Джи́ммі Ві́зерспун (), справжнє ім'я Джеймс Ві́зерспун (; 8 серпня 1920, Гердон, Арканзас — 18 вересня 1997, Лос-Анджелес) — американський блюзовий і джазовий співак.
Біографія Народився 8 серпня 1920 року в Гурдоні, штат Арканзас. Музичної освіти не мав, однак з 7 років співав у хорі баптистської церкви. У віці 16 років його родина переїхала до Лос-Анджелеса, де він познайомився і виступав з Ті-Боун Вокером та Артом Тейтумом. Коли працював на торговому флоті у Тихому океані (1941—43), співав блюз у Калькутті з гуртом Тедді Везерфорда. Замінив Волтера Брауна в оркестрі Джея Макшенна у Вальєхо, Каліфорнія (коли у 1944 році взяв відпустку і приїхав навідати родину); гастролював з Макшенном у 1944—48 роках.
Як соліст найбільший успіх мав з піснею «Ain't Nobody's Business, Pts. 1 & 2» (1947), що вийшла на Supreme Records (у 1949 вона посіла 1-е місце в чарті Race Records журналу «Billboard»); потім були хіти «No Rollin' Blues» і «Big Fine Girl». на початку 1950-х поступово відійшов від блюзу, почав співати джаз. Періодично працював упродовж 1950-х, записувався для різних лейблів, зокрема на Checker, Atco, RCA Victor, Atlantic і Vee Jay; здійснив гучне повернення у 1959 році на Монтерейському джазовому фестивалі, де виступив з відомими джазовими музикантами Коулменом Гокінсом, Беном Вебстером, Вуді Германом, Ерлом Гайнсом, Мелом Льюїсом та ін., а його альбом At the Monterey Jazz Festival (HiFi Jazz) дуже добре продавався. Працював з Беном Вебстером і Грувом Голмсом; 1961 році їздив на гастролі до Європи з Баком Клейтоном. 1962 року з Вебстером виступив на телепередачі «Jazz Casual». У 1960-х записав альбом Evenin' Blues (Prestige) з гітаристом Ті-Боун Вокером і саксофоністом Кліффордом Скоттом.
З початком 1970-х вирішив припинити концертні виступи і повернувся до Лос-Анджелеса. 1971 року співпрацював з колишнім вокалістом «Animals» Еріком Бердоном, записавши альбом Guilty. Однак альбом продавався погано. 1972 року вів власний випуск на радіо. З 1972 року знову почав виступати. Для свого гастрольного туру 1972 року найняв молодого гітариста Роббена Форда, з яким потім працював упродовж всієї кар'єри; у 1974 році їздив на гастролі до Лондона, де записав Love Is a Five Letter Word з британським продюсером Майком Вернером. Вернон випускав альбоми британських блюзових виконавців Джона Мейолла, «Fleetwood Mac» і «Ten Years After». На початку 1980-х у нього діагностували рак гортані.
Помер 18 вересня 1997 року в Лос-Анджелесі у віці 77 років від раку гортані.
Дискографія Wilbur De Paris Plays & Jimmy Witherspoon Sings New Orleans Blues (Atlantic, 1957) з Вілбуром Де Перісом Singin' the Blues (World Pacific, 1959) At the Monterey Jazz Festival (HiFi Jazz, 1959) Sings the Blues (Crown, 1960) At the Renaissance (HiFi Jazz, 1960) Baby, Baby, Baby (Prestige, 1963) Evenin' Blues (Prestige, 1963) Blues Around the Clock (Prestige, 1963) Blue Spoon (Prestige, 1964) Some of My Best Friends Are the Blues (Prestige, 1964) Spoon in London (Prestige, 1965) The Blues Is Now (Verve, 1967) з Бразер Джеком Макдаффом Blues Singer (BluesWay, 1969) Handbags and Gladrags (ABC, 1970) Spoon's Life (Isabel, 1980)
Література Feather, Leonard; Gitler, Ira. The Biographical Encyclopedia of Jazz — Oxford University Press; 1 ed., 2007. — 744 p. ISBN 978-0195320008
Посилання