовано першу в Онтаріо дорогу 400-ї серії, у Південному Онтаріо вже існували кілька доріг з розділеними напрямками руху.

Тодішній міністр доріг Онтаріо , маючи за взірець німецькі автобани, запланував мережу «подвійних доріг» у південній частині Онтаріо. Дорога від Торонто до Гамільтона після реконструкції у 1934 була названа (QEW) і стала першою в Канаді дорогою з розділеними напрямками руху та найдовшою у світі освітленою магістраллю. МакКвінстен шукав також фінансові можливості для прокладання таких доріг від Торонто до Детройта та Нью-Йорку, з розв'язками у двох рівнях на головних перетинах, але Друга світова війна відсунула реалізацію цих планів на пізніше.

Будівельний бум, що розпочався після війни, сприяв появі нових автомагістралей у провінції. Торонто-Беррі, Транспровінційна магістраль, коротке продовження Highway 7 до біля міста Сарнія, а також продовження Highway 27 до Торонто вже були завершені, або близькі до цього на початку 1950-х років. Прагнучи відділити дороги з контрольованим доступом від наявних доріг мережі King's Highway, МТО 1952 року створило нову категорію доріг під загальним номером 400. У кінці цього ж року були присвоєні нові номери магістралям Highway 400, 401 i 402, правда, лише на коротких ділянках доріг: Highway 401 складався з окремих ділянок по всій провінції і лише 10 листопада 1964 він об'єднався в одну автомагістраль між Віндзором і Квебеком.; Highway 400 був продовжений на північ до Колдвотер перед різдвом 1959 ; Highway 402 був продовжений до Лондона між 1972 і 1982 роками;

Ще до завершення поточних проєктів, наприкінці 1950-х років були започатковані додаткові 400-ті магістралі: Chedoke Expressway (Highway 403) через Гамільтон. Перша ділянка відкрита 1963 року; продовження (Highway 404) на північ від тільки-но споруджуваного Toronto expressway. Перша ділянка відкрита 1977 року ; Highway 405, що мав з'єднати з кордоном до США поблизу Сент-Кетерінс. Перша ділянка відкрита 1963 року; Highway 406 на південь від Сент-Кетерінс до Велланд . Перша ділянка відкрита 1965 року ; Highway 407, що мав охоплювати півколом Велике Торонто, хоч і не був розпочатий наступні 40 років. Перша ділянка відкрита 1997 року ; Highway 409 мав сполучити Highway 401 з міжнародним аеропортом «Торонто-Пірсон». Перша ділянка відкрита 1974 року; The Queensway (Highway 417) через Оттаву. Перша ділянка відкрита 1960 року .

Протягом 60-70-х років були запроєктовані і збудовані інші автомагістралі, включаючи: Highway 427 в Торонто; Highway 403 через місто Міссісога ; Highway 410 на північ до Бремптон; Highway 416, що з'єднував Highway 401 і Highway 417 ; Highway 420 поблизу Ніагара-Фоллс, що був побудований у 1941, як частина QEW.

Інші значні проєкти включали два віадуки на QEW — через та через Велленд Канал, а також удосконалення Highway 401 до колекторно-експресного планування з дванадцятьма смугами руху в обох напрямках. Автомагістраль QEW теж відносилася до 400-ї серії, але не перейменовувалася, оскільки від початку була названа на честь королеви Єлизавети — дружини короля Георга VI. Робочим номером для QEW, що використовується МТО, є Highway 451, інколи Highway 1.

На середину 1980-х мережа 400-х автомагістралей набула сучасного вигляду, не були збудовані лише теперішні Highway 407 і 416. Натомість, на чільне місце виступили плани зі збільшення пропускної спроможності існуючих доріг. Разом з тим продовжувалося розширення магістралей Highway 400 до Перрі-Саунд, Highway 403 між Вудсток і Гамільтоном, Highway 404 до Ньюмаркет і Highway 427 до Вон. Наприкінці декади розпочалося будівництво Highway 407 і Highway 416, а Highway 410 був розширений з двох до чотирьох смуг руху.

Highway 407 і 416 були відкриті наприкінці 1990-х. Аж до 2015 вони були найбільш досконало запроєктованими і збудованими магістралями в Онтаріо. Цього ж року до них почали приєднуватися Highway 412 і 418. Впровадження найновітніших технологій на цих автомагістралях пояснюється тим, що проїзд по них платний. Відповідно, платний сервіс повинен бути найкращим. Крім цих доріг, вже закінчені, або у стадії завершення такі проєкти: Highway 410 на північ від Бремптон (2009); Highway 400 на північ до Перрі-Саунд (2010); Highway 417 до (2012); Highway 404 до (2014); Highway 401 через Віндзор (2015), чотирисмуговий Highway 406 до Велланд (2015).

Проєктні стандарти

+Стандарти для автомагістралей в Онтаріо та УкраїніПараметр дороги  Онтаріо    Україна   Розрахункова швидкість, км/год 120 150 Дозволена швидкість, км/год 100 1301 Максимальні поздовжні похили, ‰ 30 30 Мінімальні радіуси  кривих у плані, м без віражів 6 000—2 з віражами 20 ‰3   4 500 3 000 з віражами 60 ‰ 650 1200 Мінімальні радіуси  вертикальних кривих, м   опуклих 12 00030 000 угнутих 6 000 8 000 Мінімальна віддаль видимості4, м 245 300 Ширина смуги руху, м 3,75 3,75 Ширина узбіччя, м 3,00 3,75 Похил проїзної частини, ‰ 20 25 Похил узбіччя, ‰ 60 40–60<div id="1"> 1Для автомагістралі М-03 Київ-Бориспіль. <div id="2"> 2 Не стандартизовано. <div id="3"> 3 «Reverse Crown». <div id="4"> 4 Канадські та українські норми встановлюють різні величини для висоти зору водія   і висоти перешкоди (відповідно, 1,05 м і 1,20 м та 0,38 м і 0,20 м), але в результаті    суми перевищень практично збігаються — відповідно, 1,43 м та 1,40 м.

Сучасні автомагістралі 400-ї серії розраховуються на проєктну швидкість 120 км/год при дозволеній 100 км/год, мають засоби для запобігання аварій і засоби для пом'якшення наслідків аварій, систему управління рухом, а також низку стандартів, які були згодом поширені на всю Північну Америку. Найвідоміші впровадження — це бетонний розділювальний бар'єр «Джерсі» та транспортна розв'язка у двох рівнях Parclo A-4. Остання стала у 1962 стандартом для Highway 401 у межах Торонто. рекомендував схему цієї розв'язки для заміни всіх перехрещень типу листок конюшини по всій Північній Америці . Автомагістралі в Онтаріо, з показником смертельних випадків 0,49 на 10 000 зареєстрованих водіїв (дані за 2016 рік), відносяться до найбезпечніших у Північній Америці .

Основним критерієм для спорудження або розширення автомагістралі 400-ї серії є добова інтенсивність руху, яка має бути не меншою за 10 000 автомобілів за добу. До уваги може братися і перспективна інтенсивність руху з урахуванням розвитку району. Іншим чинником може бути прагнення стимулювати економічний розвиток віддалених регіонів (наприклад, продовження Highway 400 до Північного Онтаріо) .

MTO планує і фінансує спорудження та утримання мережі доріг King's Highway, частиною якої є автомагістралі 400-ї серії. Наразі дана мережа простягається на 1957.4 км. Highway 401 є найдовшою (828.0 км), найширшою (18 смуг руху в обох напрямках) і найзавантаженішою (416 500 ам./добу) автомагістраллю в Канаді. Навпаки, Highway 400A є найкоротшою – лише 1,1 км.

Будівництво сучасних автомагістралей недешеве. Наприклад, продовження Highwya 427 на 10,6 км на північ оцінюється у 616 млн доларів, тобто 58 млн доларів за кілометр.

Смуги HOV

Смуги HOV ( та ) — окремі смуги на проїзній частині (зазвичай, крайні ліві), які відділені спеціальним маркуванням від інших смуг у цьому ж напрямку, і призначені лише для автобусів та автомобілів, в яких є не менше 2 (або 3) особи, включаючи водія. Якщо по цій смузі допускається платний проїзд автомобілів лише з одним водієм, то їх називають HOT (в українській технічній термінології цей термін ще не стандартизовано). Цю смугу можуть також займати автомобілі із зеленими номерними знаками незалежно від кількості людей в них. Такі знаки видаються електричним або гібридним автомобілям.

Міністерство транспорту Онтаріо ще у 2001 замовило компанії McCormick Rankin розробку пілотного проєкту смуг HOV для наявних 400-х автомагістралей. У грудні 2005 було споруджено три тестові ділянки: південна смуга Highway 404 між Highway 7 і Highway 401, разом з окремою підмостовою Пн-Зх рампою для HOV, і Highway 403 в обох напрямках між Highway 407 і Highway 401 в місті Міссісога.

Відтоді вже кілька HOV було виділено на різних 400-х магістралях навколо Золотої підкови та Національного столичного регіону. У травні 2007 МТО ініціювало багатомільярдний проєкт створення широкої мережі смуг HOV в межах Золотої підкови.

Невдовзі третя пара HOV була відкрита на QEW/403 через Оквілл, і четверта HOV на східному напрямку Highway 417 між Eagleson Road в Оттаві і Moodie Drive. Останній приклад є швидше тестовим проєктом, зважаючи на невелику довжину 417-ї HOV — лише 4 км.

До 2031 заплановано спорудити понад 450 км HOV — продовжуючи існуючі смуги і створюючи нові на інших автомагістралях.

МТО наголошує, що HOV будуть відкриватися лише на нових або реконструйованих дорогах, і що смуги загального користування не будуть переводитися у HOV. Головна мета проєкту — збільшити ефективність, зменшити затори, зберегти енергію і захистити довкілля. Урядом Онтаріо стверджується, що на одній смузі HOV переміщується стільки ж людей, як і на чотирьох смугах загального користування .

Під час і , що проводилися у Торонто, на кількох HOV була підвищена вимога до наявності 3-х осіб в машині і навіть на деяких автомагістралях загальні смуги руху були тимчасово (з 29 червня по 18 серпня 2015) переведені у категорію HOV, щоб підвищити пропускну спроможність доріг .

Інженерне облаштування автомагістралей Низка конструктивних, нормативних та інформаційно-регулювальних заходів робить автомагістралі 400-ї серії найбільш безпечними серед подібних доріг.

Обслуговування дорожнього руху

Телефонно-інформаційна довідка

МТО підтримує довідкову службу про ситуацію на дорогах і зокрема на автомагістралях — закриті дороги або дороги в стадії ремонту, стан доріг взимку чи погану погоду. Доступ до інформації — за телефонним номером або через інтернет . Телефонна довідка має систему розпізнавання мовлення, тому інформацію можна отримати, не порушуючи закон про заборону користування телефоном під час руху .

Окрім того, через інтернет можна отримати інформацію про те, наскільки заповнені дороги транспортом, розміщення зупинок, станцій сервісу, АЗС, провінційних парків тощо.

Змінні світлові інформаційні панелі

Змінні світлові інформаційні панелі () — електронні панелі, розміщені на фермах поперек автомагістралі, що відображають текстову та символьну інформацію, яка вводиться оператором з центру спостереження за рухом .

Зазвичай це попередження про ситуацію на дорозі на наступних 5–10 км (заблоковані смуги, ремонтні роботи, аварії). Інформація головним чином призначена для того, щоб водії могли вибрати альтернативні маршрути. Типова конструкція ЗСІП має розміри 13х3 м і важить близько 3 тонни. Центральна частина панелі відображає три рядки тексту по 25 символів. Бокові частини, окрім того, можуть відображати графічні символи. У панелях використовують потужні світлодіоди.